Еммануель Макрон, Нікол Пашинян та Володимир Путін (колаж РБК-Україна) Автор: Дмитро Левицький
Чому Вірменія розвернулась в бік Європи, чи підтримує народ позицію офіційного Єревана та як на ці вірменські прагнення може відреагувати Росія, – в матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Левицького.
Під час підготовки матеріалу використовувались публікації Hraparak, News.am, ArmenPress, TRT World та російських ЗМІ, коментарі вірменських політологів Армена Ованнісяна та Рубена Меграбяна.
На початку березня міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян підтвердив чутки про те, що офіційний Єреван розглядає курс на вступ до Євросоюзу. Водночас вірменські ЗМІ писали, що заявка на вступ до ЄС може бути подана не пізніше осені цього року. Такі терміни нібито були визначені вірменським прем’єром Ніколом Пашиняном.
До цього Вірменія призупинила участь в ОДКБ, після чого Пашинян навіть пригрозив повним виходом країни з організації. А секретар Ради безпеки Вірменії Армен Григорян натякнув, що російських прикордонників можуть вигнати з єреванського аеропорту «Звартноц».
Карабаський розрив
Відносини між Вірменією та Росією почали холонути ще декілька років тому. Так, під час так званої «Оксамитової революції» у 2018 році, коли тисячі вірменів вийшли на вулиці проти призначення екс-президента Сержа Саргсяна прем’єром та вимагали оновлення влади в країні, поведінка Росії була специфічною.
Хоча офіційна Москва фактично мовчки спостерігала за подіями, деякі представники російської еліти все ж не дуже схвально відгукувалися про події в Єревані. Зокрема, прес-секретар «Роснафти» Михайло Леонтьєв назвав Вірменію «обтяжливою» для Росії, за що виправдовуватися довелося вже речнику Кремля.
Вже тоді думка більшості вірменів почала дрейфувати в бік більшої відкритості Єревану для зв’язків не лише з Росією, але й з Євросоюзом та Сполученими Штатами, сказав РБК-Україна вірменський політолог Армен Ованнісян. «Ба більше, ці розбіжності між вірменським урядом і Кремлем весь час розширювалися. І це впливало також і на зміну пріоритетів у вірменському суспільстві», – пояснив він.
Стосунки між Москвою та Єреваном почали холонути ще в 2018 році (фото: Getty Images)
Але відправною точкою у розвороті Вірменії від Росії, за словами Ованнісяна, безперечно можна вважати так звану Другу Карабаську війну 2020 року. Вірменія, під час загострення конфлікту з Азербайджаном, розраховувала на підтримку свого союзника по ОДБК, але було очевидно, що Москва має домовленості з Баку та Анкарою, а цей «перекрій» регіону входить в її плани.
«Це стало відправною точкою. Особливо, коли після війни люди почали аналізувати поведінку РФ, які директиви йшли з Москви, як себе поводили найбільш пов’язані з РФ політичні та військові діячі, стало цілком очевидно, що РФ в цій війні не лише не виконала якихось зобов’язань, а й насправді була союзницею ворогів Вірменії», – пояснив Ованнісян.
А події осені 2022 року, коли Азербайджан силою повертав собі території Нагірного Карабаху, Москва фактично пропонувала Єревану виконати всі умови Баку, а російські «миротворці» лише заважали вірменським військам, ще більше повпливали на ставлення вірменської більшості до Росії.
Після всіх вищезгаданих подій у Вірменії відбулася ідеологічна революція настроїв, а також переоцінка ставлення до Заходу. А от Росія вже не сприймається більшістю, як союзниця. Навпаки, сьогодні Росія в «почесній трійці» вірменських ворогів, разом з Туреччиною та Азербайджаном, про що, за словами Ованнісяна, свідчать соціологічні опитування.
«Так сприймається населенням. Ба більше, будь-які кроки або риторика держави, спрямовані на критику росіян, знаходять відгук. Зокрема, відгук, скажімо так, електоральний. Наприклад, партія «Республіка» на виборах до міськради Єревана саме завдяки цій антиросійській риториці набрала 11% голосів і стала фактично коаліційним партнером правлячої партії», – зазначив політолог.
Недружньо до Москви ставляться і мешканці прикордонних районів Вірменії, які відчули на собі «союзницьку допомогу» Росії. Особливо, коли російські «миротворці» втікали з прикордоння, не попередивши вірменів про наміри Азербайджану вторгнутися.
