Фото: українські військові стримують росіян по всьому фронту (Getty Images) Автор: Данило Крамаренко
Експерт: Олександр Коваленко
Українські війська продовжують вести оборону по всьому фронту. Темпи ворожого просування знизилися, проте на кінець весни чи початок літа, можливо, готується чергова кампанія.
Детальніше про ситуацію на різних ділянках фронту, а також про те, де і коли чекати на новий наступ РФ, — в огляді РБК-Україна.
При підготовці матеріалу використовувалися: зведення Генштабу, аналітика Інституту вивчення війни (ISW), карти проекту DeepState, заяви військових спікерів, головкома ЗСУ Олександра Сирського, коментарі військово-політичного оглядача групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка.
Зміст
- Найбільш небезпечні напрямки на фронті
- Оборона по річці. Що відбувається біля Авдіївки
- Повзучий наступ. Яка ситуація біля Часового Яру
- Інші напрямки від Куп’янська до Кринок: короткий огляд
- Росія готує великий наступ? Де і коли він може початися
- Теракт у «Крокусі». Навіщо Путіну історія з нібито причетністю України
Найбільш небезпечні напрямки на фронті
За останні тижні українським військам удалося стабілізувати фронт. Про це заявив президент Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS News. За його словами, ситуація краща, ніж була ще два-три місяці тому, коли Сили оборони відчували дефіцит артилерійських боєприпасів та різних видів зброї. Але й тоді російські окупанти не змогли досягти великих успіхів.
Проте у зведеннях Генштабу повідомляється про десятки бойових зіткнень щодня, удари авіації та артилерійські обстріли. Щодо найбільш небезпечних напрямків, то військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко виділяє Авдіївку та Часів Яр.
«В районі Авдіївки це дії біля Бердичів, Орлівки, Тоненького і так далі. Тут вони створюють буфер безпеки півколом. А потім після оперативної паузи готуватимуться до наступальних дій за межами цього буфера. У районі Часового Яру варто відзначити ситуацію в Іванівському. Окупанти зайшли у село і зайняли позиції у північно-східній частині, тому що їм важливо створити умови для наступу на сам Часів Яр. Це найбільш небезпечні напрямки», — сказав він у коментарі РБК-Україна.
Крім того, складна ситуація біля Новомихайлівки (Донецька область), де противник постійно атакує вздовж дороги 00532 від Мар’їнки до Вугледару.
«Також не забуваємо такі локації, як Серебрянське лісництво, район Білогорівки (Луганська область) та Лимано-Куп’янську вісь саму по собі. І, звичайно ж, про район Роботиного Запорізької області. Тому що окупанти досі не змогли відновити над ним контроль та намагаються продовжувати наступальні дії», — додав експерт.
Оборона по річці. Що відбувається біля Авдіївки
Наступ РФ на захід від Авдіївки сповільнився, упершись у першу лінію природних перешкод. За кілька кілометрів від захопленого міста протікає річка Дурна з каскадами ширших ставків, на висотах за ними розташовуються Сили оборони України, які намагаються стримати окупантів на лінії від Яснобродівки до Бердичів.
Судячи з карт проекту DeepState, у другій половині березня вони зайняли села Тоненьке та Орлівка, а рубіж оборони змістився на захід. За даними Генштабу, за минулу добу наші захисники відбили 12 атак у районі Бердичів, Семенівки, Уманського, Первомайського та Невельського. Тут ворог за підтримки авіації намагається вибити ЗСУ із займаних рубежів.
Фото: російський наступ на захід від Авдіївки сповільнився (deepstatemap.live)
За словами командира другого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Дмитра Кухарчука, Авдіївський напрямок залишається головним напрямком ворожого удару, і сюди Росія кинула цілу армію у складі кількох дивізій.
«Незважаючи на це, просування противника, починаючи від Авдіївки і закінчуючи цими днями вдалося стабілізувати», — зазначив він і додав, що просування РФ не можна назвати зупиненим повністю.
