USD28.2033

Тваринна ферма громадянської освіти

Тваринна ферма громадянської освіти

Теплого погожого дня 31 березня 2002 року вже яскраво світило весняне сонечко. Саме того дня, у 18 річному віці, я вперше переступив поріг рідної школи №3 міста Нетішин Хмельницької області в якості виборця!

Вперше зі шкільного випускного вдягнув костюм та краватку, тому що батьки сказали, що сьогодні важливий день і так треба, пише Ярослав Коваленко спеціально для УП.Життя.

Дорогою до школи бачив багато інших людей, що немов на Паску, теж йшли красиво вдягнені та щасливі. Лише не до церкви, а до школи, і не вночі, а вдень.

Це були вибори депутатів до Верховної Ради України, обласної ради, місцевої ради та мера міста.

Прийшовши до школи, побачив весь її перший поверх геть завішаний плакатами з портретами незнайомих мені людей та купою мілкого тексту під ними.

– Ну, роби свій вибір, – демократично сказала мені мама. Я глянув на неї порожнім поглядом, не зрозумівши вказівки.

Тато розсміявся і терпляче пояснив, що зараз я маю прийняти дуже важливі рішення стосовно майбутнього власного міста, області та країни, обравши людей, які будуть ними керувати.

– Але ж я вперше бачу ці обличчя і зовсім не знаю нікого з цих людей, окрім того, що когось я часто бачив по телевізору! – сказав я.

Батьки знизали плечима та відправились робити власний вибір. Сподіваюсь, він був свідоміше мого. Тож я залишився наодинці зі своєю задачею, дещо розгублений.

Рішення ж потрібно було таки приймати, і не одне, а цілих чотири, адже саме стільки папірців з різноманітними прізвищами та партіями вручили.

Читайте также:

Люди приховують симптоми. Лікарка “швидкої” з Чернівців пояснила причини високої захворюваності медиків

Тоді я вперше вирішив скористатися практикою, яку успішно застосовую зараз принаймні вчителів до власної школи, а саме – обирати по фотографіях тих, хто мені подобається.

Тоді ж ця практика вперше дала збій, адже, якимось дивним та незрозумілим чином, кількість приємних облич виявилась вдвічі меншою потрібних чотирьох кандидатів.

Одне з них належало чинному меру, який був знайомим моїх батьків, а інше – сусіду, який балотувався в депутати міської ради.

Приємні люди, певно, не йдуть в політику, подумав тоді, значить, потрібно йти аналітичним шляхом та проаналізувати виборчі програми. Тож я став читати мілкий шрифт під фотографіями.

Читайте также:

СБУ перекрила незаконний нафтовидобуток на Прикарпатті

Попри високу техніку читання, що може підтвердити моя вчителька молодших класів Юлія Юріївна, вже на середині другої програми з близько сорока, батьки сказали, що моя політична ґрунтовність може зірвати всі плани родини на вихідний.

Тож, попри власну готовність зробити усвідомлений вибір, я став жертвою батьківської тиранії і був вимушений направитися до кабінки прийняття рішень без жодного ясного розуміння, що ж я буду там робити…

Роздумуючи над цим досвідом 18-річної давнини, я розумію, що система громадянської освіти в Україні явно писалась з відомого твору Джорджа Оруела.

В країні – демократія, в кожного – право самостійного вибору, робіть, що хочете, та що вважаєте за потрібне, громадянське суспільство!

А насправді – повний симулякр, в постмодерністській філософії – зображення того, чого насправді не існує.

Читайте также:

Ткаченко назвал защиту культурных прав одним из главных вызовов для МКИП

Ніхто не вчить демократії в нашій країні. Не нам вирішувати, чи це локальна теорія змови, чи просто всім байдуже до виховання громадян.

Громадян з великої букви – відповідальних та свідомих, здатних робити правильний вибір та розуміти систему управління країни, в якій вони живуть.

В школах панує режим, близький до кріпосного права, де діти не мають можливості управління власним життям, не кажучи вже про участь в управлінні дещо вищого рівня – власним класом, чи, не дай Боже, всією школою.

