Війна застигла, ми теж. Наше покоління у розпачі – учасниця АТО

Наше покоління у розпачі – учасниця АТО” />

''Прощавай, кохаю тебе'', – писалася смс-ка 12.02.2015.

Гради били і били, червоні спалахи за вікном здавалися безкінечними. Страх сковував усе тіло міцними ланцюгами.

Мозок був холодним.

Тиша. Тіло трясе наче у лихоманці. Ніяк не виходить взяти себе в руки.

– Жива? 

Усе це давно минуло. Більше нема страху, нема дому і нічого нема. Ця війна забрала навіть те, що сама дала. Зараз усе сприймається інакше. І це на краще, бо нема чого втрачати, що б хто не казав.

Читайте также:

У вернувшегося из тюрьмы РФ Костенко сломана рука – омбудсмен

''Я теж тебе кохаю'', – прийшла сьогодні відповідь на ту смс. Але це залишилось у тому дні — 12.02.2015. І я теж.

Ми заплатили занадто велику ціну, щоб тепер здатися. Війна застигла, ми теж. Наше покоління у розпачі. Але ми безстрашні, коли нема ціни. І це не завжди на краще.