USD28.2033

Страх вибачення: чому державним діячам варто визнавати свої помилки

Страх вибачення: чому державним діячам варто визнавати свої помилки

Почати можна з ліберальних лівих. Якби можна було повернути час у, скажімо, 1950 рік, знаючи все, що нам відомо зараз, то чи змінили б ви щось в імміграційній політиці Європи? Із досвіду, можу сказати, що саме вже запитання спричиняє бурхливу реакцію: мовляв, етнічні меншини стигматизуються як джерело проблем, на расизм серед більшості населення закриваються очі, переваги мультикультурного суспільства не помічаються, є ознаки ностальгії за минулим, де переважали білі, тощо.

Та якось не віриться, що хтось щиро переконаний, ніби за останні 70 років кожнісінький наш політичний крок був абсолютно виправданим. Великій Британії, напевне, слід було поблажливіше ставитися до гонконзьких китайців, особливо з огляду на те, що діється в колишній колонії нині. А Франції, може, не зайве було обережніше й вибірковіше ставитися до іммігрантів із Північної Африки? Може, багато країн мали б запровадити суворіші правила стосовно фіктивних шлюбів і торгівлі людьми? Невже теперішні порядки настільки ідеальні чи непридатні до змін, що справді нема чого в них обговорювати? Якщо ми визнаємо, що колись можна було зробити дещо інакше, то, може, варто згадати про тих, хто застерігав нас за часів, коли ми приймали хибні рішення?

Проєвропейськи налаштовані люди люблять звинувачувати в голосуванні за Brexit брехливі таблоїди й солодкомовних політиків. І великою мірою це звинувачення правдиве. Однак прихильники Європейського Союзу мають також спитати себе, чи міг щось удіяти ЄС, щоб мешканці – не тільки британці – вважали його менш зарозумілим, бюрократичним, корумпованим, далеким від них і марнотратним утворенням.

Читайте также:

Разбежались по любовницам: ожидать изменений в стране бесполезно, нардепы плюнули на украинцев в первый же день работы. Полюбуйтесь, что у них там творится

Річ у тому, що вимагати самокритики від інших легше, ніж аналізувати власні хиби. До речі, коли я міркую над численними помилками, як не спиться, то шкодую, що надто легковажно ставився до проблем, які накопичувалися в Росії в 1990-их, – до відчуття безсилля й приниження, що вкорінилися серед людей тоді, а тепер підживлюють путінізм. Я не дуже звертав уваги на небезпеку кривавих релігійних міжусобиць в Іраку після міжнародної інтервенції. Ну і ще я менше часу присвячував би роботі, коли діти були малими. Але то вже інша історія.

Читайте также:

Соратник Ахметова перечислил Ляшко миллионы: подробности сделки

Є про що подумати й консерваторам, прихильникам вільного ринку. Ніхто з можновладців, які керували британською та американською економікою до 2008 року, не сказав, що міг би чи мав би зробити щось інакше, щоб убезпечити своїх платників податків від рахунку в $30 трлн, який виставила фінансова криза. Можливо, якось інакше варто було розподіляти здобутки й утрати від глобалізації: так, щоб розширити політичну підтримку відкритих ринків і вільної торгівлі?

Сумніви в цій політиці – це вияв не необільшовизму, а здорового глузду. Те саме стосується запитань до імміграційної політики, що призвела до утворення у великих європейських містах гето, де мешкають озлоблені прихильники певних релігійних течій. Визнання помилок не може (та й не мусить) повертати час назад. Однак воно збільшує ймовірність того, що ми засвоїмо уроки.

Крім того, блокуючи дискусії, ми поглиблюємо розрив між звичайними громадянами, які багато говорять на певні теми, і боязкими лідерами, які зациклені на табу і вважають, що за чесне визнання прорахунків їх покарають. Якщо почати визнавати свої помилки, то де межа, питають вони. І з якого дива твоїм рішенням тоді довірятимуть у майбутньому? Ліпше відмахуватися від запитань про минуле як від безглуздих і підступних.

Деякі інституції хоча б трохи вчаться самокритиці. Наприклад, церква визнала випадки сексуального насильства. Навіть у бізнесі поліпшили практику вибачень. Ніколи не думав, що колись напишу таке, але нашим державним діячам слід брати приклад із Дональда Трампа-молодшого.

Едвард ЛУКАС, “Тиждень”

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В управлении государством главное – соблюдать все формальности, а на мораль можно и не обращать внимания. "

© Марк Твен

Чистое оружие: ветеран АТО разработал уникальное средство для воинов

Сенцов попал в реанимацию – сестра

Створення сучасної тероборони є вкрай необхідним для захисту української державності – думка

Рада не сняла с Вилкула депутатскую неприкосновенность по сфальсифицированному прокуратурой делу

Погода на 17 октября: нас ждет совсем не осеннее тепло

Сенцов не в реанимации: сестра отпровергла сообщения СМИ

Законопроект о налоге на выведенный капитал застрял в парламентском комитете Южаниной

Зачем «Батькивщина» борется с продажей земли и покрывает главных латифундистов страны?

В Украине угонщики массово переходят на евробляхи: как уберечь свое авто

Миннесота признала Голодомор геноцидом украинцев

Питання кримськотатарської автономії воліють відсунути на безрік

Вінниця на один день перетворилась на столицю УНР

Воскрес во Франции: стало известно имя задержанного “мертвого” украинского коррупционера

Дело о госизмене: СБУ проверяет замглаву Службы внешней разведки

У 6 разів зменшилась черга у дитячі садочки Вінниці

Український дух боротьби досі не дає Росії спокою, – Клімкін про наругу над могилою Бандери

1000 дерев висадять у вінницьких дворах

Курс доллара на 17 октября вгонит украинцев в депрессию

У вінницьких багатоповерхівках теплішає

Глава Германской митрополии разочарован решением РПЦ