USD28.2033

Зеленський і Донбас. Треба називати речі своїми іменами

Зеленський і Донбас. Треба називати речі своїми іменамиПрезидент України Володимир Зеленський під час пресмарафону. Київ, 10 жовтня 2019 року

“Зеленський і Донбас”. Сюжети, охоплювані цими двома словами, впродовж минулого місяця постійно перебували у фокусі уваги політиків і журналістів. Були там вони і під час президентського пресмарафону; на жаль, багато які засадничі речі, висловлені главою держави, залишилися не поміченими та не прокоментованими. Тим часом ідеться про яскраві свідчення нерозуміння найвищим посадовцем України закономірностей того, що скоїлося і скоїться ще з нацією та країною, про незнання фактів, які “нагорі” мають знати та про вкрай непрофесійну роботу дорадчих служб (чи, може, навпаки, професійну деструкцію всього можливого?) Володимира Зеленського, пише у рубриці “Точка зору” на сайті “Радіо Свобода” кандидат філософських наук Сергій Грабовський.

Зупинюся лише на двох сюжетах. Президент Зеленський під час свого пресмарафону авторитетно й переконано висловився щодо мовної проблеми в Україні та різних ідейних позицій тих, хто воює з різних боків лінії фронту на Донбасі. Мовляв, “ви ж пам’ятаєте, що з мовного питання почався Донбас”. А на додачу – “я думаю, що немає в Україні тої чи іншої сторони”. Мовляв, пріоритети для всіх – це закінчити війну та підняти економіку. “Все інше у воюючій країні не першочергове”.

Що ж, у певному сенсі все на Донбасі почалося з мовного питання. Проте не у 2014-му, а у 1932-му. Коли Сталін дав директиву згорнути українізацію, знищити “петлюрівські” кадри та вилучити у селян хліб (все в одному документі!). А потім у середині 1930-х років, коли ЦК ВКП(б) знову почав випуск газет на Донеччині російською, а не українською мовою.

Потім у другій половині 1940-х, коли сталінський улюбленець письменник Фадєєв у романі “Молода гвардія” сфальшував історію підпілля на Донеччині та перетворив Уляну Громовỳ на Улю Грόмову. І так далі, і таке інше – аж до ХХІ століття.

Зеленський і Донбас. Треба називати речі своїми іменамиФрагмент обкладинки брошури, виданої Національним музеєм “Меморіал жертв Голодомору” до роковин геноциду

Зеленський і Донбас. Треба називати речі своїми іменамиДіалектологічна карта України із брошури Всеволода Ганцова “Діалектична класифікація українських говорів” 1923 року. Джерело: infodon.org.ua

А у ХХІ столітті Кремль і Луб’янка перейшли від політики русифікації Донбасу з метою відколу від України (таку операцію планували ще на 1990-й, але не вийшло) до перетворення його на плацдарм наступу на незалежну Україну й упокорення її. Наведу два задокументованих свідчення цього.

Читайте также:

Самый главный вопрос относительно перестрелки в Харькове

Як Москва готувала “похід із Донбасу на Київ”

Щороку на півдні України ВКСОРС (“Всеукраинский Координационный совет российских соотечественников”) збирав міжнародні молодіжні табори. Один із них, про який збереглися згадки в інтернеті, – “Донузлав-2011” (АРК).

126 юнок і юнаків, переважно з Криму й Донбасу, під гаслом “Молодь України і Росії: разом – у ХХІ століття” два тижні займалися ідеологічною і військово-спортивною підготовкою. Керівник “Донузлаву-20112, голова ВКСОРС, депутат тодішньої Верховної Ради України, заступник голови фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко підбив підсумки табору так: “Юнь спільно вивчала нашу спільну історію і буде поширювати інформацію й отримані знання серед юнацтва, яке не було охоплене роботою табору. Бо тут перебувають найкращі з найкращих. Коли вони повернуться на свою територію, вони нестимуть той заряд бадьорості, знань, енергії, який отримали в цьому таборі”.

Читайте также:

Штаб ООС: За минулу добу збройні формування РФ та її найманці 8 разів порушували режим припинення вогню

Зеленський і Донбас. Треба називати речі своїми іменамиТодішній народний депутат із фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко, один із авторів так званого “мовного закону Ківалова-Колесніченка”, в залі засідань парламенту України, 25 травня 2012 року. Нині він переховується у Росії від українських правоохоронців

Що ж, знання молоді громадяни України отримали воістину феноменальні. Наприклад, про те, що сучасна Польща – це (цитую мовою оригіналу, яка є дуже специфічним соціолектом російської) “гиена Европы” на службі “вашингтонского обкома” і що “украинство является наиболее вредоносной идеологической инъекцией американославизма в тело Русского мира”. А ще про те, що “последние события в Крыму говорят о дальнейшем развитии политического дефолта на Украине», що “Украина обречена на развал”, що “это не вопрос дискуссии, это практически состоявшийся факт”. А про такі “дрібнички”, як заперечення існування окремого українського народу та підстав незалежності Української держави, і говорити зайвий раз не варто…

