Фото: Евакуація людей з прикордоння Сумської області (ДСНС) Автор: Катерина Гончарова, Юлія Акимова
Сумщина опинилася в епіцентрі бойових дій буквально з перших годин вторгнення РФ 24 лютого. Область має найдовший з усіх українських регіонів кордон з РФ – 562 кілометри. Зараз більшість населених пунктів вздовж кордону страждають від масованих обстрілів ворога. Яка ситуація в Сумській області зараз та як проходить евакуація цивільних – у матеріалі РБК-Україна.
В перші місяці вторгнення РФ регіон встояв під натиском ворожих військ, несли втрати і руйнування Охтирка, Тростянець та інші міста. Після звільнення області всі населені пункти Сумської області вздовж кордону регулярно обстрілюють, також туди регулярно прориваються ДРГ.
Які населені пункти під найбільшим ударом
Регулярні війська окупантів вдалося вигнати з Сумської області навесні 2022-го, але всі два роки прикордоння області щодня зазнає ударів артилерії, РСЗВ, дронів, КАБів. За останні тижні обстріли стали настільки частими, що населені пункти на кордоні стали називати випаленою землею. Одночасно з цим росіяни б’ють по цивільній інфраструктурі й далі від кордону. Днями вже втретє за кілька днів завдав удару по Конотопу.
При обстрілах Сумщини ворог застосовує весь наявний арсенал озброєння: ствольну артилерію, міномети, реактивні системи залпового вогню, обстрілює ударними дронами, FPV. Запускають керовані авфаційні бомби з літаків. Тільки за один день (20 березня) випустили 23 КАБи, каже РБК-Україна речник оперативного командування «Північ» Вадим Мисник.
«Росіяни обстрілюють буквально всю територію прикордоння. Впродовж 10 днів кількість ударів була просто величезна. Недавно зафіксували деяке ситуативне зменшення атак, але це нам нічого не каже, бо ситуація і далі важка. Найбільше піддається обстрілам Великописарівська громада. Під вогнем залишаються й Попівка, Лукашівка, Олександрівка, Середина-Буда, Волфине», – розповідає офіцер.
Фото: Ворог атакує цивільну інфраструктуру в прикордонних селах (facebook.com/поліція Сумської області)
Під обстріли потрапляють будинки цивільних, адміністративні будівлі, об’єкти критичної інфраструктури, навіть дороги. Окупанти перебивають електропередач, атакують вишки зв’язку, додає Мисник. Чому обстріли активізувались за останній час – військові пояснювати не беруться. Лише нагадують, що все це триває з самого початку великої війни.
«Десь ворог обстрілює більше, десь менше. Якось пояснити цю «логіку» нереально і неможливо. Зараз головна задача – тримати оборону кордону кордону і не допускати проникнення ворожих ДРГ. Для цього ми застосовуємо всі можливі контрзаходи. Детально про них розповідати не можу, але лінія оборони на Сумщині постійно укріплюється», – запевняє прес-офіцер.
Добровільна евакуація
На прикордонних територіях все ще лишаються місцеві жителі, тому питання евакуації стоїть гостро. За цей процес відповідає як влада, так і поліція з рятувальниками. Поки в ОВА запезпечують транспорт і місце проживання, поліцейські роблять обхід територій і через гучномовці повідомляють про час і місце для евакуації, розповідає речник ДСНС Сумської області Олег Стрілка.
«В місцях збору людей наші співробітники допомагають людям сісти в автобус, перенести речі. Якщо є маломобільні люди, їх також туди транспортують. І вже в тих місцях більш безпечних, куди людей евакуйовуть, наші рятувальники їх зустрічають. Все це робиться в тандемі з поліцією», – повідомив Стрілка в коментарі РБК-Україна.
Насправді повільна евакуація в області відбувається вже близько півроку, тому що обстановка на прикордонних територіях була і залишається небезпечною. Проте, не дивлячись на постійну загрозу, в селах біля кордону все рівно залишаються люди.