Ніхто не розуміє нічого про демократію, не знає про власні права, не розуміє політичного устрою в країні, та, очевидно, не може користуватися можливістю управління нею після досягнення 18 років.

І цілком зрозумілі стають такі явища, як продаж своїх приватизаційних ваучерів за пакет гречки, і вибори популістів та тих, хто голосніше кричить. Тому що немає освіти.

І ніхто не вважає Україну по-справжньому Своєю країною. Її вважають лише країною, в якій їм довелося жити. Без прав. Без свобод. Де все вирішують за них.

Україна, звичайно, не унікальна в тому, що в школах панує монархічний режим та в них не приділяють належну увагу громадянській освіті.

Проте в країнах Західної Європи та Сполучених Штатів громадяни пролили таке море крові за власну свободу, за право самостійно управляти своїм власним життя, починаючи від Олівера Кромвеля 400 років тому і закінчуючи Північною Ірландією, яка все ще бореться наразі, що громадянське суспільство надзвичайно міцно вкарбувалось в тіло бойовими шрамами. І передається з покоління в покоління.

Український же шлях до незалежності був порівняно легким останні 100 років, так що шрамів не позалишалось.

Так само, як і пам'яті про те, чого ж варта ця свобода, і як нею розпоряджатися.

Як на мене, чи не єдиний шлях – це відкривати демократичні школи з повним самоуправлінням дітей, як в Ізраїлі, що теж був позбавлений досвіду власної державності.

Досягнути того, щоб досвід справжнього самоуправління, управління чимось своїм та відчуття школи, як власної відповідальності пронизував дитинство та юність.

І можливо тоді, майбутній 18-річний юнак, прийшовши до виборчої дільниці, зробить кращий вибір, ніж зробив його я.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

    Чтобы оставить комментарий необходимо

    "Власть чаще переходит из рук в руки, чем из головы в голову."

    © Станислав Ежи Лец

    Регистрация

    (Максимальный размер файла 0,5Mb)

    Восстановление паролю

    Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

    Динаміка позитивна: Балух прийшов до тями

    Сингапур будет сканировать лица для подтверждения личности

    Зеленский считает, что необходимо развивать систему ранней диагностики онкозаболеваний

    Донбасс – выжженная земля. “Ихтамнетам” из РФ глубоко плевать на то, что останется после них на Луганщине – Сазонов

    Электорат | Какие партии соберут голоса украинцев на местных выборах: опрос за месяц до голосования

    Смерть сотрудницы посольства США. В Офисе президента требуют оперативного расследования

    Врачи о состоянии Балуха: Открывает глаза, двигает руками и ногами

    Обошел тренера Баварии: Луческу установил рекорд в Лиге чемпионов

    Убийство Гандзюк. Павловский дал показания против Мангера и Левина

    Цьогоріч у вінницькі заклади соціальної сфери подадуть тепло раніше

    Еколог заявив, що відновити подачу води Північно-Кримським каналом вже неможливо

    Фильм «Крепость Хаджибей» Одесской киностудии выходит в прокат в Турции

    Слухи о появлении новых iPhone подняли акции Apple

    Кадр дня. Пожарные, которые всю ночь боролись с огнем в Северодонецке

    Вінницький міський суд обрав запобіжний захід чоловіку, який оформив кредит на співмешканку, а після погрожував їй та знущався

    У стін є вуха і вони дуже великі. Я б здивувалась, якби російська сторона не вела запис розмов в ТГК – Айвазовська

    Замену Фокину в минской группе не ищут – представитель Донецка

    У Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні аудитори виявили фінансові порушення на понад мільйон гривень

    Можливе навіть зниження тарифів»: Андрій Ковальов йде до Вінницької облради з новою командою, щоб навести лад у роботі водоканалу

    З 1 по 15 жовтня вінничани зможуть проголосувати за проєкти у рамках конкурсу “Бюджету громадських ініціатив”