USD28.2033

Сумна доля путінських референдумів із гітлерівсько-сталінськими цифрами

Неспроможність таких плебісцитів доведено ще 80 років тому. Й закріплена вона, в прямому сенсі, кров'ю, пише у своєму блозі на “Новому часі” журналіст Олег Шама.

Сумна доля путінських референдумів із гітлерівсько-сталінськими цифрами

Цю світлину зробили у вересні-жовтні 1938-го в чехословацькому судетському місті Рейхенбезі (зараз – Ліберець). На ній зображена німецька сім'я, яка переїжджає з однієї квартири до іншої. Можливо, навіть до відібраної в чехів. Адже Третій райх щойно анексував Судети, й вермахт зайняв місто. Однак знімок обійшов тоді газети Німеччини з підписом – німці, які ховалися в лісах від чехів, повертаються додому. Таких фото міністерство пропаганди Геббельса замовляло досить багато. Їхню фейковість помічали майже відразу, але спростовувати мало хто наважувався. І свою справу в глобальному обтісуванні мас вони зробили успішно. Адже недарма Путін якось висловився про Геббельса, що той був хорошим фахівцем у своїй сфері.

… Отже, австрійський референдум 13 квітня 1938-го й судетські довибори до райхстагу 4 грудня того ж року. Чому вони путінські? Бо вони, як кримський і донецько-луганський плебісцити, однакові за духом. А в чомусь і за буквою.

Судетская область у Чехословаччині й Австрія стояли на порядку денному збирання німецьких земель ще до офіційного приходу Гітлера до влади. Кульмінація в долі цих німецькомовних сусідів Райху трапилася 1938-го. У вигляді їхнього насильницького приєднання до Німеччини. І легітимації у вигляді нібито народного волевиявлення. Кульмінацією, правда, ці події тільки здавалися. Насправді вони стали лише зав'язкою, довжелезним тире, яке закреслило саме збирання земель, а з ним і багато життів – як збирачів, так і зібраних.

У лютому 1938-го канцлер Німеччини Адольф Гітлер призначив зустріч канцлерові Австрії Куртові фон Шушнігу. Призначив … Хоча виглядало це як – викликав до себе в баварську резиденцію Берґгоф.

Читайте также:

«Украина все поломала»: на Закарпатье назревает бунт, люди мечтают о Венгрии

Говорили канцлери однією мовою. І не тільки в лінгвістичному сенсі. Австрія дещо поміркованіше за Німеччину, але все ж таки затягувалася ультраправим гудроном. Попередник Шушніга 148-сантиметровий Енгельберт Дольфус очолив уряд у Відні в 1932-му, ще за рік до такого ж звершення Гітлера в Берліні.

За образом і подобою італійських фашистів Дольфус заснував партію “Вітчизняний фронт” і зачистив політичне поле Австрії від конкурентів. Навіть від доморослих нацистів, які дивилися захоплено в бік Гітлера. А той вже давно жив із загостреним едіповим комплексом щодо своєї історичної батьківщини.

У липні 1934 року більше сотні переодягнених в австрійську форму есесівців спробували захопити владу в Відні. Але їм вдалося тільки вбити фюрера Дольфуса. Його наступник Шушніг – як канцлер і лідер місцевих фашистів – виконав усі, мало не сексуальні фантазії Берліна. Він амністував усіх в'язнів-нацистів і призначив їхніх побратимів на різні адміністративні посади.

Читайте также:

Комары-мутанты массово загоняют россиян в больницы

Але у Берґгофі Гітлер зажадав від австрійського колеги ще більших повноважень для своїх намісників у Відні. Шушніг на все погодився, але на 13 березня 1938-го призначив референдум – громадяни Австрії мали визначитися: хочуть вони незалежності чи бачать себе у складі сусіднього Райху.

За два дні до плебісциту гітлерівські війська вже увійшли до Відня. А референдум таки пройшов. Через місяць. І результат його був приголомшливий – 99,73% голосів було за злиття з Німеччиною за загальної явки 99,71%.

Це вже набагато пізніше всі політологи погодяться, що таких результатів не може бути в принципі. Як із наукової, так і з логічної позицій.