Фото: Більшість тих, хто залишився на прикордонні – люди старшого віку (facebook.com/Barrier-Free Foundation)
«У нас є місто Середина-Буда, воно на самому кордоні знаходиться. І там все рівно залишаються місцеві мешканці. З вимог безпеки наш підрозділ тимчасово звідти передислокували, але коли потрібно ліквідовувати наслідки ворожих ударів, ми туди їдемо, тому що там наші люди», – кажуть РБК-Україна.
При цьому в деякі населені пункти, за словами місцевих, через малу кількість людей вже заходять дикі тварини.
Поліцію на сам кордон не пускають військові через небезпеку, але правоохоронці допомагають евакуйовуватись і охороняють автобуси з місцевими. Поки що, за словами речника Сумської Нацполіції Володимира Крупецьких, людей забирають в безпечні місця добровільно.
«В певний час, про який ми повідомляємо заздалегідь, прибуває автобус, стоїть на місці, люди уже знають, де він знаходиться. Хто бажає виїхати, приїжджає до цього автобусу. Він слідує в один з районів області. Ті, хто звертається до поліцейських – це ті, хто не в змозі самостійно пересуватись, їм допомагає поліція добратись до транспорту», – додав Крупецьких в коментарі РБК-Україна.
Як виглядає прикордоння Сумщини зараз
З сіл на прикордонні Сумщини люди виїздять, куди мають можливість. Частина людей – до родичів в інші міста області, хтось їде далі. Багато людей переїхали в Охтирку, Суми, в Харків. Найчастіше виїздять до родичів. Для одиноких людей, які не мають куди їхати, волонтери в Сумах точково створюють місця, де вони можуть побути хоча б тимчасово.
Катерина Андрєєва – волонтер на прикордонні з першого дня великої війни. Доставляє їжу людям у 5-кілометрову зону та в «зону нуля». Зараз вона вивозить з сіл тварин, яких з різних причин не змогли забрати цивільні, коли самі евакуювалися.
«Зараз волонтери з регіону максимально залучені у евакуацію людей. Знаю що дівчата збирають гроші, щоб оплатити евакуйованим комуналку в Сумах», – каже Катерина. Буквально за добу вона отримала 4903 дзвінка від людей з проханням забрати собак, кішок, курей або кіз з міст і сіл на кордоні. Її буквально благають привезти тварин в різні міста – Охтирку, Суми, Конотоп.
Фото: Катерина Андрєєва з командою волонтерів у 5-кілометровій зоні біля кордону з РФ (надане РБК-Україна)
«Люди дзвонять, просять вивезти корів, кіз. У когось курочки, у когось індики. Бо це було все їхнє життя. З різних причин люди залишали тварин, коли самі виїздили під обстрілами. Не беруся їх судити. Багато тварин залишаються на ціпках, у вольєрах. Мені дзвонять і кажуть: на такій-то вулиці залишився пес лабрадор. Він сидить в будці, ми його готові забрати в Сумах. Ми збираємо заявки, і їдемо. Але дуже складно виконувати такі прохання, бо вивыски з назвами вулиць на прикордонні через мотиви безпеки прибрали, дуже часто там немає зв’язку. По навігатору шукати ці місця дуже тяжко», – розповідає співрозмовниця.
Один з населених пунктів прикордоння, який обстрілюється чи не найбільше – Велика Писарівка. Тільки за добу цю громаду обстрілювали 200 разів.
Людей там майже не залишилося, розбита чи не кожна хата. Від багатьох будівель залишився тільки фундамент. Зараз Велика Писарівка майже пуста. Люди майже всі виїхали, можна побачити тварин, які вільно ходять по вулицях: від котів і собак до кіз і корів, свиней. Волонтери кажуть, що цілими залишилося менше половини будівель селища.
