Фото: Ярно Хабіхт, ВООЗ Україна (РБК-Україна/Віталій Носач) Автор: Катерина Гончарова
Росія продовжує наносити ракетні удари по Україні. Від цього страждають і лікарні. Всю країну сколихнула звістка про обстріл Охматдиту в Києві, а водночас постійних атак зазнають поліклініки, мобільні медичні пункти й аптеки по всій території держави.
ВООЗ в Україні постійно документує такі випадки, і в розпал війни допомагає розбудовувати медичну інфраструктуру там, де є найбільші проблеми.
Представник Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні Ярно Хабіхт розповів в інтерв’ю РБК-Україна про стан лікарень на тлі обстрілів, про доступ українців до ліків та про підготовку медичної інфраструктури до можливих тривалих відключень світла взимку.
– