З приходом до влади Зеленського Кремль сподівався, що Україна капітулюватиме на Донбасі і піде на значні поступки у створенні союзної держави РУБ(ль) – Росії, України та Білорусі
Дивною, якщо не сказати більше, була вчорашня поведінка президента. Зеленський кидав недовірливі погляди на присутніх. До путінського кагебістського взору, який професійно оцінює ситуацію, йому ще далеко, але, як на мене, Зеленський вірно йде дорогою Путіна: так само боїться, що його вб’ють. Оцінку мають дати психіатри.
Звісно, небезпека Зеленському йде з двох боків – від “русского міра” і націоналістів. У кожному випадку це можуть бути агресивно налаштовані радикали. Першим не подобається озвучений Зеленським у Бельгії, Франції, Німеччині, Канаді курс України до НАТО і ЄС, другим – поступки президента щодо української мови, закону про люстрацію й таке інше.
Ви кажете, що за таке не вбивають. У звичайних умовах, можливо, і ні. Але не слід забувати, що Дамокловим мечем над Україною нависає Росія. З приходом до влади Зеленського Кремль сподівався, що Україна капітулюватиме на Донбасі і піде на значні поступки у створенні союзної держави РУБ(ль) – Росії, України та Білорусі, керівником якої, звісно, має стати Путін.
З іншого боку, Зеленський ще не став президентом, а журналісти вже охрестили його сцикуном. Тоді мова йшла про невиконані обіцянки дати інтерв’ю. Тепер, коли він глибше вникає в суть президентської роботи, розуміє всі її ризики. У Зеленського можуть бути перебільшені побоювання за власне життя. Не виключено, що в його команді є люди, які постійно нагнітають ситуацію. При цьому складається враження, що Зеленський більше боїться агресивних радикалів з боку націоналістів, ніж таких же агресивних радикалів з боку прихильників “русского міра”.
Як би там не було, але якщо президент боїться за власне життя, розуміючи, що жодна охорона його не захистить, він стає більш піддатливим для Росії. Путіну досить натякнути, яким чином він може прибрати Зеленського, щоби сцикун впав на коліна і молився на Кремль.
