USD28.2033

Спроба нової влади пограти у зближення з Росією закінчиться фіаско

Спроба нової влади пограти у зближення з Росією закінчиться фіаскоІлюстративна світлина

Для графічного зображення української самосвідомості найкраще підходить синусоїда, “прив’язана” до персон президентів. За Л. Кравчука був її зліт і конфлікти, пов’язані з розділенням майна СРСР. За Л. Кучми конфліктів було не менше, але підтримувався тренд на інтеграцію економік, так називалося поглинання російським бізнесом із нашою пайовою участю “смачних” національних активів. Час розквіту російських капіталів і зісковзування акцій незалежності. За В. Ющенка настав короткий український ренесанс – крива ідентичності пішла вгору, до речі, паралельно з торговим обігом між країнами. Звісно, за Януковича все провалилося разом із курсом на євроінтеграцію. Прийшов П. Порошенко – показники самосвідомості поповзли вгору. А зараз вони знову падають, що вписується в зовсім не випадкову парадигму перманентного банкрутства курсів то на схід, то на захід.

Нинішні вибори до парламенту – очевидне підтвердження наміру “вирішити з Росією всі справи по-доброму”. Як завжди, на першому місці в риториці стоїть економіка. Торгувати краще, ніж воювати, особливо, коли є надія по слов’янському блату отримати від агресора дешевий газ в обмін на політичну лояльність. Таку думку імплантують у громадську свідомість опозиційні євроінтеграції сили. Але за будь-якого сценарію примирення налагодити економічне співробітництво не вдасться.

Завадять багато речей: нещирість, феодалізм, відсутність правил гри… У цьому плані Україна з Росією – єдиноутробні сестри за лінією матері-корупції. Бізнес в “іногородніх” віджимають там і тут із 1991 року. Конкурентів не пускають на ринок у нас і у них. Гарантію доставки товару, скажімо, з Одеси до Якутська й назад, не забезпечував ні страховий поліс, ні загальний патріархат. Низька купівельна спроможність населення не дозволяє виробникам дотримуватися високих стандартів якості.

Додамо до цього капризи й витребеньки Москви. Сьогодні тисячу сомельє визнають ваше вино чудовим, а завтра слухняний санінспектор оголосить його отрутою. Те саме з іншими продуктами. Є лише одна група людей і товарів, здатна задовольнити попит і апетити. Вуглеводні. Заради них і затівають новий акт братання протиборчих сторін. Але відволічімося від миттєвого заради епохального.

Росія русифікує Україну майже 400 років. За царів і більшовиків, незважаючи на масштабні проекти асиміляції та поглинання, етнос зберіг себе. З іншого боку, українцям не вдалося добитися незалежності від Москви. Патова ситуація призвела до війни, що виявилася логічним продовженням політики. Застаріле твердження Клаузевіца характеризує й архаїчні устрої життя країн. В Україні та Росії немає законності. У Москві все вирішує цар і правлячий силовий клас. У Києві – кланові інтереси груп, що тимчасово отримали владу.

Читайте также:

Особливості формування ціни на будівництво споруд з дерева

У такій ситуації плани якогось партнерства приречені. Байдуже, від кого вони походитимуть: від проросійськи налаштованих наших керівників чи кремлівських, які вирішили перенести центр тяжіння свого преса з військової на економічну сферу. Тут не теоретичний висновок.

Лояльний до Росії президент Білорусі Олександр Лукашенко в юридично оформленому союзі з РФ не може добитися рівноправних економічних відносин. Ворожа до Кремля президентка Грузії Саломе Зурабішвілі стикається з аналогічною проблемою однобічного свавілля. Так само, як і нейтральний до Заходу та Сходу колишній британський підданий, нинішній президент Вірменії Армен Саркісян. Так само, як досвідчений партократ, один із творців СНД, лідер нації Казахстану Нурсултан Назарбаєв, так само, як і “молдавський Трамп” Ігор Додон, який стояв поряд із Путіним на мавзолеї в сакральний день перемоги.

Читайте также:

Расстрел Майдана. Суд рассмотрел апелляции экс-беркутовцев

Нікому не дано співпрацювати з Росією: друзям, ворогам, нейтральним. Американці скільки не натискають на кнопки перезавантажень відносин, а не виходить. Тут є лише дві опції: on – off. Тому те, що ввімкнене в США, мають за вимкнене в Росії. Закон Ома для повного ланцюга не працює в кремлівській ланці. Загальних правил немає.

Важко грати у футбол із регбістами й у шахи з тими, хто грає в шашки. Якщо проти майстрів тенісу виходять хлопці з бейсбольними битами, то зрозуміло – хто більше пропустить. Європейці допустили російських членів до Парламентської асамблеї заради грошей і взаєморозуміння, але не отримали ні грошей, ні співбесідника. При цьому всі все робили в рамках своїх уявлень про законність.

Чергова спроба нової української влади пограти в зближення з Росією закінчиться, як усі попередні спроби країн, що колись існували в одній державі із столицею в Москві. Тієї країни вже немає, але залишилася її міфологія, звичаї, особлива культура й моделі поведінки людей. Речі, які не зникають за одне-два десятиліття.

