Вже більше 20-ти країн світу заявили про те, що висилають російських дипломатів в якості заходу у відповідь на отруєння у Великобританії колишнього шпигуна Сергія Скрипаля. Чому саме справа Скрипаля змогла стати поштовхом для настільки скоординованих дій у світі проти Росії? Дії і риторика Росії вже досягли критичної межі, за якою консолідований Захід вже більше не може обманювати себе стосовно реальних намірів і реального ставлення Росії та путінського режиму до західних партнерів.
Росія вже тривалий час перебувала в стані «холодної» та «гібридної» війни із Заходом, натомість Захід продовжував то перезавантажувати відносини з нею, то шукати взаєморозуміння з Москвою, то давав можливість Путіну зберегти обличчя — тобто неадекватно оцінював свого партнера.
У період передвиборчої кампанії Путін і представники його команди вкотре засвідчили своє небажання рахуватися з інтересами партнерів та продемонстрували своє зневажливе цинічне ставлення до Заходу та навколишнього світу загалом.
Тому реакція західного світу у вигляді видворення російських дипломатів приурочена до сплеску російського шовінізму, відповідної риторики і дій Москви. Крім того, отруєння Скрипаля було демонстративним і порушило всі можливі правила (тобто якщо людину (шпигуна) поміняли, то її ліквідація є порушенням будь-яких джентльменських і неджентльменських домовленостей).
Це — морально-емоційна складова цієї ситуації.
Інша складова — більш раціональна — полягає в тому, що Захід постійно і поступово посилює свій тиск: спочатку він попереджав режим Путіна, вживав певних заходів, загалом діє в цьому плані досить спрямовано і системно. Але події в Україні, Сирії, допінговий скандал тощо — все це призвело до нинішньої стадії і реакції на дії Росії. І ця стадія — не остання, у Заходу в арсеналі є ще багато можливих важелів впливу, до яких він може вдатися.
Висилка дипломатів — це далеко не найстрашніший засіб впливу на російську еліту. Але він доволі симптоматичний і вказує на певні рамки для режиму Путіна в плані можливості зберегти діалог із Заходом.
Загалом, чимало країн із тих, що прийняли рішення підтримати в цій ситуації Великобританію, заявили, що висилають одного-двох російських дипломатів. Це — символічна дія, яка не матиме критичних наслідків для міжнародних відносин, для становища Росії в сучасному світі. Це очевидно.
Мабуть, найбільш болючий удар буде завдано по американському представництву російської дипломатії (а, очевидно, не тільки дипломатії, але і спецслужб). Після того, як було відібране певне майно у США у російських представників, це другий удар, який суттєво обмежує можливості російського впливу в США. Хоча навіть 60 чоловік — це «крапля в морі» у порівнянні з присутністю Росії на території США.
Для України все це важливо як сигнал про те, що Захід не збирається домовлятися з Путіним за нашою спиною і за наш рахунок. Ми переконалися в тому, що в нашій протидії російській агресії і «гібридній війні» Росії у нас є потужні та передбачувані союзники, що дуже важливо. А те, що режим Путіна від цих дій Заходу, можливо, тільки зміцніє і в найближчий перспективі буде поводитися ще більш агресивно, в тому числі й стосовно України, це факт і реальність, з якою нам доведеться мати справу найближчим часом.
Для Москви передусім має сенс пропагандистський ефект цієї скоординованої акції західних країн, тобто в Росії це подадуть як чергове і безпідставне покарання Росії, а це підтверджує всі параноїдальні комплекси російської еліти і російського суспільства. Тому як діятиме у відповідь Москва на видворення російських дипломатів — сказати важко. Але головний критерій, яким буде керуватися Кремль при виборі відповіді — максимальний пропагандистський ефект. Адже завдати значної шкоди інтересам західних країн Кремль не може і навряд чи буде прагнути в цей момент. А от щось символічне і демонстративне, звісно, Москва може здійснити.
