USD28.2033

Якої позиції США щодо України очікувати після заяви Тіллерсона

Якої позиції США щодо України очікувати після заяви Тіллерсона

Сполошилися. Ну, так подумаймо.

Ага, ми наполягаємо, що нинішня адміністрація США дуже непрості хлопці, з якими не варто розслаблятися, навіть коли здається, що все очевидно.

Це я про вчорашню, 14 червня, заяву держсекретаря США Тіллерсона про те, що “США не повинні бути прив”язані (він навіть сказав – прикуті кайданками) до Мінських домовленостей”.

В Україні дехто відразу заговорив, що Тіллерсон має на увазі щось на зразок “Крим в обмін на мир”. Чи так це? І взагалі, що відбувається, чому не до кінця зрозумілі заяви Тіллерсона збігаються в часі з не менш незрозумілими заявами Турчинова про зміну формату АТО?

Спершу про Тіллерсона. Вчорашня заява була зроблена в ході обговорень у Конгресі США бюджету на наступний рік. Окрім заяв щодо України, Росії, війни, Мінських домовленостей, Тіллерсон говорив ще й про Китай. Тобто висловлювання Тіллерсона найвірогідніше не мало характеру програмної заяви з викладом бачення і програми дій зі складної українсько-російської проблематики.

Особисто я сприйняв заяву Тіллерсона як розумну спробу розширити простір для маневру американської дипломатії.

США не були причетні до опрацювання Мінських домовленостей, не є учасником Нормандського формату, не бачать ефективності мінського процесу та перспектив закінчення війни. То чому США повинні присягати на вірність Мінським домовленостям?

Так, США навіть нещодавно у форматі Великої сімки підтримали Мінські домовленості. Ну, що ж, спишемо на інерцію дипломатії. Також це є доказом того, що не бажаючи підписуватися під безнадійною справою виконання Мінських домовленостей, США наразі не мають власного бачення, куди рухатися.

Читайте также:

ГПУ предъявлено судье Хозсуда Алле Прыгуновой обвинение в совершении особо тяжких корыстных преступлений и грозит огромный срок

Тому Тіллерсон і надсилає сигнал і своїм законодавцям, і Анґелі Меркель, і Петрові Порошенку, і Володимирові Путіну – цілі Мінських домовленостей (припинення вогню, кровопролиття, відновлення територіальної цілісності України) ми поділяємо, а ось як їх досягати – це вже інше питання, і США не мають підстав відчувати себе зобов’язаними щодо якихось текстів.

Оскільки ця теза висловлювалась не в рамках обговорення стратегії США щодо Росії, а побіжно, між іншими питаннями, вона не є вичерпною, залишає багато запитань відкритими.

Найбільше серед цих запитань – Крим. Адже повернення Криму завдяки “блискучим перемогам” української дипломатії не є предметом перемовин і однією з “цілей Мінських домовленостей”. Це залишає багато простору для сумнівів і підозр.

Читайте также:

Рішення Синоду: Вселенський патріархат продовжує процедуру надання автокефалії церкві України

Тим більше, що ще більше мутної водички в ситуацію підливає Турчинов своїми натяками про “переформатування АТО.” Адже зміна формату – це ні про що. Змінити формат АТО можна як увівши у воєнний стан, так, наприклад, і просто завершивши цю АТО. А чому б і ні? Ми зрозуміли, що воюємо не з терористами, а проблеми з росіянами ми безальтернативно вирішуємо за столом переговорів. А далі гіпотетично можна продовжувати роздуми вбік: завершення АТО – це завершення війни, а завершується вона тому, що Росія, наприклад, погоджується на вихід з Донбасу, а Україна на… Ось саме незавершеність цієї фрази – відсутність бачення в української влади способу врегулювання ситуації – і викликає в нас найбільше острахів.

Отже, на що натякають Тіллерсон з Турчиновим ми до кінця не розуміємо, але візит Порошенка до США ніби буде, і він же ніби приречений про щось там домовлятися.

Трохи заспокоює ситуацію позиція Конгресу США. Конгрес низкою законів про санкції проти РФ і на підтримку України, а також рішенням, що перебуває на завершальному етапі набуття чинності, не лише встановив рамки врегулювання “українського питання” (санкції проти РФ можуть бути скасовані після виконання Мінських домовленостей + повернення Криму), але і намагається обмежити повноваження президента США змінити позицію США в цьому питанні.

Також не варто скидати у цій грі і фактор українського народу. Українці також не дуже уявляють собі, що робити далі (зрештою для відповіді на це запитання вони обирають і утримують владу). Але усі соціологічні опитування чітко свідчать, що українці не сприймуть будь-які територіальні поступки.

Думаю, що позиція українського народу і позиція Конгресу США й будуть серед найважливіших чинників, що визначатимуть подальший перебіг дискусій навколо “українського питання.”

Так, є ще позиція Володимира Путіна і позиція Ангели Меркель. Але це тема для окремої розмови.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политике приходится делать много такого, чего не следует делать."

© Теодор Рузвельт

Белорусская церковь запретила своим прихожанам молиться в ПЦУ

Это “братская могила” ветеранов политического серфинга – Небоженко про новую команду Гриценко

Украинскую киноэротику покажут в следующем году

Хирурги Японии применили эндоскоп с камерой формата 8К

Прокуратура установила, кто облил Шабунина зеленкой

Марчук: В Керчи должен быть постоянный пункт СММ ОБСЕ

И целого Крыма мало: зачем Кремлю Беларусь

Адвокат утверждает, что врачи Института кардиологии не имели права осматривать Насирова

Митрополит Драбинко переходит из УПЦ МП в поместную церковь

Чому не варто надто перейматися листом ізраїльського посла щодо року Бандери на Львівщині

Первая леди сводила 150 детей на фильм “Приключения S Николая”

Кардиолог Насирова настаивает, что не разглашал врачебной тайны

В Японии тестируют магазины без касс

“Потрібно діяти негайно”, – Тимошенко запропонувала нову стратегію роботи з трудовою міграцією

Кирилл: Создание Православной церкви Украины – “путь к погибели”

Як УПЦ (МП) не дотримується власних документів

Госсекретарь США поздравил Епифания с созданием Православной церкви Украины

В Братиславе состоялась премьера “Киборгов”

На Херсонщині продовжуються напади на активістів – політик

Насиров требует 1 млн морального ущерба от врача — Супрун