Вірмени розчарувалися у РФ після другої війни в Нагірному Карабасі (фото: Getty Images)
Однак, у Вірменії фактично ніколи й не було дружніх стосунків з Росією, зауважив в розмові з РБК-Україна інший вірменський політолог, Рубен Меграбян. «Ніякої дружби ніколи не було. Це була імперська політика, яка поєднувала в собі і м’яку силу, і репресії, і агресію, і нацьковування сусідів. В імперії немає друзів. Ніякої дружби не могло бути за природою», – пояснив він.
Вірменія потрапила під російську залежність майже відразу після розвалу Радянського союзу, коли Росія, за словами Меграбяна, сприймалася незворотньо-демократичною та незворотньо-неімперською. У 1997 році між Москвою та Єреваном було укладено договір про дружбу та взаємну допомогу. Це було стратегічною помилкою тодішньої вірменської влади.
«І це одразу ж обернулося проти Вірменії буквально за рік державним переворотом, а ще за рік терористичним актом у парламенті Вірменії, коли легітимну владу було обезголовлено і в країні почалася 20-річна кримінальна диктатура. В результаті якої всі активи були передані Росії. Зараз настав час виправляти ці помилки та ліквідувати їхні наслідки», – додав Меграбян.
Курс на Захід
Після російської зради під час Другої Карабаської війни Вірменія де-факто вийшла з ОДКБ, але де-юре все ще залишається учасницею організації. Наприкінці лютого цього року Пашинян вперше публічно визнав призупинення участі в ОДКБ, а також не виключив повноцінного виходу.
А вже у середині березня вірменський прем’єр фактично висунув Москві ультиматум, заявивши, що остаточне рішення щодо участі в ОДКБ залежатиме від того, чи пояснять в організації, у чому бачать свою «зону відповідальності».
«Якщо ж ні, Вірменія вийде з ОДКБ. Коли – сказати не можу», – попередив Пашинян, згадавши й про бездіяльність організації під час загострення в Нагірному Карабасі.
Ще одним ляпасом Кремлю стала вимога Пашиняна, щоб до серпня цього року з єреванського аеропорту «Звартноц» забралися російські прикордонники, які перебували там в рамках угоди 1992 року про контроль на кордонах Вірменії з Іраном та Туреччиною.
Пашинян висунув ультиматум Москві щодо участі Вірменії в ОДКБ (фото: Getty Images)
Паралельно з цим в Єревані почали говорити про курс на Євросоюз. На початку березня у вірменських ЗМІ пішли чутки про те, що Пашинян хоче подати заявку на вступ до ЄС. Ба більше, зробити це нібито планується до цієї осені. А вже через кілька днів в інтерв’ю турецькому телеканалу TRT міністр закордонних справ Мірзоян сказав, що у Вірменії активно обговорюються «нові можливості», зокрема й ідея членства в ЄС.
І реакція вірменського населення на такі прозахідні кроки офіційного Єревану в переважній більшості позитивна, запевняє Меграбян. Ба більше, продовжив політолог, є вимога прискорити цей процес і не тільки обмежуватися заявами, а й переходити до конкретних дій.
«Бо зараз потрібно зафіксувати те, що є реальний соціальний запит до того, щоб ліквідувати російську військову присутність у Вірменії, вийти з ОДКБ де-юре, а не тільки де-факто, і, звісно, подати заявку на статус кандидата на членство в Євросоюзі», – додав він.
До активних дій Вірменію закликають і в самому Євросоюзі. У березні Європарламент ухвалив резолюцію, в якій натякнув на готовність підтримати євроінтеграцію Вірменії, якщо офіційний Єреван захоче піти цим шляхом.
«Якщо Вірменія зацікавлена в отриманні статусу кандидата і продовжить іти шляхом стабільних реформ, що зміцнюють її демократію, це може стати основою для етапу трансформації у відносинах ЄС-Вірменія», – йдеться в тексті резолюції, яка, за словами Пашиняна, є ще одним приводом обговорити бачення майбутнього Вірменії.
Євросоюз підтримує європейські прагнення Єревана (фото: primeminister.am)
Потрібно розуміти, що це не однокроковий процес, зауважив в розмові з РБК-Україна Меграбян, але дуже важливо, щоб було ухвалено політичне рішення і було сформовано якесь уявлення про його поетапну реалізацію.
«Тому що за 30 минулих років настільки глибоко ми увійшли в це болото, що вийти за один день просто не вдасться», – пояснив він.
За словами Ованнісяна, попри публікації в ЗМІ, сьогодні про подачу заявки на вступ Вірменії в ЄС не йдеться. Та і взагалі складно прорахувати поведінку уряду Пашиняна, оскільки він зав’язаний на страхах перед РФ. Але, як додав Ованнісян, на офіційному рівні готується певна угода між Вірменією та ЄС.