Іншими словами, польових командирів майбутньої “русской весны” готували заздалегідь – не озираючись на центральну владу і на СБУ. А потім дурникам запропонували виставу – мовляв, усе почалося стихійно, на знак протесту проти мовної політики київських і галицьких націоналістів…

Читайте также:

Причетний до вбивства 30-ти й поранення понад сотні мешканців Маріуполя вийшов на волю

А наступного року в Луганську був знятий восьмихвилинний “бойовичок” про “народне повстання” Донбасу проти київської “хунти”, що, мовляв, незаконно захопила владу, і про наступ лугансько-донецьких “цивільних добровольців” на Київ. Мовляв, плутократи кількох держав нещадно експлуатують інші європейські народи, передусім слов’янські. Але є на світі Росія, яка несе порятунок, тож Донбасу доведеться братися за зброю та рятувати нерозумну Україну…

“Інша сторона”: озброєна реальність

Довголітнє плекання як Москвою, так і місцевими кримінально-політичними силами “особливого, богообраного народу Донбасу” дало свої результати. У 2013 році відмінність між більшістю населення регіону й іншими українцями досягла значущих параметрів. І навряд чи зменшилася з того часу.

Соціологічна група “Рейтинг” у 2013 році провела низку опитувань, які дали змогу змалювати портрет “підготовленого до гарячого політичного вжитку” населення регіону. Скажімо, тоді за приєднання України в перспективі до Євросоюзу виступило 50% опитаних українських громадян, проти – 41%. Донбас дав зовсім інші цифри: “за” – 18%, “проти” – 59%.

Тоді 59% опитаних вважало, що державі скоріше не вистачає “сильної руки”, ніж “демократії” (26%). Водночас 42% респондентів вважало, що Україні скоріше не вистачало “більшої свободи слова”, ніж “більшої цензури” (26%). Половина опитаних вважала, що Україні “потрібно розвивати ринкові відносини”, тоді як 31% – “повертатися до планової економіки”. На Донбасі ж відповідь “Україні не вистачає сильної руки” дали 68% опитаних, “не вистачає демократії” – лише 14%. Відповідь, що “Україні не вистачає більшої цензури” там дали 43% респондентів, тоді як “не вистачає свободи слова” відповіли тільки 24%. 50% опитаних в регіоні були за повернення до планової економіки, і тільки 31% – за розвиток ринкових відносин. За тим же опитуванням 44% опитаних громадян не шкодували про розпад Совєтського Союзу, а 41% шкодував. Натомість на Донбасі жалкували за розпадом СССР 57% опитаних (найвищий показник), не жалкували – 21% (найменший показник по країні).

І нарешті. На Донбасі число опитаних, які були готові обстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, була у 1,5 рази вища, ніж кількість тих, хто підтримав би незалежність (тільки третина від усього числа опитаних). Наче абсурд: незалежність люди не готові обстоювати і захищати, а територіальну цілісність – готові. Насправді – жодного абсурду. У 2013 році на Донбасі у надто багатьох вже був сформований дуже своєрідний “патріотизм”, який полягав у готовності боротися зі зброєю за цілісність України, що перебуватиме у статусі колонії чи протекторату “великой России”…

Як бачимо, “інша сторона” в Україні була вже у 2013 році. Інша в розумінні й політики, й економіки. Її ретельно і довго готували, а найбільше число її прихильників концентрували на Донбасі та готували до війни проти свободи й незалежності України. Чи можна подолати окреслені проблеми, щоб реінтегрувати Донбас? Так. Але спершу слід їх побачити й осмислити, а не сліпо вести країну до катастрофи, роблячи вигляд, неначе все в порядку.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Для политиков реформы – это во-вторых, а может даже в-третьих. Любой ценой удержать себя во власти – вот что для них во-первых."

© Олег Попцов

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

НАТО идет в космос, но без оружия

Підйо… з переворотом

Виплату лікарняних і декретних призупинено

Кому выборы на округе стоили дороже и дешевле всех: данные ЧЕСНО

Секретный стартап Билла Гейтса совершил прорыв в солнечной энергетике

“Слуга” Арахамія вважає, що його фракція має позбутися ще одного скандального нардепа

Суми завтра попрощаються з командиром 128 бригади Євгеном Коростельовим

Скандал с судимостью. Нардеп решил временно покинуть Слугу народа

Солнечная черепица николаевского инженера получила награду UNIDO

Рябошапка не мав рації: ГПУ спростувала генпрокуророві слова про “слугу”-ексґвалтівника

О великих странах и достоинстве

Посол США в ЕС: На Украину давили по личному указанию Трампа

В Google Assistant появилась функция “последние новости”

ТОП-10 вузов с самым дорогим госзаказом

В Очаків прибувають звільнені з російського полону кораблі. ФОТО, ВІДЕО

Альтернативные законопроекты о легализации азартных игр в Украине: кому выгодно отсутствие единства в Зе-команде?

Трубагейт. Зеленский отреагировал на скандал: “Изучу вопрос”

Huawei выпустил интеллектуальную “флешку” нового поколения

Новий формат чи скасування санкцій: що буде, якщо Україна вийде з Мінських домовленостей

Школьное питание: Елена Зеленская хочет запустить онлайн-анкетирование