USD28.2033

Є кілька причин, чому реакція Заходу на новий виток російської агресії була слабкою

Є кілька причин, чому реакція Заходу на новий виток російської агресії була слабкою

Обстріл і захоплення в полон 24 українських моряків і 3 суден Військово-морських сил України, що здійснила РФ наприкінці минулого місяця, став новим етапом протистояння між Києвом і Москвою. Пряме застосування сили РФ викликало справедливі очікування України щодо відповідної реакції США, ЄС і НАТО. Про це пише Микола Бєлєсков в блогах “Сегодня”. 

Своїми агресивними діями Москва поставила під сумнів один із фундаментальних основ сучасного світоустрою –  свободу судноплавства. Із часу російської атаки пройшло більше трьох тижнів, а тому можна починати оцінювати якість реакції структур колективного Заходу, відповідність реакції нашим очікуваннями і прогнозувати майбутній розвиток подій. Необхідність критичної оцінки також важлива оскільки тема реакції Заходу на подій в Керченській протоці вже стала причиною численних спекуляцій, що може негативно позначитися на настроях українського населення.

Очікування швидких кроків

Перед тим як говорити якою ж власне була реакція структур Заходу варто декілька слів сказати про те, що впливає на нашу оцінку цієї реакції. Також доцільно згадати фактори, які впливають на формування відповідної західної політики.

Перш за все проблема в тому, що в Україні були неправильні очікування щодо швидкості реакції структур колективного Заходу. Багато оглядачів очікували не просто заяв із засудженням дій Москви і підтримки Києва, але і конкретного переліку кроків у відповідь буквально за декілька днів після російської атаки. Такі очікування фіксують неправильне розуміння того як функціонують бюрократичні машини таких утворень як НАТО і ЄС. Справа в тому, що будь-якому рішенню на рівні цих організацій передує тривале обговорення проблеми і пошук консенсусу. Лише після цього дані організації приймають і реалізують якісь рішення.

Те, що як в НАТО так і ЄС майже по три десятки суверенних держав із своїм трактуванням того що мало місце в районі Керченської протоки 25.11. і того яка саме реакція на це відповідає їх інтересам, тому нічого дивного що напрацювання консенсусу займає час. Також нічого дивного в тому, що цей консенсус скоріше за все не відповідатиме нашим очікуванням повною мірою. Як наслідок, природнім є те, що Єнс Столтенберг чи Дональд Туск перший час обмежилися лише заявами із засудження дій РФ і підтримки України. Це максимум що вони могли зробити, не виходячи за рамки своїх повноважень. Логіку механізму роботи таких комплексних структур як НАТО і ЄС варто засвоїти для того, щоб не допускати неправильних очікувань в майбутньому.

Інша причина того чому реакція Заходу нам здається недостатньою є те, що заяви українського керівництва породили неправильні очікування. Якщо аналізувати заяви офіційного Києва після 25 листопада 2018 року то виходить, що спочатку Україна готова була прийняти від Заходу і вдовольнитися лише найжорсткішими новими секторальними санкції щодо РФ.

Читайте также:

Церковь в Украине станет поместной, но больше не будет украинской

Мова про неможливість російським суднам заходити в порти ЄС і США або обмеження на економічну діяльність російських портів Чорного і Азовського морів. Проте дещо пізніше Київ заговорив і про необхідність запровадження персональних санкцій щодо осіб, які безпосередньо керували атакою і захопленням українських суден і моряків 25 листопада. Шанси на такий розвиток подій звичайно вищі, проте і ефект від персональних санкцій є в рази меншим чим від секторальних.

Така зміна риторики із боку України фіксує поступове розуміння того, що план максимум може і не вдасться реалізувати. Тому для того, щоб не втратити обличчя приходиться знижувати очікування. В цьому як раз і криється ключова проблема – невміння управляти очікуваннями. Максималістський підхід із самого початку робить будь-який відхід від нього іміджевою втратою. В той же час більш обережні заяви в стилі “Так ми працюємо над можливими санкціями, проте на сьогодні зарано говорити, якими вони будуть”, хоч і виглядають менш переможно, проте дають можливість представити будь-які нові кроки як однозначне досягнення. Відхід же від попередньо задекларованої максималістської позиції викликає почуття поразки і розчарування. Це ж в свою чергу породжує песимістичні спекуляції.

