USD28.2033

Втома від політики або Синдром Вакарчука

Втома від політики або Синдром Вакарчука

На днях дві поважні соціологічні інституції – SOCIS та Центр Разумкова – оприлюднили свіжі електоральні уподобання українців.

Загалом картинка електоральних симпатій співвітчизників не надто відрізняються від попередніх, окрім одного феномену – президентського рейтингу Вакарчука. Згідно з замірами Центру Разумкова за лідера гурту «Океан Ельзи» на президентських виборах проголосували б 6,6% виборців, згідно з даними «Соціса» – 9,4%. І хоча цифри відрізняються майже в півтора рази, загальна тенденція очевидна: все більше виборців шукають політичного лідера поза політикою.

Втім виборці втомились від політикуму та політики не тільки в Україні. Це явище цілком вписується в глобальний тренд недовіри вже не тільки і не стільки до окремих партій та політиків, а політикуму як такого, найяскравішим проявом якого стала перемога Дональда Трампа на президентських виборах в США.

Інший приклад. Щоразу у виборах депутатів Європарламенту бере участь все менше громадян Євросоюзу: останній раз більше половини виборців (56,7%) прийшли на виборчі дільниці ЄС в далекому 1994 році, в 2014-му їх було лише 42,5%. Втім якщо в масштабі ЄС така байдужість виборців має наслідком лише повільну та малопомітну демократичну делегітимізацію єдиного представницького органу Євросоюзу, то в окремих державах розчарування політикою часто виводить на політичну сцену відвертих популістів. Уособлення тріумфу останніх – Беппе Ґрілло, італійський комік, засновник та лідер «Руху 5 зірок» (Movimento 5 Stelle), який на останніх виборах (2013 р.) до обох палат італійського, а наступного (2014) року і європейського парламентів отримала від 20 до 25% голосів італійських виборців, які прийшли на виборчі дільниці. Інший яскравий приклад – епатажний Йон Ґнарр, ісландський актор і комік, мер Рейк’явіка у 2010-2014 роках.

Читайте также:

“ЛНР” терміново потрібні заручники, або Українська розвідка привласнює інформацію “Правої Справи”

Отже феномен високих президентських рейтингів митця Славка Вакарчука, який свого часу свідомо відмовився ставати політиком (маю на увазі добровільне складання депутатських повноважень у вересні 2008 року), є не українською аномалією, а радше частиною глобального тренду розчарування виборців в професійних політиках та професійній політиці як таких. Добре це чи зле? Що несуть з собою зростаючі рейтинги Вакарчука: ковток свіжого повітря в задушливій атмосфері українського політикуму чи реінкарнацію українського прокляття театральності в політиці, так добре помічену Скоропадським ще 100 років тому у його «Споминах»: «Все поколения нынешних украинских деятелей воспитаны на театре, откуда пошла любовь ко всякой театральности и увлечение не столько сущностью дела, сколько его внешней формой»?

Читайте также:

Тайные войны России: ничего нового не придумали

Чи вдасться Вакарчуку згуртувати навколо себе контреліту, яка матиме насамперед радикально відмінний від нинішнього українського політикуму етичний кодекс, а чи його, як свого часу Кличка, піднімуть на прапор і використають спонсори-ляльководи, що воліють загрібати жар чужими руками, залишаючись в тіні (і не важить мешкатимуть вони в Києві, Відні чи Вашингтоні)? Врешті-решт, якщо дивитись в корінь, політична популярність Вакарчука – це попит на радикально іншу якість політики, радикальні зміни та готовність змінюватись самим чи це знову пошук «генія», який співатиме народу транквіл-колискову про «не твою війну», і «добре колись» – «там де без поту і там де без сліз»?

