USD28.2033

Як потрапити на власний похорон

Як потрапити на власний похорон

Пригадую, літом 2004-го року я пробирався крізь риштування, якими одного ранку обліпили парадний вхід в Адміністрацію президента, через котрий заводять до резиденції глави держави глава інших держав.

Вимазавши мешти у бетонну пилюку, я спочатку висварив будівельників, а відтак напоровся на їхнього виконроба у ранзі одного із керівників адміністрації:

– Ти хоч на грам кумекаєш, що ти робиш? – покрутив я йому пальцем біля скроні. – Через кілька місяців від вас тут й сліду не буде. Для кого ви стараєтесь?

Він повертів пальцем  у тому ж місці на мою адресу і неприховано образився.

Уже зимою того ж року сюди прийшли революціонери із першого помаранчевого Майдану, і хлопці, які залюбки робили ремонт для довготривалого сидіння у цій головній бюрократичній канторі, драпали звідси через вікна.

Зимою 2013-го, коли випав нечуваний у Києві сніг і усі кляли  мерію, на чому світ стоїть, один мій знайомий із тодішнього режиму, якого задовбали недоноски “Саші стоматолога” з уряду, радився зі мною, що робити, як вижити.

• Потерпи ще трохи, – видав я йому політтехнологічну рекомендацію, банальність якої його розчарувала. – Через кілька місяців із цього режиму й сліду не буде, як через кілька тижнів й сліду не буде від цього снігу по коліна.

Я погортав свою електронну пошту кількарічної давності, і знайшов цього листа.

Подібних прикладів можна наводити ще багато. Спостерігаючи за рефлексіями “временщиків”  всередині влади, не перестаю дивуватися, якої катастрофічної деформації зазнає не те, що свідомість, а самі інстинкти цієї братії, яка опиняється у лабораторній колбі, у якій незворушна лаборантка Історія повсякчас змінює своїх піддослідних кроликів.

 А кролики думають, що вони вічно перебуватимуть у ранзі її обранців чи улюбленців. Як сказав би Достоєвський, ними оволодіває “адміністративний “восторг”, і вони втрачають людську ідентичність, перетворюючись у скелети за броньованими дверима чи у манекени у броньованих членовозах.

Читайте также:

Гриценко: убийства и нападения на активистов – системная и безбашенная кампания

Вони втрачають здатність помічати, що палаци влади уже перетворилися для них у камери їхніх тюрем, тому за п»ять хвилин до виконання вироку, уже винесеного їм, починають робити у цих камерах ремонт.

Ставлячи смертельний діагноз на мові політесу своїм клієнтам-пацієнтам, які звертаються за політологічною консультацію, я виходжу із того, що констатую у них втрату адекватності.

Невиліковна хвороба – втрата зв'язку із дійсністю. Неадекватність – це травма, несумісна із життям, як констатують медики летальні трагедії.

Читайте также:

Летальное оружие для Украины: в США сделали важное заявление, украинцы ликуют

Як тільки вони стають дальтоніками, коли неадекватність деформованої від передозування владою свідомості заливає дійсність рожевою поволокою, врятувати їх уже не можливо.

Коли старший міністр або як прийняти називати цього, одного із чиновників, прем'єр-міністр йде до Голгофи кривавого жертвоприношення на Майдані, і його освистують скорботні люди, ображені його присутністю, він називає їх окремими некультурними типами із абсолютної меншості народу.

Він хворий на неадекватність. Бо ця меншість, яку він обібрав до нитки несусвітніми тарифами і яка його ненавидить усіма фібрами збуреної  душі у змореному тілі, становить нині більше 90 відсотків населення країни.

Коли старший чиновник, якого прийнято називати президентом, у час нечуваної нужди у найбіднішій у Європі країні, що стікає ще й кров'ю під кирзаком варвара, летить за тридев'ять земель і на безлюдному острові влаштовує собі банкет під час чуми, то що мали би сказати про стан його здоров'я психіатри?

Читайте также:

Срочно: суд вынес вердикт министру Омеляну, случилось то, во что мало кто верил

Архаровці режиму часом полюбляють вискакувати зі своїх бункерів, і у хрещатицьких кав'ярнях теревенять,  ліберально ділячись дворовими плітками із улесливими, незалежними від власної совісті журналюшками..