Днями тут відбулася, можливо, одна із найбільших танкових атак за весь час повномасштабної війни, пише Forbes. У спробі наступати з Тоненького у бік Уманського в бій пішли одразу 36 танків та 12 БМП. Бійці 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади підбили близько 20 одиниць техніки. Майже всі вони потрапили на фото, зроблене з дрону.
Фото: розбита колона бронетехніки біля Тоненького (t.me/Airborne1126)
За словами Коваленка, колону вдалося зупинити завдяки замінованим полям та злагодженій роботі FPV-дронів. Через дефіцит артилерії ЗСУ доводиться вигадувати тактичні елементи. Але краще, щоб були всі необхідні засоби та ще й із запасом, щоб тримати оборону.
«Чи можна казати, що ми впораємося без артилерійських боєприпасів? Ні, це не так. Нам їх потрібно багато, тому що колони будуть йти знову і знову», — наголосив він.
Повзучий наступ. Яка ситуація біля Часового Яру
На Бахмутському відрізку росіяни атакують широким фронтом. На північному фланзі досягають часткових успіхів і з кожним тижнем наближаються до Часового Яру. На даний момент від лінії фронту до східних околиць близько 1-2 км. А якщо окупантам вдасться зайняти село Іванівське і пройти ще кілька кілометрів, то основний південний логістичний шлях між Часовим Яром та Костянтинівкою опиниться під загрозою.
РБК-Україна раніше писало, чому це місто важливе для окупантів. Воно знаходиться на висотах, з яких росіяни зможуть взяти Костянтинівку та Дружківку під вогневий контроль, а в перспективі організувати плацдарм для наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Без захоплення якої неможливе досягнення однієї з цілей так званої «СВО» — окупація Донецької області.
Загалом силам оборони вдається відбивати російські атаки. За словами комбата безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» у складі 92-ї окремої штурмової бригади Юрія Федоренка, за останні дні противник не мав успіхів.
«Напрямок кипить. Ворог зосередився на напрямі Часового Яру. Для них це важливо, тому що це панівна висота», — сказав він.
Фото: противник наступає досить широким фронтом з боку Бахмута (deepstatemap.live)
Зазначимо, фактично наступ почався ще наприкінці 2023 року, і за чотири місяці досягнення РФ більш ніж скромні. Як вважають аналітики ISW, для цього є як мінімум дві причини. Перша — росіяни змушені підтримувати темп біля Авдіївки, тож не змогли перекинути сили під Бахмут. Друга — українські війська встигли збудувати «значні укріплення у формі кільця».
Все це говорить про те, що навряд чи Часовому Яру найближчим часом загрожує окупація чи оточення, пояснює Олександр Коваленко.
«Бо там немає умов для масштабного просування. Там на сьогодні ворог зміг створити умови для наступу на села. І здатний діяти лише у напрямку Богданівки, Іванівського, Кліщіївки та Андріївки. Навіть на цьому етапі у них великі проблеми, але якщо вони захоплять села, то в другій половині 2024 року зможуть перейти до більш інтенсивних наступальних дій на Часів Яр. Відмовлятися від нього росіяни не будуть», — наголосив він.
Інші напрями від Куп’янська до Кринок: короткий огляд
Під Куп’янськом (Харківська область) ворог намагається просунутися поблизу Синьківки та Іванівки, але безуспішно. Та й загалом ворожа активність тут зведена до мінімуму. Наприклад, за даними Генштабу, минулої доби там не було штурмів.
Як заявив помічник начальника прикордонного загону «Сталевий кордон» Іван Шевцов, противник накопичує особовий склад та техніку, щоб у перспективі активізувати наступ на Куп’янськ та Куп’янськ-Вузловий. За його словами, загалом на Лимано-Куп’янській осі зберігається вороже 100-тисячне угруповання.
