Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї на тлі запуску ракетоносіїв (колаж: РБК-Україна) Автор: Роман Кот
Західні політики заявляють, що Іран впритул наблизився до можливості створити власну ядерну зброю. Чим це може загрожувати, які технології має в своєму розпорядженні Тегеран, до чого тут Росія, та чому іранське керівництво поки що не створює ядерну зброю – в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Зміст
-
Технічна складова питання
-
Політична складова – чому Іран не робить останній крок
-
Російський фактор та ракетоносії
-
Якими можуть бути наслідки, якщо Іран таки зробить ядерну зброю
Вчорашній масштабний обстріл Ізраїлю з боку Ірану вивів напругу на Близькому Сході на новий, ще вищий рівень. При цьому Іран поки що використовує лише конвенційну зброю. Перспектива створення Тегераном ще й ядерних озброєнь у цьому світлі відверто лякає.
Іран давно закріпив за собою репутацію однієї з найагресивніших країн Близького Сходу. Він і раніше через клієнтські організації регулярно атакував Ізраїль, втручається у внутрішню політику Іраку, Лівану та Ємену, не кажучи вже про постачання Росії дронів та балістичних ракет для обстрілів України. Та від Ірану може бути і куди більше проблем, адже це країна, яка має ядерні технології.
Офіційні особи США та Великої Британії стурбовані тим, що Росія дає Ірану секретні ядерні технології в обмін на зброю, адже Тегеран може запустити ядерне виробництво, повідомила агенція Bloomberg 15 вересня. Адміністрація президента США Джо Байдена залишається глибоко стурбованою ядерною діяльністю Ірану.
20 серпня держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що наразі Тегеран має всі можливості для того, аби буквально за один-два тижні запустити процес виробництва ядерної зброї.
Технічна складова питання
Тиждень чи два на створення ядерної зброї – це надто оптимістичні терміни. Більш реалістично, що Іран може створити ядерні боєголовки за півроку, зазначає в коментарі РБК-Україна аналітикиня Одеського центру нерозповсюдження та роззброєння Валерія Гергієва. Такі висновки можна зробити з даних, які є в розпорядженні МАГАТЕ. Ця міжнародна організація, попри певні обмеження, має частковий доступ до іранських ядерних об’єктів.
Іран хоч і з зауваженнями, залишається країною, що приєдналася до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. З іншого боку, багато що про можливості Ірану у цій сфері стало відомо завдяки «ядерній угоді».
Запуск іранського ракетоносія (фото: CSIS)
Нагадаємо, у 2015 році Тегеран підписав Спільний всеосяжний план дій, також відомий як «ядерна угода» з п’ятьма постійними членами Радбезу ООН та Німеччиною. Угода передбачала зняття з Ірану частини економічних санкцій в обмін на обмеження його ядерної програми. Однак у 2018 році тодішній президент США Дональд Трамп вивів свою країну з угоди і знову застосував фінансові обмеження щодо Ірану.
«У 2015 році, коли був підписаний Спільний всеосяжний план дій, з тих пір взагалі до всіх ядерних об’єктів Ірану у МАГАТЕ був доступ. Потім у 2018 році такі перевірки призупинилися, але не повністю. МАГАТЕ має частковий доступ до ядерних об’єктів», – каже Валерія Гергієва.
Час від часу Іран обмежує доступ до об’єктів, демонтовує встановлені МАГАТЕ камери спостереження. Однак у більшості випадків експерти рано чи пізно потрапляють на потрібні їм об’єкти. Потужності іранських ядерних об’єктів добре відомі, кількість збагаченого урану можна обрахувати, тож якби Іран вирішив приховати частину матеріалів для створення ядерних боєголовок, про це стало б відомо.
За оцінками МАГАТЕ, станом на серпень цього року Іран мав у своєму розпорядженні 5,7 тонн урану-235. В тому числі, збагаченого до рівня 20% — 813,9 кг; до 60% — 164,7 кг.
Зазначимо, що аби виготовити ядерну зброю, уран потрібно збагатити ще більше — до рівня не менше 90%. Для виготовлення однієї тактичної ядерної боєголовки потрібно 25 кілограмів урану-235.
Однак проблема в тому, що остаточне збагачення до рівня 90% може бути здійснено не на великих об’єктах, про які відомо МАГАТЕ, а на менших і прихованих. Крім того, важко відслідкувати, коли цей процес може розпочатись.