Читайте также:

“Смех, ирония и массовое недоверие”. Про украинскую контрразведку

Тому саме ці дві причини – нерозуміння того як бюрократичні машини НАТО і ЄС виходять на конкретні рішення і максималістські очікування із самого початку – і є основами того, що реакція колективного Заходу на новий виток російської агресії здається багатьом в Україні недостатньою.

В той же час є щонайменше два інших важливих фактори, які визначили чому саме таку реакцію Заходу, а не іншу, отримала Україна. Ці фактори теж треба пам’ятати, роблячи прогнози можливого подальшого розвитку подій. Для того щоб теж по суті не мати неправильних очікувань.

Першим фактором є те, що агресія РФ 25 листопада 2018 року, на щастя, мала обмежений характер і не переросла в щось більше у вигляді повномасштабної війни. Українські моряки і судна, хоча і були захоплені в полон, проте знову ж таки на щастя не були знищені. А такий сценарій розвитку подій теж міг мати місце, оскільки росіяни спеціально неодноразово провокували наші артилерійські катери на відкриття вогню на ураження для того, щоб отримати карт-бланш на їх повне знищення. Обмеженість машстабів інциденту контрастує із активними бойовими діями на Донбасі в 2014 році, на фоні яких і з’явилися основні санкції США і ЄС.

Читайте также:

Евробляхи в Украине: почему с активистами разговаривают шепотом и кому это выгодно

Із іншого боку, хоча формально Москва своїми діями і поставила під сумнів принцип свободи мореплавства проте епопея навколо Керченської протоки і Азовського моря це по суті справа лише двох країн – України і РФ. Безпосередня фізична безпека країн НАТО/ЄC чи їх економічне процвітання не ставляться під сумнів агресивними діями Кремля в Керченській протоці і Азовському морі. Так само дана частина світового океану не має такого стратегічного значення як для порівняння Південно-Китайське море, в якому США своїми зусиллями не дають КНР встановити повне домінування.

Дані фактори треба пам’ятати для того, щоб розуміти межі можливого на що справді в найкращому випадку можуть піти структури колективного Заходу.

Реакція ЄС

Саме країни ЄС стали головним адресантом ідеї Азовського пакету санкцій. Даний крок мав би включати як нові секторальні так і персональні санкції. Проте саміт глав держав і урядів ЄС 13-14 грудня 2018 року відмовився не те що схвалити таку пропозицію, але і банально прописати в заключній декларації можливість запровадження нових санкцій в майбутньому за нові агресивні дії Москви в Керченській протоці і в Азовському морі.

Причина цього проста. Лише 10 із 28 країн ЄС підтримали ідею нових санкцій щодо РФ за дії 25 листопада. Із важковаговиків Азовський пакет санкцій підтримали лише Польща, Швеція і Велика Британія. Проте опозиція ФРН і Франції фактично поховала дану пропозицію України. Це сталося скоріше за все в тому числі через вище згадані фактори – обмеженість масштабів інциденту і відсутність відчуття безпосередньої загрози для себе від цих дій РФ. Для порівняння, секторальні санкції ЄС щодо РФ, як відомо, з’явилися після того як російська система ППО Бук знищила малайзійський Boeing MH17, де були в тому числі і громадяни ЄС.

