Суддя – основа всього в державі, бо він судить інших.
І тут такий “український суддя” щось белькотить, що він, мовляв, підозрюваного у шпигунстві не буде судити, бо раптом окупант на окуповану територію не пустить, а там квартира.
От уявімо собі ситуацію. “Путін напав”. Цей суддя що буде робити? Державу захищати, чи готувати доповідну ФСБ про помешкання патріотів, аби ще квартиру в Криму не забрали?
І ти розумієш, що судить в Україні повний моральний нуль, поряд із яким останній маргінал – Пророк і Месія. Та не лише моральний – просто нуль. Адже публічно навіть не хоче вигадати щось, що не було б схоже на явку з повинною у державній зраді. Яку, проте, ніхто ніколи доводити не буде.
А якщо такі нулі судять у державі, то і держава ця ніяка. Що, власне, ми і маємо.
Але не це найцікавіше. Я постійно помічаю, що в Україні діє обернена логіка “елітизму”.
Тобто, найкращі люди – вони, здебільшого, знизу соціальної ієрархії. А от рухаючись “нагору” ти помічаєш таких печерних троглодитів, що навіть і не хочеться вірити, що такі існують у сучасному світі.
Ок, я знаю, що зараз мене почнуть переконувати, що все ок, і троглодити в мантіях – це теж ок.
Але “професійні переконувачі” забувають просту річ.
Помножиш на нуль – матимеш нуль. Власне, це і відбувається з усіма “професійними захисниками нулів”.
