Справжній патріот не буде одразу просувати новий мовний закон після того, як його обрали президентом, а його партія одержала найбільше мандатів у парламенті.
Ні, тут поспішати не можна. Треба дочекатися самих виборів, розвішати скрізь білл-борди з текстом про мову, і лише потім – ось вам новий закон.
Щоб, не дай Боже, електорат не забув, кому він таким щастям зобов’язаний.
Хоча у підсумку вийшло кострубато.
Очевидно, у БПП не всі вчасно прочитали імейл-розсилку, що вони тепер – найбільші захисники мови. Довелося виправляти “на ходу”, що найбільш іронічно, якщо згадати, що закон “КіКо” скасували саме на підставі ухвалення з порушенням процедури…
Загалом, новий (ще не заверджений закон) особисто мені швидше подобається, аніж не подобається. Так, є певні моменти, які виглядають двозначними. Щодо “не обмеження права національних меншин”, але нічого кращого у цій ситуації бути, очевидно, не могло.
Але я не розумію тих людей, хто вважають, що всі наші проблеми можна вирішити самими законами. У країні, де виконання законів ніколи не було аксіомою.
Ну, себто, вони чекають, що у багатьох областях України чиновники, що ненавидять усе українське і чекають на Путіна, от прямо так кинуться виконувати всі ці норми? Так, звісно…
Звичайно, зміни будуть у сфері мас-медіа, деяких інших, але лише законами нічого не вирішиш.
Подивіться на Росію. Там формально федералізм, багатомовність і купа “державних мов”. Навіть українська має статус в окупованому Криму. А реально… А реально там тотальна русифікація.
Як саме? Візьміть російське ТБ. Там все чітко: чим ти розумніший, тим правильніша у тебе російська. “Бидло” із серіалів типу “Сватів” “гекає” по-українськи. Тупі гастарбайтери-джамшуди – перекривлюють слова. Пекельний трансвестит Сердючка смішно белькоче… Вся російська масова культура спрямована лише на впровадження думки про перевагу російської мови.
Російська мова – питання статусу. Це вбивається усіма способами з дитинства. А статус для Росії – це все.
У результаті всі “національні меншини” забувають своє походження як страший сон і русифікуються.
Не закликаючи копіювати Росію, не можу не визнати, що її імперська політика є надзвичайно ефективною у просуванні російської мови. При тому, що, повторюсь, формально там купа мов є “офіційними”, і купа формальних гарантій їх розвитку та захисту прав носіїв.
