USD28.2033

Як далеко може зайти автономія Донбасу

Через дві  доби після укладення у Мінську протоколу щодо примирення на Донбасі з боку представників так званих ДНР та ЛНР почали дедалі голосніше лунати заяви про те, що ці невизнані геополітичні формуваннядомагатимуться незалежності від України. А також щодо готовності ще раз сісти за стіл переговорів – орієнтовно наприкінці цього тижня. Про наслідки «першого туру» мирних перемовин, про те, наскільки далеко можуть сягнути «апетити» сепаратистів та де пролягає межа доречного компромісу центральної української влади, у коментарі Forbes розповівГригорій Перепелиця, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України.

Ми маємо пам’ятати, що всілякі зустрічі на дипломатичному рівні,  які проводяться під час війни, цілком підпорядковані ситуації на фронті. І будь-які перемовини тільки фіксують цю ситуацію, тобто баланс сил між воюючими сторонами визначає межу компромісу на переговорах.

Тож цей компроміс у Мінську, що містить 12 пунктів, не випадково був досягнутий відразу після наступу російських військ із відвоюванням у українських силовиків досить великої частини території Донецької та Луганської областей. І саме цей стан – переходу стратегічної ініціативи до російських військ – було зафіксовано в цій угоді. Зокрема, у недоторканості переговорників і в тому, що стосується «тимчасового  статусу окремих місцевостей» в цих областях. Далі це визначалося як прийняття закону «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (закон про особливий статус). У цьому статусі і є та межа компромісу, на яку пішла кожна зі сторін. Але під цим статусом українська і російська сторони розуміли зовсім різні речі.

Читайте также:

Кто виноват в погромах лагерей ромов: результаты опроса

Посередником виступив Зурабов (Михайло Зурабов, посол РФ в Україні. – Forbes). Це класична схема, яку використовує Росія у війнах проти своїх сусідів – така ж ситуація була і з Придністров’ям, і в Південні Осетії та Абхазії: за стіл переговорів вона сідала не як воююча сторона, а як посередник.

Що розуміє під особливим статусом російська сторона? Фактично цей статус дає можливість повної анексії Донецької та Луганської областей від України. Не можна сказати, що це повторення історії з Кримом, але мета та ж сама. Завдяки цьому далі ці регіони можна буде наповнити державним статусом – через проведення референдуму, як це вже робили в наведених прикладах, і тоді в них буде статус невизнаної держави.

Читайте также:

Можно ли менять реальность в Украине?

Мирний договір підписано, але в ньому нічого немає про виведення саме російських військ. Це дає змогу переграти [ситуацію]: війська найманців виводяться, а російські – залишаються.

Оскільки Україна офіційно не визнає, що веде війну з Росією, досі немає воєнного стану, це не дає можливості нормально створювати оборонну систему країни. І в результаті ми не можемо сформувати стратегічні резерви і будувати повноцінну оборону.

Із політичного погляду ми не можемо вводити воєнний стан, тому що в нас [мають відбутися] парламентські вибори, які є більшим пріоритетом для теперішнього керівництва країни, ніж її оборона.

Що розуміє під особливим статусом українська сторона? Україні дуже необхідне перемир’я: сили нерівні. Під цим статусом мається на увазі введення тимчасової адміністрації, надання економічної самостійності регіонам. Хочапро яку економічну самостійність може йти мова, коли регіон розбитий ущент?

Читайте также:

Рабинович: Мы можем вчетверо снизить тарифы, ведь в Украине добывается 19,4 млрд кубометров газа

Це схоже на те, як раніше в Радянському Союзі, – коли регіонам надавали особливого статусу, їм виділяли «особливі» фінанси для побудови важливих промислових об’єктів. Це називається економічними зонами – преференції соціально-економічного характеру на період відбудови. Тут не йдеться про надання цим територіям із боку української сторони ознак державності, а лише про тимчасовий статус, необхідний для остаточного встановлення миру та відновлення Донбасу.

Українська сторона добре все розуміла, коли підписувала цей договір. Власне, сам Петро Порошенко, який жив у Бендерах і коріння якого якраз пов’язане з Придністров’ям, усе добре розуміє. І не випадково він був ініціатором «плану Ющенка» з урегулювання Придністровського конфлікту.

Що далі робитиме Володимир Путін? Дотискатиме. Щоб чіткіше окреслити позаблоковий статус [спірних територій], з обов’язковим наданням [їм] державності. Як це робилося з Придністров’ям – з утворенням «зони безпеки», заведенням туди дво- чи тристоронніх миротворчих сил. Хоча фактично туди зайдуть лише російські війська, і це буде підставою для закріплення російської військової присутності на цій території.

До чого призвела присутність Чорноморського флоту [РФ] на території України, ми вже побачили. Це плацдарм для подальшої агресії на інші регіони центральної України, це подальші плани Путіна.

Є шанси, що вони не будуть реалізовані. Не все втрачено. Усе можна змінити воєнною перемогою. Якщо в нас зміниться кадровий склад військового керівництва, буде відновлено вертикаль управління, введено воєнний стан, утворено ставку верховного головнокомандувача, будуть створені стратегічні резерви – ми маємо шанс здобути перемогу.

Коли сепаратисти говорили, що вони – за вихід з України будь-якою ціною, то, відповідно, треба було йти на певні поступки. Ці поступки і межа компромісу визначаються не за столом переговорів у Мінську, а на фронті. Якби ми дотиснули сепаратистів, ми вели б перемовини на зовсім іншому рівні. Звичайно, це не можна назвати капітуляцією, але це ризик, створений цим «особливим статусом».

Джерело: Fores.ua

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В управлении государством главное – соблюдать все формальности, а на мораль можно и не обращать внимания. "

© Марк Твен

В разі участі у виборах Вакарчук і Зеленський можуть допомогти Порошенку вийти у другий тур – політтехнолог

Запеченную семгу с грушей заказывали «на шару»: обновленное меню в столовой Рады шокирует ценами

Стерва консервированная: пропагандисты Кремля активно пиарят Тимошенко, в соцсетях заговорили о предательстве

Соседство с Охмадетом оказалось опасным: Холодницкий в ужасе от того, что нашли в помещении САП

Вінничанин здобув “Металеве серце України”

Заняться больше нечем: Шахов резко высказался о декоммунизации, указав на главный недостаток

Вакарчуку нельзя больше уворачиваться, неприлично – журналист

В России партия власти впервые за многие годы не сумела набрать решительного большинства

Вбивство Павла Шеремета. Слідство стоїть на місці. Відчуття небажання та необізнаності – журналіст

Сенат США схвалив виділення Україні 250 мільйонів доларів на потреби ВСУ

Роскошные наряды и дорогие украшения: в чем женщины-депутаты Рады ходят на «мужскую» работу

НАБУ против “НФ”: Попытка Сытника построить себе политическую карьеру

Начальника автодора Днепра поймали на мошенничестве на сумму более 1 млн грн

Отличный выбор: Известная журналистка стала пресс-секретарем Гриценко

На подогрев задниц нардепов: в Раде придумали, на что спустить деньги украинцев

Очередная “медвежья услуга” Путину от Шойгу и ГРУ

Блогер: Эрдоган остановил наступление на Идлиб – Россия сдалась

Донбасские псевдореспублики ярко доказали свою оккупационную сущность

Депутатом бути не зміг, а президентом – залюбки?

15 сентября может войти в историю украинской юриспруденции как день правовой капитуляции Украины перед Россией, – юрист