Читайте также:

У Путина ошарашили заявлением, все детали: “Донбасс отдаем в обмен на…”

Довгі роки Москва й Петербург (не Росія) були центрами тяжіння народів Імперії, особливо в XIX і XX століттях, коли кар’єри, бюджети, наукові, культурні й релігійні сани були саме там. Часи змінилися. Тепер господарям Кремля, окрім міцної узди, нічого запропонувати колишнім колоніям. Гроші, технології, важливі для людства культурні й наукові проекти далеко від Москви.

Щоправда, зберігається рудиментарне тяжіння до великих гонорарів за вірність. Українська політична синусоїда підтверджує її існування. Щойно національний курс не приносить відчутних благ, з’являється явний московський крен. У нас його називають реваншем орієнтованих на Кремль політиків, хоча це не зовсім так, судячи з результатів виборів і соціологічних опитувань. Просто люди повертаються до звичних пошуків вигод, сподіваючись на здешевлення бензину, газу, риби, лісу та прядива. Архаїка нашої поведінки та надія на побудову миру за допомогою взаємної амнезії, породжує саме такі електоральні настрої. А вже на них експериментують політики, створюючи свої вавилонські башти.

Одного разу під час дебатів у британському парламенті Вінстон Черчилль послався на африканське прислів’я: “Коли немає ворога всередині, вороги зовні не можуть заподіяти тобі шкоди”. Його приписують самому Черчиллеві й часто використовують в іншому сенсі. Під внутрішніми ворогами маються на увазі п’яті колони. Але внутрішній ворог по-африканскому й за Черчиллем – це не загони зрадників батьківщини, а вада, що сидить у нас самих.

Нехай в Україні скрізь шукають російський слід, а в Росії американсько-український, ворог з обох сторін один. Обидві країни живуть в умовах аномії, тобто при розпаді базових цінностей минулого й успадкованої від СРСР системи управління. Процес йде нерівномірно через різницю сировинного потенціалу, але його логіка невблаганна. Некерованими стають обидві країни, не здатні дотримуватися норм права через конструкційні особливості влади. Росія – у глобальному масштабі, щодо міжнародних зобов’язань зокрема, Україна – у внутрішніх справах. Скрізь гаранти конституцій найчастіше її головні порушники. Отже, хоч би якими словами забарвлювалися гасла можливої співпраці, вона не відбудеться. Нехай навіть кум Путіна стане правою рукою української влади, рука приречена повиснути батогом.

До танка можна причепити плуг, але через це він не стане сільськогосподарською машиною. Згвалтовану дівчину можна умовити вийти заміж за злочинця, але шлюб не буде запорукою здорової сім’ї. Усе співвідноситься з мораллю та правом, навіть якщо відкидати такий взаємозв’язок.

У Росії, щоб відремонтувати дах, треба телефонувати президентові, в Україні краще самому купити шифер і лізти на крокви. Байдуже, як збудовані управлінські системи – в дусі абсолютизму чи анархії. Важливо, що вони мають одну спільну спадкову ознаку: закон призначений для утримання влади й не застосовується для розв'язання реальних проблем. А отже, будь-яка з них ніколи не буде знята. Хоча комусь удасться вигідно прокачати газ через українську трубу, комусь завезти російську рибу за наші гроші.

Наступний курс країни стане національним. За традицією синусоїди. Навряд чи вона перетвориться на висхідну лінію, поки не з’являться хоч якісь обов’язкові для всіх правила.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Политики всегда всё врут!"

© Владимир Андреев

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

Презентовали исследование о бесплатной правовой помощи на Донбассе

В окупованому Сімферополі політв’язневі Приходьку продовжили арешт

ГБР не видит оснований для дела против Кивы за угрозу обезглавить

В Германии представили концепт напечатанного на 3D-принтере электрокара

КВУ: Більше половини законопопроектів ВР є нереальними і мають ознаки фінансового популізму

Институт нацпамяти выпустил календарь “Украинские женщины ХХ века”

В Україні зменшилася кількість прихильників миру на Донбасі за будь-яку ціну

Перешли черту. Директорат МОЗ увольняется из-за скандала

SpaceX запустила в космос генетически модифицированных мышей

Президент на Донбасі присвоїв почесні найменування бойовим підрозділам. ФОТО, ВІДЕО

НАПК готовится к проверке деклараций разведчиков

Війна Росії проти України: російським окупантам кісткою в горлі стоять українці, які пам’ятають про те, хто вони

Зеленский в последний раз перед “Нормандией” побывал на Донбассе

Португалия не будет запрещать Huawei развивать инфраструктуру 5G в стране

Два последствия нормандской встречи для Украины

Кабмин создал комиссию по расследованию причин пожара в Одессе

Коли терористичні акти ближче, ніж здається

ООН выделит более $1 млрд на программы: о чем речь

Мексиканские копы пересядут на электрокары от Teslа

Новый кошмар для украинцев: в Раде готовится закон, который позволит коммунальщикам проникать в дома без разрешения хозяев