USD28.2033

Внутрішня суперечність марксизму, що призвела до катастрофи

Внутрішня суперечність марксизму, що призвела до катастрофи

Запитуючи, чи має марксист підозрювати сам себе, я питаю про те, наскільки критичний пафос марксизму стосується самої філософії марксизму. Чи може марксистська критика ідеології бути скерована проти самої марксистської ідеології, а чи не є остання теоретичним покручем, що зумовлює соціально-політичні збочення? Чи не забракло самому марксизмові самокритичності й чи не призвело це до тих жахливих наслідків, які ми пережили, – наше й попередні покоління, покоління наших батьків і дідів, – на території Совєтського Союзу? Аби відповісти на ці питання, я спробую зробити деконструкцію одного сюжету в марксизмі, який пов’язаний із поняттями “інституціалізація” та “інститут”, не стверджуючи, що в самого Маркса є ці концепти.

У чому полягає внутрішня суперечність марксизму, яка й призвела (не лише, але насамперед вона) до наслідків, які ми пережили, а може, переживаємо ще й дотепер? Якщо дуже спрощувати, то можна сказати, що для Маркса соціальні інститути – це, зрештою, механізми відчуження. Отже, вони мають бути подолані й знищені. І ось тут виникає питання: а чи не перетворюється, власне, марксизм на соціальний інститут уже в Маркса? І я сказав би, що так. Тут я беру для цієї деконструкції не найтеоретичніший його текст, але дуже показовий, – це “Маніфест Комуністичної партії”. І ось там, як на мене, відбувається інституціалізація марксизму, причому у двох вимірах:

1. Упартійщення – створення Комуністичної партії, адже партія – це соціальний інститут. Створення Комуністичної партії – це інституціалізація марксизму. Маркс пише: “Настав час комуністам відкрито викласти перед усім світом власний спосіб споглядання, власні цілі, власні тенденції та самим протиставити казкам про привід комунізму маніфест партії”. Тож “Маніфест Комуністичної партії” – це документ, який засвідчує створення такого інституту, як Комуністична партія. Але Комуністична партія як інститут – це форма відчуження. Ось внутрішня суперечність. Ось де Маркс сам, так би мовити, зраджує філософію підозри. Із критика відчуження, яке відбувається в економічній сфері, він перетворюється на творця відчуження в політиці. Підозрюючи те, що за всіма людськими діями, зокрема політичними, криються економічні інтереси, Маркс наївно, а може, свідомо, створює потужний політичний механізм відчуження – Комуністичну партію.

Читайте также:

Партия Мира наносит ответный удар

Читайте также:

Украина передала Турции список узников Кремля – Джемилев

2. Удержавлення – перетворення пролетаріату під орудою Комуністичної партії на панівний клас у державі:”Пролетаріат застосовуватиме власне політичне панування для того, щоб поступово відібрати в буржуазії весь капітал, централізувати всі засоби виробництва в руках держави, тобто організованого як панівний клас пролетаріату, і якомога швидше збільшити масу продуктивних сил”.

Тож маємо два продукти інституалізації марксизму – партію комуністів і державу пролетарів. Як на мене, тут виникає внутрішня суперечність марксизму, яка зрештою й призводить до всіх жахів Совєтського Союзу. Адже саме цей аспект марксизму російські більшовики, так би мовити, й узяли на озброєння. Вони довели інституціалізацію марксизму до логічного завершення, створивши потужну політичну партію, а направду зграю злочинців і дуже потужну злочинну державу. Але не треба казати, що в Маркса цього не було. У нього те саме прописано в “Маніфесті”, де він закладає умову знищення внутрішньої критичної потуги марксизму.

Читайте также:

Порошенко: “Слава Украине! Героям слава!” будет официальным в ВСУ

До речі, в західній інтелектуальній традиції, як відомо, є дуже цікаве поєднання двох філософій підозри – марксизму та фройдизму. Одним із представників цього тренду був Герберт Маркузе, який у творі “Ерос і цивілізація” синтезує деякі ідеї Фройда та Маркса. Мені насамперед ідеться про його поняття доданої репресії, у якому він синтезує поняття доданої вартості Маркса та Фройдового поняття репресії, тобто витискання в несвідоме певних психічних переживань. Маркузе показує, що ми не можемо на рівні індивідуальної психотерапевтичної практики подолати репресію, поки живемо в репресивному суспільстві, де є не лише психічна, а й соціально-політична репресія. Ба більше, саме ця соціально-політична репресія зумовлює і психічну. Але умови тієї соціально-політичної репресії закладаються в “Маніфесті Комуністичної партії”, адже створення партії як інституту та перетворення пролетаріату на панівний клас у державі – це також створення репресивних інструментів. А диктатура пролетаріату є інструментом доданої репресії. Це не вигадав Ленін або Сталін, воно закладено в Маркса та є теоретичними передумовами жахливих практичних наслідків.

Я не вважаю, що будь-які соціальні інститути обов’язково є механізмами відчуження. Принаймні вони мають й інші функції. Але саме марксизм розглядає їх лише як такі механізми й, зазіхаючи на роль їхнього тотального анігілятора, створює умови для виникнення жахливого репресивного апарату – диктатури пролетаріату на чолі з комуністичною партією.

Тож можна стверджувати, що Марксова критика відчуження сама перетворюється на форму відчуження, а отже, зумовлює виникнення нового типу репресивної держави. Марксизм із діагнозу соціально-політичної хвороби перетворюється на її симптом. У творі “Після чесноти” Елесдер Макінтайр дуже влучно пише про марксистську критику ідеології: “…Загалом марксистська теорія ідеології та її численні нащадки самі є тільки ще одним набором симптомів, перевдягнених у маску діагнозу”.

Нездатність марксиста підозрювати самого себе веде до перетворення марксизму з філософії підозри на об’єкт підозри, із засобу лікування хворого суспільства на жахливу соціально-політичну хворобу. Аби вилікуватися від недуги марксизму, ми маємо застосувати до нього самого мистецтво підозри.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Вы знаете когда врет политик – когда у него шевелятся губы."

Объединительный собор: проезд людей в Киев организовали власти

Рейтинг самых влиятельных украинцев 2018: Филарет и Онуфрий поборолись за свое место под Солнцем

В 2019 году между партиями разделят больше 550 млн грн – НАПК

Скандальная Ницой сделала Томосу неприятно: московского попа поставить во главе

Боевики из минометов обстреляли жилой дом в Золотом-4: фото

Укрзализныця запускает новый поезд: откуда, куда и зачем

Без патриарха и миро: что в проекте устава новой церкви

Комаровский объяснил, когда насморк у детей становится смертельно опасным

The Washington Post: Что знал Путин в день американских выборов в 2016 году

Погода на 15 декабря: время надевать двойные шапки

Командир “Никополя” на допросе ФСБ РФ назвал себя военнопленным

Американский прессинг Путина для освобождения военнопленных моряков

Курс валют на 15 декабря: доллар сдает позиции

Собор. В центре Киева усилены меры безопасности

Сенцов получил важную посылку: 23 кг счастья запустят тюремный “флешмоб”

Погоны генерала ФСБ носит не зря: что Гундяев написал в письме Папе Римскому

Украинские самолеты попали в ловушку: график перелетов нарушен, пассажиры в панике

Рука Кремля чи наслідок реальних проблем: 10 тез щодо “жовтих жилетів”

Модель Victoria’s Secret показала, почему красоткой может стать кто-угодно

Порошенка закликають позбутися “гібридної” виборчої системи. Відкритий лист