Але така реакція ЄС далеко не привід впадати в відчай і починати чергову хвилю спекуляцій. Ситуація навпаки розвивається в напрямку вигідному Україні. Перш за все в рамках саміту 13-14 грудня 2018 року лідери країн ЄС схвалили продовження наявних секторальних санкцій щодо РФ. Хоча до цього новий коаліційний уряд Італії погрожував заблокувати автоматичне продовження санкцій без належного обговорення. Окрім того Рим із літа цього року пропонував спробувати пом’якшити санкції через надання можливості ЄБРР і ЄІБ знову кредитувати невеликі комерційні проекти в РФ. Тепер же після атаки РФ Рим скоріше за все іще довго не зможе заїкатися про відмову від автоматичного продовження санкцій, вже не кажучи про їх можливе послаблення. Особливо поки українські моряки і судна і далі перебувають в полоні.

Із іншого боку згода ЄС надати економічну допомогу для Приазов’я, яке страждає від по суті економічної блокади РФ, може виявитися набагато важливіше чим навіть умовний пакет нових антиросійських санкцій. Слід згадати, що всі прийняті на сьогодні санкції ЄС щодо РФ, в тому числі і секторальні, так і не змогли змінити поведінку Кремля щодо окупованого Криму чи Донбасу. А тому є всі причини сумніватися, що навіть і умовний Азовський пакет санкцій, в тому вигляді, як його бачила Україна, міг би досягнути цілі щодо зміни поведінки РФ, але тепер вже на морі. В той же час масштабна економічна допомога для Приазов’я могла б допомогти цьому регіону пережити негативні економічні наслідки політики РФ, тим самим демонструючи Москві те, що своєю блокадою росіянам не вдасться досягнути своїх цілей. Як наслідок, згода ЄС допомогти фінансово Україні може бути набагато вигіднішою чим згода запровадити нові санкції, які скоріше за все були б більше символічні чим суттєві.

Врешті решт не менш важливим є те, що такі політики як нова очільниця Християнсько-демократичного союзу в ФРН Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка є потенційним майбутнім німецьким канцлером, не просто засудила дії РФ. Нова лідерка ХДС підтримала ідею заборони доступу суден РФ до портів ЄС. Окрім того Крамп-Карренбауер виступила за те, щоб Північний потік-2 хоча і був створений, проте не функціонував на повну потужність.

Тим самим РФ хоча і змогла показати 25 листопада, що вона повністю контролює ситуацію в Керченській протоці, проте змушена плати ціну за такий курс шляхом ослаблення спроможності своїх прихильників в ЄС міняти європейський курс щодо РФ у руслі вигідному Москві. Іншими словами перемога починає мати присмак нової поразки…

 

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В управлении государством главное – соблюдать все формальности, а на мораль можно и не обращать внимания. "

© Марк Твен

Убийство Путина: «Каратель планировал бить лидера в глаз, как белку, а потом уже дорезать»

Правительство США готовит против компании Facebook рекордный штраф – WP

Предстоятель ПЦУ сказал, когда состоится его интронизация

Типичная бычка и енакиевская риторика: Зеленский показал, как ведет себя в жизни

Судьбоносный церковный закон всколыхнул Украину: «не имеют права»

Пекин отменил встречу глав МИД Китая и Чехии из-за предупреждения по Huawei

Епифаний прокомментировал закон о переходе церковных общин

Политической воли самой Германии хватило бы для остановки “Северного потока-2” – политолог

Зеленский откровенно высказался о бизнесе в РФ: «Это правда, мы торгуем»

Суд отменил решение о выговоре судье Ларисе Гольник

Телеканал Ахметова запускает в поддержку Порошенко проект “Рождественские встречи с Президентом”

Канада не согласится на давление Китая касаемо Huawei – министр

Що стоїть за самогубством одного з найвизначніших фізиків сучасності

Суд по делу Труханова закончился столкновениями: видео

У Зеленского есть кинобизнес в России, хотя он убеждал, что закрыл его, – программа “Схемы”. ВИДЕО

Зеленский решил отдать «Квартал 95» в надежные руки: «Важная миссия»

В Facebook рассказали, как будут противостоять вмешательству в выборы в мире

В Британии у севшего на мель судна из РФ обнаружили 13 “дефектов”

Понад десяток пожежних машин у Вінниці гасили уявне загоряння

Штаб ООС: Противник вів вогонь з гранатометів поблизу селища Славне