USD28.2033

Війна за “спадщину”

Війна за "спадщину"

Нещодавно з’явилася інформація про можливий розпад «Опозиційного блоку» та розподіл його спадщини між основними «бенефеціарами» даного політичного проекту – Сергієм Льовочкіним (у парі з Дмитром Фірташем) та Рінатом Ахметовим.

Якщо це відбудеться, то це буде не перший «поділ» партії, що виступила ідейним спадкоємцем Партії регіонів. Зокрема, не так давно від неї відкололася партія «За життя» на чолі з Вадимом Рабіновичем.

Подібні рухи в сегменті умовно «проросійського» електорату свідчать про:

– початок підготовки до дострокових виборів,

– наявність певних серйозних суперечностей між колишніми політичними партнерами,

– бажання кожного з серйозних гравців «застовпити» за собою пост-регіональну електоральну нішу.

Пропоную поміркувати про гіпотетичні шанси, сильні та слабкі сторони кожного із політичних проектів, що претендують на спадщину Партії регіонів.

В якості основи для цих міркувань виступатиме визначення сильних і слабких сторін кожного з політичних суб’єктів, а також тієї політичної позиції, на яку вони можуть претендувати, і потенційний образ політичної сили в очах електорату.

«Український вибір»

Віктор Медведчук, який сьогодні очолює громадський рух «Український вибір – Право народу», зараз відкрито не декларує політичні амбіції. Водночас, він і не пропадає з інформаційного простору, беручи активну участь у переговорному процесі в Мінську, що надає йому можливість регулярно виступати з заявами щодо перспектив «мирного врегулювання» на Донбасі – а це дуже непогана стартова позиція для ведення власної політичної гри.

Читайте также:

Дело Савченко-Рубана: погибли бы 10 тысяч людей – эксперт

В очах колишнього електорату Партії регіонів Медведчук може мати ряд переваг порівняно з іншими претендентами:

– він не асоціюється з «регіоналами» та Януковичем (тим більше, чимала кількість колишніх прихильників вважає екс-президента «зрадником»), оскільки за часів правління «легітимного» не обіймав державних посад та декларував опозиційність;

– він демонструє стабільність у поглядах та політичній програмі, яка є, по суті, незмінною вже понад десятиліття (на відміну від колишніх «регіоналів», котрі встигли змінити вже не одну «платформу»);

– на відміну від потенційних політичних конкурентів, які теж декларують необхідність «примирення» у війні на Донбасі, він має відповідні політичні ресурси для її реалізації. Мова про особисті контакти з керівництвом Росії. Це робить заяви Медведчука з даних питань більш вагомими в очах його потенційних виборців.

Читайте также:

Шпионский скандал в Кабмине получил неожиданное продолжение: суд озвучил решение

Слабкою стороною гіпотетичного «проекту Медведчука» можна вважати на даний момент менш потужний інформаційний ресурс у порівнянні з конкурентами. Крім того, явні асоціації з часами президентства Л. Кучми, коли Медведчук займав серйозні державні посади, з точки зору його потенційного виборця може бути як позитивом, так і негативом, адже викликає як певні позитивні, так і негативні асоціації.

Перспективи «перегонів»

Коли ми говоримо про певний електоральний сегмент, не слід забувати про такий варіант як технічні проекти, які неодмінно будуть запускатися по мірі наближення до виборів.

Технічні проекти на кшталт того ж київського «Руху за реформи» на чолі з С. Думчевим, якій забезпечив реалізацію технології з передачі голосів на виборах мера Києва та Київради в жовтні 2015 року в інтересах «партії влади».

Але технічні проекти влади, які маскуються під опозицію – це тема окремого блогу.

Важко робити якісь чіткі прогнози на старті, однак вже зараз виглядає очевидним, що електоральне поле «Опозиційного блоку» на найближчих виборах розподілять між собою кілька політичних проектів, які будуть конкурувати між собою.

Колишні «партнери» або «союзники» будуть активно протистояти у боротьбі за виборця.

І це буде принципово новим явищем для української політики, де всі вже звикли лише до активного протистояння «пост-майданівських» політичних сил у вигляді БПП, «Народного фронту», Радикальної партії Олега Ляшка тощо. Тепер, швидше за все, у не менш безкомпромісне протистояння вступлять і «пост-регіонали».

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (2)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политике приходится делать много такого, чего не следует делать."

© Теодор Рузвельт

Осенняя распродажа ПАСЕ. Недорого

Люди стояли, как в хлеву, падали в обморок: Шахов рассказал о происходящем на КПВВ

В Верховной Раде зарегистрирован законопроект о противоминной деятельности

Закрытая вечеринка Roshen превратилась в пир на костях: шампанское рекой и пляски за миллионы гривен

За шаг до стрельбы: война НАБУ и САП стала главным средством обнуления антикоррупционной системы

Между НАТО и Россией может начаться военный конфликт: появились предпосылки

Паспортный скандал на Закарпатье: почему Европа может встать на сторону Венгрии

Як військова база на Азовському морі може вплинути на російського “гопника”

Украинскую власть предупредили: Киев поплатится гробами под сине-желтым флагом, если не заткнет рот тем, кто откровенно распространяет сепаратизм

Ветеран АТО: если бы националисты взяли за ухо Шуфрича и Новинского, то воспринимались бы это гораздо серьезнее, нежели есть на самом деле

Кличко – німецьким підприємцям: Київ – перспективний ринок для бізнесу та інвестицій

Порошенко потрошит государственный банк. Который он, теоретически, не имеет права потрошить – журналист

Почему Асад не извинился перед Путиным

Путин публично поцеловал женщину, с которой у него роман: она вылитый Кобзон

Нікому сильна Україна не потрібна – ні Заходу, ні Москві, ні владі

Политэксперты отметили сильный ход Новинского

Парламент звільнив 13 із 15 членів ЦВК

Бойко пробил новое дно: глава Оппоблока громко оскандалился, украинцы в ярости

А не много ли у нас в стране спецслужб?

Симоненко засекли по дороге к Путину: Летит на работу совещаться с руководством