24 травня – день заснування футбольного клубу “Шахтар”. Це трапилося 1936 року. В Радянському Союзі “Шахтар” був справжньою пролетарською командою. Всі вважали її кубковою. “Гірники” могли, особливо вдома, дати бій кожному супернику. Не виїзді було не так.
Команда була “віддушиною” для тих людей, які працювали в шахтах, або на інших підприємствах регіону. Донецьк завжди стоять особняком. Там жили заможно. Гравці здебільшого місцеві. Команда була гордістю регіону, пише Олег Федорчук для Gazeta.ua.
Після того як у жовтні 1996-го клуб прийняв Рінат Ахметов, він намагався робити ставку на українських тренерів та футболістів. Працювали Віктор Прокопенко, Анатолій Бишовець, які спиралися на українських гравців. І навіть у таких обставинах могли складати конкуренцію “Динамо”. Але на міжнародному рівні – поразки від клубів нижчого рівня.
В той час “Шахтар” фінансово міцно стояв на ногах. В країні був економічний підйом. Донецький клуб зробив ставку на латиноамериканську селекцію. Запрошувалися талановиті гравці із Бразилії, які адаптовувалися до європейського футболу.
Потрібні були зміни. На свої підприємства Ахметов брав закордонний менеджмент. Він прийняв рішення, яке змінило хід розвитку клубу: запросив до команди іноземного тренера Невіо Скалу. Він, а потім Бернд Шустер, змінили ментальність гравців, підходи до роботи. Почали змінювати клуб із середини. Наші гравці не завжди сприймали нововведення. Вони вважали, що їх недооцінюють.
Результат з’явився із приходом Мірчі Луческу. “Шахтарю” вдалося знайти амбітного та кваліфікованого спеціаліста. Луческу на початку зарекомендував себе більше скандалами, ніж результатами.
На початку сезону 2008/09 через невдалі результати на стадіоні почали з’являтися банери з вимогою відставки тренера. Але Ахметов вчинив мудро. Довірився Луческу. Це додало сил гравцям та тренеру, вони змогли виграти Кубок УЄФА.
Луческу – засновник філософії “Шахтаря”. Він кваліфікований тренер, був дуже вимогливий до побудови гри. Я вважаю, що він другий після Лобановського у своєму професійному рівні.
Я приходжу до висновку, що чистими етнічними групами важко досягти успіху в сьогоднішньому футболі. Ці групи замикаються всередині себе і не асимілюються із командою. Бразильцям не потрібно вчити мову, бо їм комфортно спілкуватися між собою. Спілкування із половиною колективу втрачається.
Бразилія вже не провідна футбольна країна. Я б її не поставив навіть у четвірку провідних футбольних країн світу. Не вірю в те, що їх збірна найближчим часом може реально поборотися за перемогу в Кубку світу. Тому “Шахтарю” потрібно змінювати вектор селекції.
Сьогоднішня гегемонія “Шахтаря” в Україні – не заслуга команди, а слабкість опонентів. “Дніпро” та “Металіст” зійшли із дистанції. “Динамо” заблукало з вибором тренера та у спогадах про Лобановського.
