Біля місця збору збирається понад десять військових. Вони виглядають дещо втомленими й занепокоєними. «Я в гольф лише на комп’ютері пробував грати», — лунає від одного з них під час розмови. Потім приїжджає автобус – назад дороги немає.
Сідаємо всередину, пів години по пустих ранкових київських дорогах і ми приїжджаємо на територію гольф центру. Фактично одразу після приїзду військові почали вивчати територію. Очевидно, це пов’язано з особливістю їхньої професії: готовим потрібно бути до всього. Пані Наталії, одна — з благодійного фонду «Місія Україна», а інша — з ГО «Об’єднані гольфом», пояснюють, що буде далі. Буде цікаво…
Українські військові тренуються грати у гольф
Перші кроки
Спочатку – сніданок, а потім вже тренування і змагання на полях козинського гольф центру. Ми ж розуміємо, що спочатку за планом у військових перекур.
Кошик з м’ячиками для гольфу
Сергій, один з військовослужбовців, закохався у гольф одразу, навіть не беручи до рук ключку. Він починає дізнаватися, чи можна приїхати сюди з родиною, цікавиться, чому йому настільки подобається, хоч він фактично і не пробував.
Пояснюють організатори. Гольф — це вид спорту, який поєднує у собі прогулянку на свіжому повітрі зеленим лугом під шум води зі ставів, а на фоні лунає пташиний спів — як у раю. Наших військових не випадково запросили зіграти саме в цю гру. Досвід США показує, що саме цей вид спорту був серед лідерів під час реабілітації американців після війни у В’єтнамі. Ми ж переймаємо досвід. І переходимо на тренувальний майданчик, з’ївши перед тим по круасану з кавою.
Український ветеран Артем Мороз розглядає м’ячик перед тренуванням
Військові діляться на дві умовні команди. З кожним колективом працюють інструктори, які вже пояснюють базові правила гольфу. Загалом у гольфі є 14 ключок, створених під різні потреби гравця. Щоб перейти до гри, потрібно освоїти базові навички роботи з приладами.
Своїм побратимам допомагає ще один ветеран, Артем Мороз. Він втратив обидві ноги на фронті, але має шалене бажання вчитися й вчити. Артем уже не вперше у Козині, тому розуміє, як правильно тримати ключку і з якою силою бити по м’ячику. «Давайте-давайте, хлопці, минулого тижня тут були ветерани на кріслах колісних, яким вдалося опанувати гольф. Ви теж зможете», — говорить він сьогоднішнім гостям Козина.
Артем Мороз й Олександр Кікін показують, як правильно працювати ключкою
Ветеран Артем Мороз: «Після поранення треба придумати для себе мрію — і потім перетворювати її на ціль»
Іншим допомагає Олександр Кікін, ветеран АТО, який займається гольфом на професійному рівні. Його вміння можна розгледіти одразу, адже він навіть ключку тримає по-іншому. Ми підходимо, щоб поговорити, але пан Олександр віддає перевагу грі. Нічого, на інтерв’ю про все розпитаємо…
Ветеран Олександр Кікін проводить майстер-клас з гольфу
Поки частина військових відпрацьовує довгі удари, інші випробовують себе у зоні грін, відомій навіть тим, хто жодного разу не грав у гольф. Саме там відбувається кульмінація всієї гри — м’ячик закочують у лунку.
Загалом, підказують організатори, на тренування виділили годину, щоб якомога довше пограти на полі, але плани потихеньку змінюються. Козин захмарило, пішов легенький дощ. У повітрі стоїть «на повний зріст» запах свіжої трави. П’янкі аромати в перемішку з враженнями від нової гри буквально не відпускають наших військових. Упродовж служби вони звикли до непередбачуваних сценаріїв, тому одягаються тепліше, але ключки не випускають з рук.
На чергову каву натовп новачків заганяє злива. Ми ж поки говоримо з інструктором Сергієм. «Я — гравець-аматор, який з 2017 року навчає військових грати у гольф. Вони — неймовірні люди. Упродовж восьми років я навчив грати людей, які втратили на війні й руку, і ноги. У гольф можна грати й на кріслах колісних, і з однією рукою. Він доступний для всіх, хто вчиться і хоче опанувати щось нове для себе», — розповів він.
Інструктор Сергій (праворуч) розповідає про свій досвід
Не встигли ми допити чай, як серед хмар пробилося сонце, тому ми одразу ж продовжуємо. Чотири Сергія (разом з інструктором) і Юрій вирушають на поле. Підготовка нагадує збори на пікнік. Інструктор бере спеціальний візок з ключками й кошик з м’ячиками, а військові, хто встиг першим, тим часом під’їжджають на гольфкарі.
Ми теж випробували свої навички у керуванні на цьому дещо казковому транспорті, тому тепер краще розуміємо пристрасть президента США Дональда Трампа до таких машин. Вона легка в керуванні й вкрай маневрова.
Тренування ветеранів перед зоною грін
Помічаємо, що Юрій буквально застиг на місці, вийшовши на поле для гольфу. «Господи, наче й війни немає», – тихенько кинув він. Перед нами розтелилася зелена рівнина. Вистрижений газон, дерева з боків, водойми — тут пахне спокоєм.