Читайте также:

ЦАХАЛ перенял у ВВС США эстафетную палочку воздушного господства в Сирии

Те, що Славко поїхав готуватись до своєї політичної кар’єри в Україні до Стенфорда, а не по українських містах і містечках, аби поспілкуватись, приміром, про т.зв. медреформу, яку він так активно підтримав, спонукає до песимістичних прогнозів. За всього захвату одним з найкращих університетів світу, навряд чи в ньому є відповіді на суто українські питання: в Каліфорнії інша матриця життя, інша якість людського капіталу, інша інфраструктура і інший тип мислення, інший історичний наратив врешті-решт.

Позасистемний аж ніяк не означає контрсистемний. Між навчанням в University College London та початком боротьби за незалежність Індії в житті Магатми Ґанді минуло більше 2 десятиліть роботи в полі. Після блискучого завершення Кембриджу Лі Куан Ю десять років займався активною політичною діяльністю на батьківщині, створив власну партію, виграв вибори і побував в опозиції перш ніж очолити Сінгапур.

Мільйони щирих фанатів та шанувальників таланту співака навряд чи конвертуються в згуртовану політичну силу. Продюсери Вакарчука навряд чи стануть ефективними міністрами і захочуть працювати в Україні за міністерську зарплату. А всенародна любов за перший же рік президентства може перетворитись на таку ж всенародну зневагу або ненависть.

Свіжа хвиля прийде в українську політику не з екранів телевізору, не з рафінованих авдиторій Стенфорда і не з тепличних офісів неурядових організацій – вона прийде з фронту, з фермерських господарств, які не лише орють, але й зі зброєю в руках боронять свою землю, з нових неолігархічних бізнесів, які створюють робочі місця, та великої спільноти незалежних фрилансерів, які продукують сенси і забезпечують хлібом насущним себе і свої родини. Бо об’єктивний запит на щось принципове відмінне від «політики по-українські» існує в суспільстві давно і щороку лише зростає.

Три роки тому ми переплутали гасло «Жити по-новому» з уособленням майбутнього. Як покарання ми на чотири роки застрягли між минулим і майбутнім, так і не спромігшись остаточно вирватись з ментального совка. Тепер є спокуса переплутати національну контреліту, яка в муках, «поті і крові» народжується поза софітами вітчизняних ЗМІ, та ще один політичний проект, який розкручують під наступні вибори…

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Правительство давно усвоило, что легче всего взять деньги у бедных. Конечно, их у бедных немного – но зато бедных до xpeна..."

Курс доллара на 17 октября вгонит украинцев в депрессию

У вінницьких багатоповерхівках теплішає

Глава Германской митрополии разочарован решением РПЦ

Гундяєв позбавив Путіна й інших політичних православних їхньої “духовної Ніцци”

“День позора Рады”. Кто не голосовал по Вилкулу и Колесникову

“Імітація реформ, імітація діяльності, імітація відповідальності”, – нардеп про розслідування гучних справ в Україні

Задержан топ-коррупционер из Украины, который неожиданно “воскрес”: Жил на широкую ногу и ездил на Rolls-Royce

Новый номер не поможет: сотовые операторы приготовили украинцам радикальные перемены

Рада приняла изменения в программу закрытия и консервации ЧАЭС

Рейдерские захваты УПЦ МП: московский патриархат дурит своих прихожан

“Видела ребят в истерике после боя, пугались и убегали, но не видела женщину в панике от вида крови”, – украинская снайперша из батальона Яроша

Рада отказалась лишить неприкосновенности депутата Колесникова

Четыре вопроса священникам Московского патриархата в Украине

Про тюрьму – ничего: Сенцов в заключении в РФ написал 5 сценариев

Eurasia Review: Беларусь, а не Балтия станет следующей целью Путина

Порошенко подарит Андреевскую церковь

Башар Асад собирается приехать в Крым – росСМИ

Дипломат: Ротація Кучми на Руслана Демченка – це черговий плювок Порошенка у вічі українцям

Выборы в Украине хотят проводить по новым правилам: все подробности

Митрополит УПЦ МП: Теперь мы клирики Вселенской церкви