«Цілком ймовірно, що це буде угода про асоціацію. Тому що у нас є договір CEPA, це договір про всеосяжне співробітництво між ЄС і Вірменією. У 2013 році ми були готові підписати договір про асоціацію ще до приходу до влади Нікола Пашиняна. Це викликало реакцію РФ. Саргсяна викликали до Москви, і буквально за одну ніч було підписано заявку Вірменії на вступ до ЄвразЕС. Це багато хто вважає чорним днем для Вірменії», – сказав Ованнісян.
Угода про асоціацію між Вірменією та ЄС, за словами Ованнісяна, може бути підписана вже цього літа. І іншого документа, який міг би закріпити прагнення Вірменії стати членом ЄС, на його думку, сьогодні не існує.
Загроза з Москви
Головною проблемою Вірменії на шляху в ЄС, безперечно, можна вважати Росію. Москва заблокувала проєвропейський курс Єревана у 2013 році і точно спробує повторити це знову. Ба більше, Росія вже сьогодні докладає до цього значні зусилля, кажуть співрозмовники РБК-Україна.
У Москви є великий інструментарій для тиску на Єреван – від військової присутності на території Вірменії до розпалювання нового витка війни з Азербайджаном. Росія, як пояснив Меграбян, використовує Азербайджан як «тупий важкий предмет», і Азербайджан дає із задоволенням себе використовувати.
«Це фактично провокація війни. Нападу Азербайджану на Вірменію. Про це вже говорять публічно. Особисто Пашинян. Про це фактично натякають у Росії», – наголосив Ованнісян в розмові з РБК-Україна.
Дійсно, ще в лютому цього року Пашинян заявляв про підготовку Азербайджану до війни з Вірменією, а Росія, за його словами, підливає олії у полум’я. Про загрозу агресії з боку Баку говорили і в американському Держдепі. Водночас Москва навіть не приховує того, що є бенефіціаром цієї нестабільності в регіоні, і вдається до неприхованих погроз в бік Вірменії.
«Продовження нинішнього курсу Єревана може зрештою завдати непоправної шкоди нашим союзницьким відносинам, створити серйозні ризики для суверенітету республіки, остаточно зруйнувати наявні дієві механізми гарантування безпеки країни», – говорила в березні речниця російського МЗС Марія Захарова.
Москва розпалює нову війну між Баку та Єреваном (фото: Getty Images)
Інший сценарій, на думку Ованнісяна, – це активація п’ятої колони у Вірменії. Тобто активізація противників євроінтеграції і прихильників існування Вірменії в російській орбіті. Цією п’ятою колоною, як додав політолог, є вся опозиція у вірменському парламенті.
«Зараз відчувається такий момент, скажімо так, передмобілізаційний для таких сил. І цілком це можна поєднати. Азербайджанський напад, важка ситуація на фронті та на кордоні, можливо, гуманітарна криза. І на цьому тлі вже активізуються ті, кого ми у Вірменії називаємо п’ятою колоною Росії», – пояснив Ованнісян.
Однак, як зауважив Ованнісян, навіть ті сили, які виступають проти європейського вибору, основним аргументом наводять не «хорошість» Росії чи те, що це дієва форма гарантування безпеки, а те, що помста Кремля буде жахливою, і просто так він не відпустить Вірменію. Тобто вірменське населення просто намагаються залякати.
«Тобто навіть ті пропагандисти, які виступають проти європейського і західного вибору, вони фактично вони представляють населенню Росію як бабайку, як страшного монстра, з яким краще жити в мирі, аніж бути в конфлікті. Але вони отримують адекватну відповідь, і хоч ця лякалка існує, проте стає все менш і менш ефективною«, – додав він.
Фактор Заходу
Стримати Азербайджан від нової війни проти Вірменії може допомогти Захід. Зокрема, американське втручання змусило Баку зупинити свою «контртерористичну операцію» в Нагірному Карабасі восени 2023 року. А генсек НАТО нещодавно з’їздив у Баку та Єреван, щоб нагадати про важливість миру на Південному Кавказі, а також закликати Азербайджан підписати мирну угоду з Вірменією.
Посередником між Баку та Єреваном виступає і Євросоюз. Минулого року президент Євроради збирав на переговори в Брюсселі лідерів Вірменії та Азербайджану. А на початку квітня глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн планує зустрітися з Пашиняном і держсекретарем США Ентоні Блінкеном, щоб поговорити про посилення стійкості Єревана.