Але через вісім місяців у Судетській області, відібраній у Чехословаччини, пройдуть вибори депутатів до райхстагу імперії. За членів нацистської партії проголосують 97,32%. Як?! Адже у вересні 1938-го – за два місяці до цього волевиявлення – багато тисяч етнічних німців були готові воювати з німцями Гітлера за незалежність Чехословаччини. Генерал Гудеріан не дасть збрехати. Коли танки Третього райху під його командуванням увійшли в Судети, він згадував про складнощі просування своїх військ анексованими землями: “Тисячі солдатів німецького походження, звільнені з чехословацької армії, поверталися пішки на батьківщину. Багато з них були ще одягнені в чеську форму й несли на спині ранці – розбита без бою армія”.

Читайте также:

Путин вне игры: Беларусь жестко пресекла российские планы

Ось ці голосування з результатом понад 90% і вище змушують згадати радянського фюрера тих часів. У листопаді 1939-го Сталін переконував Паасиківі, представника Гельсінкі, в тому, що Фінляндія має віддати СРСР ряд східних районів і надати півострів Ханко під військову базу. Дипломат заперечив, мовляв, для цього потрібні зміни до конституції, а за них має проголосувати не менше п'яти шостих парламенту. На що Сталін відповів: “Наші пропозиції знайдуть підтримку 99% голосів”.

Навіть не 83% –  це саме п'ять шостих – а 99%!

Тепер, що ми маємо від путінського “референдуму” у Криму 16 березня 2014-го? За приєднання півострова до Росії – 96,77%.

“Ми вважаємо, що ми провели референдум відповідно до міжнародного права”, – сказав російський лідер тиждень тому після зустрічі з американським президентом.

“Ми провели” – вже прямо. Це означає – за підтримки наших військ і засобів пропаганди. Про що вже не раз публічно говорив нинішній господар Росії. (І це без іронії – адже Микола II теж у графі про рід своєї діяльності писав “Господар землі російської”).

Тепер Путін мріє про “референдум” щодо федеративності Донбасу. Але ж ми бачимо, що інших варіантів, інших цифр, окрім гітлерівських і сталінських, у нього не передбачено.

До того ж справжню картину волевиявлення Донбасу з будь-якого питання отримати неможливо. Через дві непереборні обставини.

По-перше, рік тому в Україні було зареєстровано понад 1,5 млн переселенців або 1,277 млн ​​сімей з ОРДЛО та Криму. І цифри ці ростуть. Навіть якщо половина з них – кримчани, як та, друга половина зможе проголосувати? Адже ці люди мають визначитися щодо майбутнього свого регіону. Майбутнього, виходячи із сьогодення! Чи є в них повноцінне уявлення про стан справ там? Чи думають вони взагалі про свої колишні будинки? Та й чи свої тепер? Це все одно, якщо б таке опитування провели в Австрії і в Судетах к травні 1945-го.

І, по-друге, яке уявлення нинішніх жителів ОРДЛО про себе, про Україну, про світ? Адже його формують з Кремля. За викроями Геббельса (дивитися – фото на початку тексту).

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Правительство давно усвоило, что легче всего взять деньги у бедных. Конечно, их у бедных немного – но зато бедных до xpeна..."

Омелян списал все проблемы железной дороги на украинцев

Гривне конец? Эксперты рассказали, куда полетит доллар на следующей неделе

Народ сменит ориентир: стало известно, чем для Украины обернется отмена поездов в РФ

Почти 70 популярных лекарств исчезнут из украинских аптек: полный список

Нападки ТСН на Оксану Марченко – это политический заказ, – Гайдай

Асеева держат в полной изоляции в “концлагере” – Геращенко

Странная статистика: сколько украинцев получают больше 10 тысяч гривен

Меркель и Путин сделают заявление для СМИ до переговоров

Налет титушек или криминалитета: активисты рассказали об избиении из-за трафаретов с Гандзюк

Фирташ занял первое место в санкционном списке РФ

Украинцам показали статистику их вымирания

Главное за ночь: отмена Роттердам+ и неожиданный поворот в деле нападения на Гандзюк

Минус два: украинские герои достойно ответили на провокации оккупантов

Тьфу на тебя, скотина: в центре Киева депутат угрожал расправой активисту, украинцы в гневе

“Дело Манафорта”: работал ли скандальный политтехнолог с Порошенко?

Львов едва не смыло, сотни людей оказались в ловушке: видео

Встреча Меркель с Путиным: в Германии напомнили о Сенцове

Погода на выходные: тут главное не заплакать

Как “сбить” температуру без таблеток

Супрун не является политиком и не имеет права принимать участие в политических акциях, – Лавринович