USD28.2033

Як неспортивний хлопчик поборов власні комплекси

Ярослав Калитюк потерпав від моральних та фізичних знущань однолітків, бо мав надмірну вагу. У 10 років вирішив – з нього досить, й подався у спорт. У неповних 16 років (2012 р.) він чемпіон світу з універсальної боротьби (бої без правил) у важкій вазі.

У 22 роки Ярослав успішний бізнесмен та благодійник, який вирішив на своєму особистому прикладі прищепити любов до спорту дітям. Минулого тижня він, у співпраці з друзями, організував у Погребищі справжнє свято спорту «Мужня нація», щоб показати: чемпіони виростають й у невеликих містечках.

У планах – провести у Вінниці Кубок України з бойового самбо.

– У свої 22 ви практично завершили професійно займатись спортом, тобто спортивна кар’єра у вас була нетривалою, чому?

– Я не можу продовжувати професійно займатись боями без правил, тому що маю травми. Наразі 4 грижі не дозволяють мені піднімати потрібну вагу. Звичайно, продовжую тренування, бо без них вже не можу, але я не рву, не присідаю з вагою, наприклад. У цьому прикладному спорті використовується дуже багато технік: і кидки ногами, і бокс, і боротьба, і техніка кікбоксингу, і прийоми удушення, а з грижами все це нереально виконувати. Тому вже 4 роки я займаюсь спортом у трохи послабленому режимі.

– А звідки взагалі з’явилось бажання займатись універсальною боротьбою?

– Я був товстою, розгодованою дитиною. Думаю, мене мама так сильно балувала й перегодовувала, бо я був пізньою дитиною. Мама народила мене в 36, різниця в віці з моєю сестрою у мене аж 15 років. Я зажди був занадто м’яким, слабохарактерним, тому в дворі старші хлопці постійно з мене сміялись. Тому я навіть не хотів виходити з дому гуляти.

– Піти в спорт – це була ваша ідея чи все-таки батьків?

– Я сам просився, щоб мене відвели у якусь спортивну секцію. Спочатку це було плавання, але з ним не вийшло. Потім я вирішив спробувати себе в універсальній боротьбі, бо розумів, що з проблемою ожиріння треба терміново щось робити. Мені було неймовірно важко, я не міг жодного разу віджатись від підлоги, не вмів бігати, мене все боліло… А тут спорт. Не можу передати, чого ті зусилля мені коштували. Я мріяв мати сталевого стержня й з часом, з кожним тренуванням та втраченим кілограмом, я загартовував свій характер.

Читайте также:

У Вінниці реставрують арку та вхід до Центрального парку

– За освітою ви хто?

– Я магістр правознавства, закінчив Тернопільський національний економічний університет. Хоча по спеціальності не працюю, зараз займаюсь бізнесом та паралельно намагаюсь прищеплювати молоді любов до спорту.

– Розкажіть про спортивний захід, який ви провели в Погребищі. Чому саме цей районний центр?

– Я певний час там працював – займався зерном і в той же час, відвідував спортивну секцію з боротьби, щоб підтримувати себе в формі. Я побачив, що тренер Дмитро Мельник виховує там достойних бійців, тому згодом виникла ідея провести в Погребищі змагання зі змішаних єдиноборств. Я вирішив продемонструвати, що чемпіонами стають не тільки вихідці з великих міст, я й з маленьких містечок. Тому взявся реалізовувати цей спортивний проект. Він – мій перший захід такого рівня, тому я дуже вдячний друзям, які допомагали, підказували й просто були поруч. Андрій Ковальов, Володимир Околіта, Андрій Поджаренко, Олександр Ковальов, Коля Тимощук, Роман Демиденко, Діма Мельник, Володимир Соляр, Катерина Поджаренко, Наталія Коваль – спасибі, що були разом зі мною.

Читайте также:

Європейці відзначили Вінницю за трамваї VinWay

– Як відреагувала місцева влада на організовані вами змагання «Мужня нація»?

– Взагалі ніхто не вірив, що захід такого рівня може відбутись в маленькому, віддаленому від обласного центру містечку. Тому, звичайно, приємно здивувались не тільки місцева влада, а й всі жителі міста. Думаю, наступного разу до організації подібних змагань захоче долучитись значно більше людей. І це дуже круто.

– Що отримали переможці змагань?

– Був призовий фонд, переможці отримували 1 тис. грн., плюс були грамоти, кубки та солодкі призи. Взяло участь 16 дітей з різних міст (Бар, Хмільник, Тульчин, Вінниця) та навколишніх сіл, тобто всього було 8 поєдинків.

– А чому в назві цього спортивного заходу не звучало ваше ім’я?

– Тому що я не такого «польоту» хлопець. Я не для піару то все робив, а для дітей, з яких виросте справжня «Мужня нація».

Читайте также:

У вінницькому громадському транспорті влаштовують екскурсії

– У вас тренерських амбіцій немає?