Найбільш активними є росіяни у напрямку Лимана (Донецька область). А саме біля Тернів та Білогорівки, відповідно, на захід і на південь від окупованої Кремінної. Зазначимо, захоплення Лимана відкриє шлях на Слов’янсько-Краматорську агломерацію з півночі. Зараз же окупанти атакують Терни, Ямполівку та Торське, намагаючись видавити Сили оборони на протилежний берег річки Жеребець. Якщо це вийде, до міста залишиться близько 10 км.
Фото: окупанти зберігають на Лимано-Куп’янській осі 100-тисячне угруповання та активно штурмують напрямок Лімана (deepstatemap.live)
Військові оглядачі називають Терни однією з найгарячіших точок. У тому числі тому, що противник стягує сили та нарощує удари КАБами. Від самого села нічого не залишилося, там знищено майже всі будинки, а російська пропаганда вже очікує на «звільнення» чергового населеного пункту.
На південний захід від окупованого Донецька продовжується рух біля Новомихайлівки у бік Вугледару. Позиційні бої ведуться в районі Красногорівки, Георгіївки та Побєди, а біля адмінкордону із Запорізькою областю — в районі Водяного, Старомайорського та Приютного.
Фото: противник штурмує Роботинський виступ майже без бронетехніки (deepstatemap.live)
На заході Запорізької області гаряче в районі Роботиного та Вербового. Сили оборони півдня повідомляють, що росіяни посилили повітряну розвідку та піднімаю небо по 200 дронів на день. Щодо штурмів, то в атаках майже не бере участі бронетехніка. Як і на лівобережжі Херсонської області у районі нашого плацдарму у Кринках. Тут вони проводять від одного до трьох штурмів на день легкою піхотою, також без підтримки бронетехніки.
«Якщо на Запорізькому напрямку облаштовано все від ландшафту до скупчення військ для того, щоб регулярно проводити штурми, то на Херсонському напрямку, де в районі Кринок ворог безуспішно вже багато місяців намагається вибити наших із плацдарму, складна ситуація у них із формуванням штурмових підрозділів», — заявила днями речниця Сил оборони півдня Наталія Гуменюк і додала, що з Кринок не повертається 60-70% ворожих штурмових груп.
Росія готує великий наступ? Де і коли він може початися
Військове та політичне керівництво України каже про новий великий російський наступ. Який може розпочатися наприкінці травня чи на початку червня. Головні питання — чи вистачить Росії сил та чи зосередиться вона одному напрямі.
Як пише російське видання «Верстка», в адміністрації Путіна сподіваються мобілізувати близько 300 тисяч людей, щоб частину направити на менш пріоритетні ділянки та вивільнити досвідчених військових для наступу на Харків. Але така операція вимагатиме масштабних маневрів на відкритій місцевості, чого не було з початку повномасштабного вторгнення.
Якщо росіяни таки спробують захопити Харків, він стане фатальним для них містом, упевнений головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, саму ймовірність ігнорувати не можна, тому вже зараз проводиться комплекс заходів щодо створення загороджень. Також розробляються плани застосування Сил оборони.
Він також нагадав, що Україна має успішний досвід 2022 року, коли вдалося прорахувати дії противника та звільнити значну частину Харківської області.
«Саме тоді стався масштабний обвал російського фронту. Якщо росіяни рушать туди знову, Харків стане для них фатальним містом», — наголосив головком.
Фото: головком ЗСУ Олександр Сирський упевнений, що Харків стане для Росії фатальним містом, якщо вона зважиться наступати (Віталій Носач/РБК-Україна)
Зазначимо, минулого тижня вони вперше атакували Харків універсальними міжвидовими плануючими боєприпасами УМПБ Д-30 (наступне покоління КАБів). І це насторожує з урахуванням того, що відповідно до звичайної тактики окупанти спочатку закидають міста авіабомбами, після чого наступають суходолом.
Експерт Олександр Коваленко виключає російський наступ на Харків.
