Днями мав нагоду долучитися до зустрічі з американським експертом, який у Вашингтоні вже тривалий час ефективно опікується українськими справами.
Виніс звідти три головних новини, й усі позитивні для України.
1. Коли завершиться нинішня колотнеча з імпічментом, обидві партії в Конгресі, з різних, але однаково вагомих політичних міркувань, будуть зацікавлені продемонструвати свою підтримку України в її протистоянні з Росією. Словом, “Конгреснаш”.
2. Санкції щодо “Північному потоку-2” мають радикально змінити не лише українсько-російські відносини, а й безпекову ситуацію у Східній Європі. Так, транзит російського газу через Україну досі був і є одним із головних чинників, які стримують Росію від планів повномасштабного військового вторгнення в Україну.
І водночас Росія тепер потрапляє в суто комерційну залежність від українського транзиту ще на кілька років, бо не продавати газ у Європу вона не може, а після схвалення санкцій у Сенаті та Трампового підпису (тут, за словами експерта, проблем не очікується, найскладніше із цими санкціями позаду) добудова “Північного потоку-2” має загальмувати не на місяці, а на роки.
Все просто: Росія зараз не має технологій прокладання труб на великих глибинах, а всі шість світових компаній, які цими технологіями володіють, не захочуть потрапити під адресні американські санкції. Отакі маємо очікування. Справдиться цей оптимізм чи ні – стане достеменно відомо вже в найближчі тижні.
P. S. Взагалі історія про те, як готували та просували ці санкції – політичний детектив на межі фантастики. Ще півроку тому майже ніхто не вірив, що воно вдасться; ймовірність оцінювали десь у 2%. Адже тут довелося протистояти дуже потужним європейським і світовим гравцям. Але аргумент “ви не підтримуєте санкцій – тобто хочете допомогти Путінові?” для американських законодавців виявився невідпорним.
3. Ідею “не надто тиснути на Росію, аби не стало ще гірше” зараз у Вашингтоні ніхто серйозно не обговорює (!). Путінський шантаж “пригальмуйте із тиском, бо інакше побачите великий військовий альянс Росії та Китаю проти НАТО” у Вашингтоні (на відміну від Макрона?) всерйоз не сприймають.
Так само у Вашингтоні зараз немає серйозних побоювань, що санкції проти Росії зрештою спричинять внутрішню турбулентність у самій Росії з такими загрозливими наслідками, що “краще залишити все як є”. Ну ОК.