Політична складова – чому Іран не робить останній крок
Поки що, за даними західних та ізраїльської розвідок, Іран не розпочав виробництво ядерної зброї. Більше того, на Генасамблеї ООН президент країни Масуд Пезешкіан заявив, що іранці «готові сісти з європейцями та американцями для діалогу і переговорів». Ба більше, за його словами, Іран начебто ніколи не підтримував російську агресію проти України
Щодо ефективності стримування ядерних амбіцій Ірану є різні оцінки. Частина експертів переконана, що погрози новими санкціями та інші обмеження є доволі ефективними.
«Іран вирішив продовжувати свою ядерну програму всупереч своїм міжнародним зобов’язанням за Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та Спільного всеосяжного плану дій. Поки що він не прийняв рішення про створення чи випробування зброї, тому стримування є певною мірою ефективним», — сказав РБК-Україна Джон Ерат, старший політичний директор Центру контролю над озброєннями та нерозповсюдження (США).
Президент Ірану Масуд Пезешкіян під час виступу на Генасамблеї ООН (фото: Getty Images)
Водночас представники Єврейського інституту національної безпеки Америки Джонатан Руе та Йоні Тобін в колонці для The Cipher Brief зазначають: «Помічаючи самостримування США та ЄС, іранські офіційні особи кидають дедалі більш прямі натяки на свою здатність, якщо їх спровокувати, негайно створити ядерну зброю».
Приміром, у квітні цього року командувач Корпусу охорони та безпеки ядерних центрів Сардар Хак Талаб заявив, що в разі атаки Ізраїлю на ядерні об’єкти Ірану, останній може переглянути ядерну доктрину та політику Ірану щодо ядерної зброї. Водночас, це більше схоже на дипломатичні загравання.
«Це була іранська доктрина протягом деякого часу. Нинішнє повторне формулювання має на меті вказати на серйозність, з якою Іран підходить до ядерної проблеми, залишаючи відкритим шлях для відновлення переговорів», — каже РБК-Україна Джон Ерат.
За словами Валерії Гергієвої, Ірану зараз вигідно залишатися «пороговою» країною, тобто такою, що в будь-який момент може створити ядерні боєзаряди, але поки що цього не робить. З цим пов’язані і заяви Пезешкяна про бажання відновити переговори.
А перед тим Іран погрожував Ізраїлю розплатою за вбивство у своїй столиці лідера Хамас Ісмаїла Ханії, але так і не здійснив пряму атаку.
«Їм (іранцям — ред.) потрібне лідерство в регіоні. Ірану якщо і сісти за стіл перемовин зі США, то тільки на рівних умовах. І якраз ядерна зброя могла би дати оцю рівність, так ось цей пороговий статус, він вже дає Тегерану трішки більше норовистості і впевненості», — пояснює Валерія Гергієва.
Водночас існує інша думка. Іранський опозиціонер Вахід Бехешті, який зараз мешкає в Лондоні, переконаний, що Іран не може зробити останній крок до ядерної зброї через протидію Ізраїлю.
«Вони хотіли б зробити останній крок, але цього не відбулося досі через те, що ізраїльтяни, Моссад, здійснюють постійні точкові операції в Ірані. У них чудові агенти, які добре виконують свою роботу», — сказав РБК-Україна Бехешті.
Російський фактор та ракетоносії
Оформлення союзу з Росією, а також менш публічно – з Китаєм, тільки зміцнює позиції Ірану та дає ресурси для ядерної програми, аби таки переступити поріг, коли це буде потрібно. За словами Гергієвої, Іран має всі необхідні для цього технології, але потребує ресурсів, тож отримує їх саме за рахунок співпраці з Росією.
«Це дає Ірану перш за все фінанси, щоб якось підтримати свою економіку і вкладати ці кошти якраз у ядерну і ракетну програму. Раніше санкції працювали, сповільнювали ядерну програму Ірану, дозволяли Штатам якось тримати економіку на такому рівні, щоб в Ірану не було можливості активно розвивати ці напрямки. Зараз це змінюється і дуже швидко. Не тільки Росія, а й Китай теж почав у своїх інтересах в плані економіки працювати з Іраном. І це дає Тегерану самовпевненість», — каже Валерія Гергієва.
Обидва режими особливо посилили співпрацю після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, найближчим часом вона має формалізуватися – між двома країнами буде підписано договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Очікується, що це відбудеться на саміті БРІКС у російській Казані 22-24 жовтня.
