Зеленський не тих звинувачує, до капітуляції його схиляв Путін, а не учасники протестів – Портников

Після паризького саміту “нормандської четвірки” президент України Володимир Зеленський заявив, що протест посилював позиції не української, а російської делегації. Ясна річ, це – хибна думка.

Помилкова вона хоча б тому, що позиції, з яких виступала українська делегація в Парижі, і позиції, які захищали учасники протесту й під час мітингів на Майдані, й у пікетах на Банковій, практично співпали. Це Путін намагався схилити українського президента до капітуляції. А учасники протестів проти цієї капітуляції застерігали.

Зеленському необхідно зрозуміти – для захисту українських інтересів необхідна національна єдність. Єдність влади й опозиції, єдність тих, хто в кабінетах, і тих, хто на вулицях – тим паче, що в наших умовах ці люди нерідко міняються місцями.

Читайте также:

“Можна говорити про певну успішність, але порядок денний не був виконаний”, – політолог про результати зустрічі Зеленського і Макрона 

Національної єдності з тими, кому на державні інтереси начхати, просто не вийде – навіть якщо багато хто із цих людей у другому турі президентських виборів і голосував за Зеленського. Не може бути ніякої єдності з людьми, яким однаково, якому богові молитися, в якій країні жити, ким себе вважати – аби корито. Це доведела історія. Ці люди 10 грудня перестають бути опорою Зеленського.

Перестають просто тому, що Путін ніколи не пробачить українському президентові того очевидного приниження, якого він зазнав під час “нормандського саміту”. Путін аж сказився. Він намагатиметься помститися й Зеленському, й Україні. Зеленського – змусити прогнутися, а ще краще – зникнути, поступитися місцем якомусь колабораціоністові. А Україну – дестабілізувати, обстріляти, заморозити, змусити зрозуміти, що її місце – разом із Росією. А ще краще – просто в Росії.

Читайте также:

Кравчук назвал условие для восстановления отношений между Украиной и Россией

У цій ситуації Зеленський не має жодного іншого як політичного, так і просто людського виходу, крім як спертися на патріотів – і серед своїх прихильників, і серед своїх супротивників. Потрібно перестати паплюжити тих, хто помічає його недосвідченість і наївність, потрібно перестати переслідувати українських політиків й активістів тільки за те, що вони усвідомили небезпеку, яка загрожує нашій країні, раніше й ліпше за Зеленського. Коли країні загрожує така небезпека, національної єдності просто не можна уникати.

Тому що альтернативою такій національній єдності завжди стає національний крах.