Про те, як на “стратегічній дев'ятці “фронт” поїдав вождя, а головний мент відкушував по кавалку прокурора. А прокурора засвербіло, і він сказав, що хоче бути прем'єром. А кроляча карикатура на прем'єра натякнув, що він хоче бути ще й президентом у цьому ляльковому театрі.

Для адептів влади   хизування  інсайдерською поінформованістю, яку вони демократично зливають, – то просто кайф.

 Вони завше, і особливо останнім часом, виводять мене із себе, і я підсумовую їхні тиради одним похоронним для них рефреном:

– Рєбята, усе це ваше взаємопожирання павуків у банці не має абсолютно ніякого значення. Ви не про те говорите, ви не у тому світі живете. Ви уже самі  на власних плечах винесли свої власні домовини на той світ, бо ви втратили адекватність. Ви товчетеся за кращі каюти на п'ятій палубі, коли чотири нижні палуби уже пішли під воду.

Із мудрим чоловіком, перший президентом Леонідом Макаровичем ми якось  сиділи  у коридорах Адміністрації президента, гомоніли і спостерігали, як гасає сюди-туди чиновна братія.

• Усі, що тут працюють, є не помічниками, а ворогами президента, – раптом повернув круто бесіду  батько-засновник. – Що вони роблять? Дивляться йому у рот і терзають себе муками – якби вгадати, що ти хочеш. А слухати треба не тих котрі кажуть тобі, що ти хочеш, а тих, які кажуть тобі правду.

Президент Кравчук перший і єдиний пішов на дострокові президентські вибори, бо перший і єдиний зумів не втратити адекватність, стоячи на спинах мільйонів, на чоло яких його підняла доля.

Усім наступним після нього не вистачило ані сил, ані розуму, зберегти те найцінніше, що робить політика і сильним, і мудрим, – зберегти адекватність.

У нинішній владі із архетипами її персонального наповнення  попросту не може виплодитись і зберегтись бодай один такий доброзичливець президента, який не хотів би вгадати, що він хоче, а спробував би сказати йому правду. Який би повернув його до свідомості.

 Нинішня неадекватність хоч і успадкована, але попросту зашкалює.

Ми уже давно розійшлися із ними на роздоріжжі. Ми, мільйони, і вони, одиниці.

Вони давно перенесли себе в іншу реальність і навіть не пробують з неї повертатись.

Й не треба.

Василь БАЗІВ, для UAINFO

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Власть чаще переходит из рук в руки, чем от головы к голове."

Життєдайні сили нації висмоктуються купкою промосковських негідників – історик

Как разворачивается шпионско-дипломатический скандал между Укрианой и Беларусью

Снєгирьов: Україна поступово втрачає контроль над Азовським морем, як свого часу втратила його і над Кримом

Для чего вы, товарищ Енин, лепите заведомое фуфло? – журналист про дело Тунгоева

Вінничан запрошують навчитись плавати на драгонботах

На похоронах українських солдат Порошенко, схоже, надає перевагу не бувати – дипломат

У Вінниці запроваджують “джазові сніданки”

19 вересня вінничани прощатимуться із видатною землячкою Раїсою Панасюк

Арестович: Выдача Тумгоева демонстрирует – высшие функционеры государства не до конца ещё понимают, за что именно они воюют

На Вінниччині зафіксували черговий спалах кору

Темники для Бi-Бi-Ci. ​​​​​​​Як на “вечорницях у Кучми” опростоволосилась британська телезірка

Притула жорстко висміяв Добкіна. ВІДЕО

Стремление вступить в ЕС и НАТО: Шахов рассказал, как в Раде готовятся менять Конституцию

Доба в ООС: окупанти 21 раз відкривали вогонь по позиціях наших військ

Администрация президента занимается «отбеливанием» Андрея Павелко от имиджа коррупционера – журналист

Луценко технично сливает Петра Алексеевича – Речинский

Агрессия РФ в Азовском море: США готовят военный ответ

Як Порошенко та Ахметов продовжують “дурити” народ на електроенергії

В этом городе создали агентурную сеть: названа первоочередная цель Путина в Украине

Мнение РФ уже никому не интересно, ибо Кремль получил клеймо подлых лжецов, которым верить не просто нельзя, но смертельно опасно