– Я тренував певний час дітей. Я прийшов на перший курс університету, зібрав групу дітей й тренував їх. Це було у 18 років. Однак у тому ж віці я почав займатись бізнесом, на все часу не вистачало, й довелось пожертвувати тренерською роботою. Та я ніколи не планував вчепити боксерські рукавички на гвіздок, я хочу бути присутнім в спорті все життя. І якщо я сам не можу брати участі в змаганнях, то можу допомагати відкривати нові спортивні таланти.

– Що можете розповісти про свою сім’ю?

– У мене звичайна сім’я. Батько – інженер, працює в Калинівці на фірмі, що виготовляє ущільнювачі для пластикових вікон, а мама зараз безробітна. Свою сім’ю я дуже люблю, намагаюсь їм всіляко допомагати й нічого від них не вимагати натомість. Саме спорт навчив бути мене самостійним, сформував мене як чоловіка.

– А кохана дівчина у вас є?

– Ні, немає.

– Чому? І якою має бути ваша обраниця?

– Моя дівчина має бути обов’язково з характером, сильною та амбіційною. Сильний характер їй потрібен, щоб витримати мій характер, бо зі мною нелегко: я вимогливий, дисциплінований, відповідальний. Та й зі слабкою дівчиною, яка буде лише капризувати та надувати губки, мені нецікаво. Ляльок вистачає, а от справжності мало. Щодо зовнішності, то особливих запитів у мене немає. Нема такого, що мені подобаються лише блондинки чи брюнетки. Головне – в неї має бути справжній «культ» сім’ї. Я хочу троє дітей, мінімум. Це круто, коли велика сім’я, коли в старості у твій дім забігає з десяток внуків – це щастя.

– Ваші діти будуть теж спортсменами?

– Ніколи в житті не змушуватиму своїх дітей йти в спорт. То має бути тільки їхнє свідоме й зважене рішення. Дитина має сама до цього прийти, бо якщо її змушувати – толку не буде. Я в дитинстві сам вирішив, тому не раз ходив пішки на тренування на Київську о 22.00, бо маршрутки вже не ходили. Ніч, дощ – не дощ, сніг, заметіль; мокрі кросівки, холодні ноги…Якби батьки мене змушували, я б 100% не ходив би.

– Зараз які плани маєте?

– Максимальні в усьому, і тільки перемоги: чи то у спорті, чи в бізнесі, чи в житті. Треба добиватись успіху, бо я чоловік, а в чоловіків не повинно бути слова «стоп». Нема такої мети, якої не можна досягти. Я в 10 років не міг жодного разу віджатись, а в 13 – я спокійно робив це 100 разів. В 10 років наді мною знущались навіть дівчата, а в 13 – мене не зачіпали навіть одинадцятикласники. А все через те, що я поставив собі ціль і йшов до неї. Я переконаний, нічого в житті нема неможливого. І дуже важливо зрозуміти, що завтра вже буде пізно, треба діяти сьогодні. В 30 років набагато важче розпочинати життя, ніж у 18, бо чим старший ти, тим більше в тебе запити. Я от в 16 років, в перервах між тренуваннями, підпрацьовував офіціантом у «Курсалі», бо треба було ті тренування оплачувати, треба було їхати на навчання, щось вдягнути. У 30 років такий варіант роботи навряд чи розглядався б. Кожна людина робить сама себе.

 

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политики идут не те, кто знает, что нужно делать, а те, кто знает, что нужно говорить."

© Стас Янковский

Почему иностранные инвесторы выбирают Польшу, а не Украину?

Филиппова Канитель 24 октября: что нужно сделать

Voice of America: При наличии политической воли конфликт в Восточной Украине можно закончить быстро

Бешенная скорость и алкоголь: под Тернополем дети попали в мясорубку из атомобилей

Тимошенко, Богомолец и Денисова попали в ТОП-100 влиятельных женщин по версии “Фокуса”

РПЦ ответила Варфоломею: Мы не обязаны подчиняться

Внимание, аферистка! В сети показали фото “посредницы”, которая отправляет украинских заробитчан просто в ад

Перед яким вибором поставила Москву жорстка заява Вселенського патріарха Варфоломія

Дело Торнадо: расследование бунта в СИЗО завершено

От марихуаны до метадона: в Хмельницком сожгли тонны наркотиков, город в экстазе

В Киеве рекламируется “пророссийская партия” из дела Бабченко

Умная камера и спонтанная смена планов: стало известно о деталях ликвидации Захарченко

Портников: Путину, как любому шулеру, нечего делать за столом, за которым играют по правилам

Экс-руководителя РИА Новости Вышинского суд оставил под арестом

У Вінниці 39 будинків залишились без тепла

Вінницькі поліцейські зафарбували рекламу наркотиків

Пенсии, зарплаты и алименты: что и как изменится в 2019 году

В метро Рима обрушился эскалатор с футбольными фанатами

Майбутнім рятувальникам подарували обладнання майже на мільйон

Украина и Польша хотят удвоить число пунктов пропуска на границе