ЄС допомагає Вірменії залагодити конфлікт з Азербайджаном (фото: Getty Images)
Головним союзником Вірменії на Заході без сумніву є Франція, в якій є потужна вірменська діаспора. Президент Франції Еммануель Макрон не один раз заступався за Єреван, а також звинувачував Росію в розпалюванні конфлікту між Вірменією та Азербайджаном.
«Бачите, що відбувається? Це спроба Росії дестабілізувати ситуацію. Вона хоче створити безлад на Кавказі, щоб дестабілізувати всіх нас», – говорив французький президент у розпал Другої Карабаської війни.
А вже цього року Макрон став постачати у Вірменію зброю. Це стало першим випадком, коли країна ОДКБ отримала зброю від члена НАТО. Наразі йшлося про постачання гвинтівок, радарів та бронетранспортерів, але Париж готовий передавати Єревану ракети та протиповітряні системи.
«Не буду вдаватися у надмірні деталі про те, яка зброя буде надіслана, але все це – оборонне обладнання, тому що пріоритет у цьому регіоні – захист населення і кордонів», – заявляв французький міністр оборони Себастьян Лекорню.
Сьогодні ж, за словами вірменських політологів, Захід допомагає Вірменії нормалізувати стосунки з Азербайджаном та Туреччиною. Наприклад, питання відкриття вірменсько-турецького кордону та встановлення дипломатичних відносин є одними з умов для продажу Туреччині американських винищувачів F-16. І хоч Анкара й намагається прив’язати виконання цих вимог до мирної угоди між Баку та Єреваном, це лише посилює тиск на Туреччину з Азербайджаном.
Франція найбільший союзник Вірменії на Заході (фото: primeminister.am)
Наодинці, визнає Ованнісян, Вірменії складно бути готовою до протистояння Росії та Азербайджану. Але сьогодні Захід на дипломатичному, а у випадку з Францією і на військовому рівні, демонструє, що у разі конфлікту буде однозначно підтримувати Вірменію всіма доступними способами.
«Це не моя фраза «усіма доступними способами» – це фраза пана О’Браєна, заступника держсекретаря США. Два рази вже фактично ця фраза озвучувалась. Один раз під час слухань у Конгресі США, і вдруге вже в листопаді 2023 року, коли конфлікт з Азербайджаном був дуже близький до реалізації», – додав Ованнісян.
Українсько-вірменські відносини
З початку повномасштабного російського вторгнення в Україну офіційний Єреван намагався у публічній площині уникати цього питання та фактично не відзначався заявами щодо агресії Кремля. Однак на фоні розлому у відносинах з Москвою позиція Єревану почала кардинально змінюватися.
Наприклад, напередодні другої річниці початку великої війни Пашинян заявив, що Вірменія не була на боці Росії, і взагалі, у питанні агресії щодо України – Єреван не союзник Москви.
«Ми шкодуємо, що не можемо вплинути на цю ситуацію. Народ України – дружній нам народ», – підкреслив Пашинян.
Минулого вересня Київ відвідала дружина вірменського прем’єра Анна Акопян, щоб взяти участь у саміті перших леді та джентльменів, який організовувала Олена Зеленська. Тоді ж стало відомо і про те, що Вірменія вперше за час повномасштабного вторгнення відправила в Україну гуманітарну допомогу. А вже у жовтні на полях саміту Європейської політичної спільноти у Гранаді відбулася перша зустріч Зеленського та Пашиняна.
Зеленський вперше зустрівся з Пашиняном (t.me/V_Zelenskiy_official)
Ще одним показовим кроком в бік Заходу та України стало те, що Пашинян не привітав російського диктатора Володимира Путіна з «перемогою на виборах», які Кремль проводив і на захоплених територіях України.
«Безумовно, це все символи. Це такий ось очевидний позитивний тренд є, хоча я його вважаю недостатнім, проте неможливо заперечувати, що він є», – сказав РБК-Україна політолог Меграбян.
За його словами, це зумовлено спільністю цілей, інтересів і цінностей між Вірменією та Україною, які полягають в тому, що і Київ, і Єреван сприймають міжнародний порядок на пострадянському просторі на основі кордонів 1991 року.
«Це те, що заперечує Росія. Тому що у Росії очевидна мета – відновити Російську імперію в межах колишнього Радянського Союзу. І як і сто років тому, Москва насамперед вирішила розгромити Україну, а з рештою країн розібратися, за логікою Москви, буде вже легше. Але у Москви все обламалося і продовжує ламатися», — сказав він.
Україна, впевнений Меграбян, доб’ється відновлення своєї територіальної цілісності. І це буде запорукою того, що Вірменії і вірменам теж вдасться вистояти.
