Остання соціологія КМІС демонструє, що запит на популістів в Україні високий і цьому є пояснення. Люди хочуть, щоб їхні проблеми вирішувались тут і зараз. Економічна криза, падіння доходів та зростання цін – благодатний ґрунт для тих, хто обіцяє швидко вирішити всі проблеми. Та чи можливо зробити це одним махом? Очевидно, що ні. Потрібні роки та правильні реформи, а ще – міжнародна кон’юнктура.
Друге. В Україні немає ідеологічних партій, або партії такими бути не хочуть. В історії України, звісно, були паростки таких проектів, але вони не прижились. Проблема в тому, що коли люди голодні, ідеологічні ігрища відходять на задній план, натомість працюють інстинкти самозбереження. Що цікаво – Україна в цьому не унікальна.
До прикладу, на останніх виборах в Італії теж перемогли популістичні партії і саме через те, що вміло обіцяли вирішити економічні проблеми людей тут і зараз. Дійшло до того, що обіцяли надбавку до пенсії, але програми того, де ці гроші отримати, не представили. Так і в нас, політики-популісти обіцяють, але реальних програм як досягти кращого життя не дають.
Цілком прогнозовано, що партіям влади рідко вдається втримувати підтримку від виборів до виборів. Особливо це стосується тих, хто береться впроваджувати реформи, однак це не виправдання. Обіцянки змінити життя на краще мають бути реалізовані, крапка. Інакше будуть проблеми з репутацією. Адже нездійсненна обіцянка її руйнує.
Втім, громадяни підтримують популістів не тільки через економічні причини, але й через слабкий критичний бар’єр. Ми дуже слабо оцінюємо те, що нам обіцяють. Іншими словами, фільтри критичного сприйняття українців захаращені різною інформацією, яку ми сприймаємо за святу правду.
Однак варто не забувати, що месиджі, які йдуть від політиків, слід перевіряти та шукати альтернативних джерел інформації. Особливо, якщо це стосується економіки, соціалки, фінансів та міжнародної політики.
Навчання та рівень обізнаності в реаліях, в яких ми живемо, – гарний запобіжник від обіцянок популістів. Доброчесні політики будуть говорити правду, а не обіцяти золоті гори. Але яку мету переслідують політики, коли обіцяють щось нездійсненне? Вони знають, що виборець сприймає реальність з тривогою або надією на краще.
Це – емоційна сфера. І саме через емоції, а не розум, громадяни роблять свій вибір на виборах.
Популістичні гасла популярні тому, що вони зачаровують та надихають. Це як магічна гра, де кожен підпадає під певний вплив чар. І, щоб цього не було, повертаємось до сказаного вище: суспільство потребує поінформованості та навчання. Обізнаність в процесах – це і є щеплення від популізму.