З Росією пов’язаний інший аспект, який може створювати загрозу. За словами Гергієвої, важливим індикатором того, що Іран вже на фінішній прямій до створення ядерної зброї, буде успішне випробування міжконтинентальної балістичної ракети. Поки що в розпорядженні Тегерана є лише ракети середньої дальності, які, втім можуть досягти Ізраїлю або навіть Європи.
«Якщо буде ядерна зброя, то це погано, але Іран зараз не може завдати удару по території США. Але якщо вже будуть ракетоносії, то це вже подвійна проблема. Іран зможе використовувати ядерну зброю як фактор стримування від нападу США. Тому йому краще створити спочатку засіб доставки, а потім саму боэголовку», — пояснює логіку таких дій Гергієва.
В цій сфері Іран також має успіхи. Зокрема, під прикриттям розвитку космічної програми. Іран почав розвивати власну космічну програму ще в часи шаха, до ісламської революції 1979 року. Попри санкції, починаючи з 2009 року країна успішно виводить на орбіту власні супутники і подумує запустити у космос навіть людину.
Найбільш перспективною у цьому сенсі є двоступенева ракета на рідкому паливі Simorgh, яку іранці описують як призначену для розміщення супутників на низькій навколоземній орбіті.
Публічна демонстрація ракетоносія Simorgh в Тегерані (фото: Getty Images)
Згідно зі звітом розвідувального співтовариства США за лютий 2024 року, робота Ірану над космічними ракетоносіями скоротить терміни виробництва міжконтинентальних балістичних ракет через спільні технології, оскільки в обох використовуються ідентичні технології. І саме у сфері космосу Росія посилила співпрацю з Іраном. Публічно відомо про спільну роботу над супутниками та їх запуск також із території Росії, однак може йтися і про інші технології.
Якими можуть бути наслідки, якщо Іран таки зробить ядерну зброю
Отримання Іраном ядерної зброї може спровокувати остаточний крах режиму непоширення та бажання отримати «ядерну парасольку» і в інших країн Близького Сходу.
«Іран поки що не має ядерної зброї, і важко здогадуватися, що може статися, якщо він піде на такий крок. Як мінімум, багато країн переглянуть свою безпеку, якщо держава, яка підтримує тероризм, почне розміщувати зброю масового знищення», — зазначає Джон Ерат.
Водночас Ізраїль не підтверджує і не спростовує, що має ядерну зброю. Ядерний Іран для нього поставить нові виклики, тож імовірно, в Єрусалимі переглянуть свою позицію. Також про ядерні амбіції заявляла Саудівська Аравія, давній антагоніст Ірану. Це може створити ситуацію на зразок ядерного стримування часів Холодної війни між США та СРСР. Схожим чином ядерна зброя дещо зменшила напругу між Індією та Пакистаном, чи навколо Північної Кореї вже в ХХІ столітті.
Але опозиціонер Вахід Бехешті впевнений, що в руках іранського керівництва ядерна зброя навпаки стане дестабілізуючим чинником.
«Це велика помилка порівнювати Іран з Північною Кореєю. Ідеологія та система Північної Кореї повністю відрізняються від іранського режиму. У Північної Кореї є ядерна зброя, щоб захистити себе. Але ідеологія іранського режиму в тому, щоб весь світ навернути в іслам. Якщо вони отримають доступ навіть до кількох перших боєголовок, я не маю сумніву, що негайно ними скористаються. І першою державою, проти якої вони їх використають, буде Ізраїль», — сказав Бехешті.
А поки що, на думку Джона Ерата, важливо демонструвати іранському керівництву, що воно отримає від ядерної зброї набагато більше проблем, ніж вигод.
«Іран повинен зважити витрати (більша міжнародна ізоляція, подальші санкції, можлива регіональна гонка озброєнь) і те, яку ілюзорну безпеку він отримає від такої зброї. Країни, які співпрацюють з Іраном, включаючи Росію та Китай, повинні дати сигнал, що ядерна зброя є неприйнятною», — сказав експерт.
При написанні матеріалу використовувались моніторингові звіти МАГАТЕ, Заяви американських, європейських та іранських політиків, коментарі аналітикині Одеського центру нерозповсюдження та роззброєння Валерії Гергієвої, старшого політичного директора Центру контролю над озброєннями та нерозповсюдження (США) Джона Ерата, та Іранського опозиціонера Вахіда Бехешті.