«Це як випалена земля. Відсотків 70% інфраструктури Великої Писарівки зруйновано. Це школи, лікарні. Були прямі влучання КАБів, мінометів, гранатометів. Вчора ми були там на евакуації, і за 200 метрів від нас сталося пряме влучання в будинок», – описує ситуацію волонтер.
Фото: «Приліт» поруч з машиною волонтерів у Великій писарівці (надане РБК-Україна)
Окрема проблема – евакуація людей з інвалідністю. Для них має бути медевак, тобто цілий бусик, каже Катерина. Її подруга знайшла броньовану машину для таких цілей, і тепер жінка сподівається, що це прискорить вивезення людей. Недавно з села вдалося евакуювати стареньку бабусю, але в її хаті залишилася велика собака породи сенбернар. Волонтерам зі сльозами телефонувала донька бабусі з Києва, просила забрати тваринку.
«Волонтери їїхали, перелазили через паркан, бо було зачинено. На жаль, хлопці наші не змогли забрати собаку, бо вона – сторож свого будинку. Хочемо купити стрілковий пристрій, щоб можна було собаку тимчасово приспати і таким чином мати змогу погрузити її в клітку. Такий пристрій коштує близько тисячі доларів, одна доза — біля 500 гривень», – каже Андрєєва. За словами її словами, ще два або три дні і тварини, яких залишили цього тижня, просто не виживуть. Стан собак, яких вони вчора побачили і не змогли вивезти, дуже тяжкий.
Вона додає, що про Сумщину зараз треба говорити всюди, бо ситуація залишається критичною.
Фото: Більшість будівель у Великій Писарівці вже зруйновані (надані РБК-Україна)
Людей складно вмовити виїздити
Більшість з тих, хто залишилися в прикордонних селищах Сумщини – люди старшого віку і маломобільні, які не можуть пересуватися самі. Це люди після інфарктів, інсультів. Найбільша проблема – вмовити людей евакуюватися.
Багато літніх людей бояться, що їх кудись вивезуть і покинуть, тому просто залишаються вдома навіть під обстрілами, каже РБК-Україна директор благодійного фонду Barrier-Free Foundation Дмитро Максимович. З початком війни фонд евакуював і розселив більше 2900 маломобільних, людей з інвалідністю та лежачих. З Сумської області вивезли близько 180 людей.
«Ситуація по Сумщині дуже важка. Хочу закликати людей не сидіти й не чекати до останнього моменту. Скільки вже у нас було таких випадків по прифронтових містах, коли люди кажуть «їхати не хочемо», а коли місто вже закрили, то нам телефонують і просять їх забрати. А ми цього зробити вже не можемо. Заберуть військові, коли самі зможуть», – говорить Дмитро.
Фото: Частина людей змушені були залишити тварин. Волонтери вивозять їх з покинутих будинків (надане РБК-Україна)
Якщо звернутися до надійних перевірених організацій, то можна розраховувати на 100% розселення, причому в пристойних умовах, запевняють волонтери. Добре коли вдається пояснити це на словах, але буває що люди навідріз відмовляються виїздити, і наступного дня поруч з будинком стається «приліт».
«Ми співпрацюємо з Восток SOS, загони швидкого реагування Червоного Хреста, Save Ukraine. Вони, як і ми, точно не кинуть. Місць для розселення по Україні справді вистачає. Людей зараз вже не селять в школах, дитсадках чи підвалах. Стареньких заселяємо у спеціалізовані центри для маломобільних людей. В місця з харчуванням, з доглядом», – зауважує волонтер.
Людей можуть заселяти модульні містечка, гуртожитки, геріатричні центри.
«Тобто говорити, що ви будете виїздити «в нікуди» і місць для них немає – це неправильно. Без попередніх домовленостей про поселення людей ми просто не забираємо. Ніколи не кидаємо людей, а ведемо від точки евакуації до поселення. Якщо є потреба, вимозимо і за кордон», – каже Дмитро.