«Для цього у них немає ресурсів, щоб йти на Харків. А щодо ударів бомбами, то це, як кажуть «звичайний рашизм», терор проти цивільного населення. Мета — залишити Харків без світла, води і повністю зруйнувати інфраструктуру», — зазначив він.
Аналітики ISW вважають, що незважаючи на накопичення особового складу на Лимано-Куп’янській осі, під Бахмутом та на інших ділянках, велика операція можлива лише на одному оперативному напрямку. Скоріш за все, під ударом опиниться західна частина Донецької області. На думку Коваленка, навряд чи Росія відмовиться від найбільш пріоритетних напрямків на Куп’янськ та Часів Яр. А лінія від Мар’їнки до Вугледару із виходом у західну частину регіону лише на третьому місці у списку пріоритетів, на яких окупанти зосередяться у другій половині року.
Сигналом для наступу стане перегрупування військ, поновлення боєздатності підрозділів, накопичення ресурсів та формування ресурсів, чого наразі не спостерігається. Сьогодні умов для початку наступальних дій немає, пояснює експерт.
«Ми бачимо, як вони на своїй території намагаються створити кілька формувань, наприклад, 44-й армійський корпус. Однак поки що не вдається, не вистачає ані людського ресурсу, ані техніки. Можна сказати, що підготовка, умовно, на початковому етапі, та й то відбувається з не найкращими показниками», — додав він.
Зазначимо, деякі офіційні особи на Заході взагалі називають загрозу великого наступу перебільшенням. Глава Об’єднаного комітету начальників штабів США Чарльз Браун сумнівається у здатності РФ провести операцію такого рівня. І заявив, що ризик нової ескалації з боку Москви «не настільки високий, як, можливо, був на початку вторгнення».
Теракт у «Крокусі». Навіщо Путіну історія з нібито причетністю України
22 березня 2024 року стався другий за кількістю жертв теракт в історії Росії. Терористи напали на людей у концертному залі «Крокус Сіті Холл» під Москвою, влаштували стрілянину та пожежу, в результаті загинули щонайменше 144 особи, ще понад 550 постраждали.
Відповідальність узяв «Вілаят Хорасан» — афганське відділення терористичної організації «Ісламська держава». Загалом затримали 12 осіб, у тому числі чотирьох ймовірних виконавців, які опинилися громадянами Таджикистану. Незважаючи на неодноразове підтвердження причетності ІДІЛ, кремлівська влада просуває версію про нібито «український слід».
Російська пропаганда та Путін кажуть, що терористи нібито намагалися втекти до України. Але ця версія не витримує критики, оскільки за два роки війни прикордонні території насичено військами та силовиками, зазначив представник української військової розвідки Андрій Юсов. Ще різкіше відреагував президент Володимир Зеленський.
«Ця нікчема Путін замість того, щоб займатися своїми громадянами Росії, звертатися до них, добу мовчав — думав, як це притягнути до України. Все абсолютно передбачувано», — сказав він.
Згодом Олександр Лукашенко розвіяв версію Путіна. За його словами, терористи спочатку рухалися у бік кордону з Білоруссю. Незважаючи на це, минулого тижня Путін знову пов’язав теракт з Україною, а Зеленський у відповідь назвав його «хворою та цинічною істотою». Судячи з усього, диктатору повірили лише росіяни. За даними опитування OpenMinds, понад 50% населення РФ згодні з «українським слідом», а понад 75% вважають Путіна «надійним джерелом інформації».
Така завзятість Кремля розрахована на внутрішнього споживача, пояснює Коваленко.
«Щоб згодовувати росіянам історію, що, мовляв, так звана «СВО» проходить не даремно. Що нібито воюють з терористичною державою і таке інше. Навіть Гундяєв (патріарх РПЦ Кирил, — ред.) підключився до теми та розганяє наративи про «священну війну». Тобто все спрямоване виключно на внутрішнього споживача», — додав експерт.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.