На старт, увага, почали
Військові під керівництвом інструктора почали демонструвати з різним успіхом, чого навчилися на тренувальному майданчику. Перше поле проходимо довго, бо хлопці лише звикають до гри.
Ветеран Сергій виконує свій удар
Показовим був один момент. Під час удару гольфіст може пошкодити газон, вирвавши шмат трави. За правилами гольфу після (!) спроби потрібно відновити газон, щоб інші могли потім грати у комфортних умовах. Наші ж військові робили це одразу, не чекаючи не удар. “Не можу спокійно грати, коли знаю, що зробив шкоду. Я краще буду обережнішим…», — сказав Сергій. Після 11 років війни ці слова звучать особливо.
Першу лунку хлопці «закривають» довго. Як виявилося, усе через слова інструктора про те, що вона пробна. Щойно він оголошує, що під час наступної партії рахуватимуть кількість очок, наші військові починають діяти завзятіше. Вони вже менше усміхаються і постійно рахують кількість ударів, як свої, так і суперників.
Сергій намагається вибити м’ячик з піску
До речі, знову розпочався дощ, але він уже точно не завадить закінчити гру. Між спробами ми постійно спілкуємося. Сергій, який говорив про свій досвід гри у гольф на комп’ютері, зауважує, що наживо ця гра виглядає ще краще, але й складніше. Він запевнив, що обов’язково приїде у Козин ще. Але ж ми ще не дограли.
Після добрих сорока хвилин гри усі військові стоять на гріні, щоб закотити-таки м’ячик у лунку. Важливим є кожен удар, адже кожен з хлопців може перемогти. У підсумку по 9 ударів(найкращий результат) виконали Сергій і Юрій, які й розділили перше місце.
Шана традиціям – рукостискання після гри
Після гри за правилами гольфу суперники повинні зняти капелюха і потиснути один одному руку. Цей особливий момент став кульмінацією гри. Військові усміхаються і задоволено йдуть на обід.
Військовослужбовець Сергій після гри
«У гольф сьогодні грав уперше. Відволікаєшся і складається таке враження, наче й війни не існує. На тренуванні було легко, а на полі — ні. Потрібно тренуватися і тренуватися. Таке відчуття, ніби ти в раю», — сказав Сергій. Він не переміг сьогодні, але від того не менш щасливий за інших.
Гольф – доступний
Після напруженого матчу усі зголодніли, тому із задоволенням куштують борщ, плов і морозиво у рецепції клубу. На пам’ять про цей день військові отримують по м’ячику для гольфу і сигару. Без віскі, яке у гольфі дозволяють спортсменам навіть під час змагань, бо війна триває, а ворог не відмовився від своїх планів.
Перерва на подарунки у рецепції
Хлопців, які напружено чекали на автобус у Києві, уже не було. Тепер вони максимально відкриті й задоволені, як діти. Причину змін у їхній поведінці нам пояснила голова і співзасновниця благодійного фонду “Місія Україна” Наталія Лук’янова.
«Ми займаємося підтримкою ментального здоров’я українців. Ми хочемо допомогти людям подолати наслідки травм війни, знайти сили для відновлення та вийти на шлях посттравматичного зростання. Віримо, що лише стійке, психологічно сильне суспільство може відбудувати сильну, незалежну Україну. Окремо хочу розповісти про «Шлях Ветерана» — наш масштабний проєкт у партнерстві з Шевченківською державною адміністрацією у Києві. Тут ми працюємо над двома основними задачами.
Перша — психологічна підтримка, реінтеграція та соціалізація військових. У квітні ми вже провели одноденний захід з декомпресії для військових на Соломахиному ранчо в партнерстві з ГО «ЕквіРеХаб». Плануємо розвивати цей напрямок через іпотерапію та іповензію, які чудово допомагають знімати стрес, відновлювати внутрішню рівновагу та повертати радість життя. Після таких заходів наші військові почуваються краще як ментально, так і фізично. Також у планах заходи з музикотерапії та арттерапії, а разом з ГО «Спортивний клуб «Об’єднані гольфом» — одноденні програми з гри у гольф, які допомагають відновити фізичний і психічний стан ветеранів.
Військовий Юрій грає у гольф
Друга задача — підтримка підприємницьких ініціатив. Ми хочемо створити можливості для ветеранів розвивати власний бізнес, опановувати нові професії та інвестувати у власне майбутнє. Ми віримо в сильну Україну, в її незламних людей і в те, що кожен ветеран зможе знайти своє місце у новій, мирній країні, якщо суспільсво буде активно допомогати і підтримувати такі ініціативи як «Шлях ветерана». Дякую за вашу підтримку!», — сказала вона.
Ми були присутні якраз на одній з таких програм, ініційованих пані Наталією та її фондом. Гольф справді доступний для військових. Щопонеділка Козин запрошує до себе усіх охочих захисників і ветеранів спробувати свої сили, навчитися грати в улюблену гру мільйонів і відпочити. Адже це так потрібно сьогодні.
Атмосфера улюбленої гри Дональда Трампа, яку вигадали шотландські пастухи
«Ми ще повернемося», — в один голос фактично кажуть військові. Повертайтеся, хлопці, повертайтеся додому і приїздіть грати у гольф.