Пару днів тому, 16 жовтня, приблизно о 17:00 зроблений в Росії винищувач Су-27 збройних сил України розбився приблизно за 300км на південний захід від Києва. Обидва пілоти, українець та американець, загинули. Катастрофа
сталася під час міжнародних навчань “Чисте небо-2018″.
У маневрах брали участь представники дев’яти країн, а під час них відпрацьовувались дії із забезпечення захисту повітряного суверенітету, авіаційного прикриття, десантування вантажів та особового складу, аеромедичної евакуації,
кіберзахисту та операції із пошуку і порятунку особового складу”, – зазначив представник ВПС США в Європі. Це були одні з найбільших навчань в рамках альянсу НАТО. У них взяли участь понад 50 одиниць авіаційної техніки з восьми країн-членів НАТО, а також літаки збройних сил України.
Катастрофу Су-27 необхідно ретельно розслідувати. Згідно з повідомленнями агентства новин УНІАН “Оскільки один із загиблих пілотів літака – військовослужбовець Національної гвардії США, американська сторона зацікавлена брати участь у розслідуванні”. Однак, те саме агентство повідомляло, що “згідно з українським законодавством, долучати до ведення слідства їх (експертів Нацгвардії США) не можна”. Українці запропонували створити спеціальну групу, яка займатиметься цим розслідуванням.
Через корупцію і політику українські розслідування можуть тривати роками. Літак Малайзійських авіаліній рейсу MH-117 було збито над зоною конфлікту у Східній Україні 17 липня 2014 року, внаслідок чого загинуло 298 на борту. Через чотири роки після катастрофи розслідування так і не завершилося. Щодо цього інциденту також було сформовану спеціальну групу. Знаючи, що Україна загрузла в корупції, є сумніви, чи варто покладатися на українську владу щодо розслідування катастрофи Су-27, в якій загинув американський пілот.
Україна має неоднозначну історію військових операцій. Лише два тижні тому агентство “Ройтерс” повідомляло, що “українська влада підозрює, що за вибухами на військових складах, які осяяли небо спалахами та внаслідок яких були евакуйовані понад 12000 осіб, стоїть саботаж”. Один з найбільших та безпечних арсеналів щойно вибухнув. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що це позбавить Україну вкрай необхідних боєприпасів та може послабити українську армію перед майбутніми президентськими виборами. Тоді постає запитання: а чи не є саботаж також причиною катастрофи Су-27? Чи позначиться цей інцидент на відносинах між Україною та США?
Зважаючи на численні вибухи на військових складах, анексію Москвою Криму у 2014 році та повну військову підтримку нею сепаратистських сил на Донбасі, можна було б вказати пальцем саме на Російську Федерацію. Арсенали не вибухають самі по собі, як повітряні кульки, а військові літаки не розбиваються без механічних несправностей, помилок пілота або інших проблем. Завжди є якась причина.
У 2017 році відбувся вибух на складі в Калинівці, де ще нещодавно на металобрухт розпилювалися останні українські важкі оперативно-тактичні ракети. Як пише українських журналіст Андрій Старостін, Україна щойно відзначила “неоднозначний ювілей – десять років як Міноборони на чолі з Анатолієм Гриценком та згодом очолюваний ним профільний комітет ВР нанесли черговий удар по обороноздатності держави. Вони прийняли рішення зняти з
озброєння єдиний на той час вид важкої ракетної зброї – оперативно-тактичні ракетні комплекси (ОТРК) “Ельбрус” російської розробки та виробництва Казахстану. Ліквідація проходила на військовому арсеналі Калинівка Вінницької області та завершилася на початку осені 2010 року”.
Мій інтерес до цієї теми привів мене до Миколи Маломужа, генерала армії України у відставці, який очолював Службу зовнішньої розвідки України з квітня 2005 по червень 2010 року. Маломуж вважає, що США та Україна повинні дотримуватися своєї первісної стратегії створення нової бази глобальної оборони в Євразії. Необхідно розробити нові рамки співпраці, беручи до уваги вкрай агресивну зовнішню політику Росії.
Генерал вважає, що Україну позбавили важких ракет під час “російської весни” не просто так. Маломуж переконаний, що Росія використала своїх агентів впливу, які займають немислимо високі посади у Міністерстві оборони; декількох російських громадян навіть призначалися на посаду міністра оборони України. За його словами, Росія завжди хотіла, щоб в Україні не було ОТРК, щоб їх прибрали або перемістили подалі від російського кордону. Росія хотіла прибрати всі військові укріплення зі сходу України (зараз окупований проросійськими силами). “Вони хотіли, щоб там взагалі не було жодних військових укріплень”, – заявив Маломуж.
Росія уважно стежила за ліквідацією і категорично нав’язувала обмеження щодо нерозміщення військових систем ближче до російського кордону, або “це вважатиметься актом агресії з боку України по відношенню до Росії”.
Але як же Росія здійснила таку масштабну операцію? Маломуж вважає, що російське громадянство міністрів оборони Дмитра Саламатіна і Павла Лєбєдєва причетне до цього. Їхнє громадянство було підтверджене українським виданням
“Censor.net”. За словами генерала, Міністр оборони Анатолій Гриценко також був одним з основних прихильників процесу роззброєння, хоча він й українець.
Маломуж переконаний, що ці посадовці намагалися переконати ширшу українську аудиторію, що війни з Росією ніколи не буде. Це дозволило їм ліквідувати військові об’єкти, системи і обладнання. Найновіші системи не купувалися, військові операції припинилися, пілоти десятиліттями не літали, технічне обслуговування і ремонт припинилися, танки відправили на металобрухт, а авіаносець було продано Китаю.
Генерал Маломуж запитує: “Чи розповідав би міністр охорони здоров’я громадськості байки, що люди ніколи не захворіють? То як же міністри оборони можуть говорити, що ніколи не буде війни? Це можна зрозуміти у випадку тих міністрів оборони України, які, насправді, були росіянами, якщо вони прагнули послабити або знищити обороноздатність України, але які мотиви рухали іншими людьми, і чому Анатолій Гриценко, який є громадянином України, підтримав ці безглузді схеми роззброєння?”.
Маломуж каже, що “це було очевидно і навмисно зроблено для того, щоб згорнути українську програму ОТРК.
“Хтось не хотів, щоб українці могли себе захистити”, – підсумовує він.
“Очевидно, що протягом десятиліть не проводилося технічне обслуговування і ремонт. Російські шпигуни могли сприяти виникненню проблем із саботажем, наприклад, вибухам на складах або катастрофі літака. Якщо російські громадяни очолювали Міністерство борони України, то що можна сказати про українську армію”, – запитує він.
Саме тому дуже важливо, щоб експерти ВПС США уважно слідкували та взяли участь у розслідуванні катастрофи Су-27, навіть попри те, що в Україні існують певні закони, які не дають американським експертам отримати повний доступ. Український уряд не має морального права обмежувати доступ для американських експертів, особливо беручи до уваги погану історію з проникненням росіян в українську армію з радянських часів, переконаний Маломуж.
Для мене, як колишнього пілота ВПС США, це особисте питання, і для мене очевидно, що американські військові повинні бути залучені. Тому у цьому відношенні я погоджуюся з генералом.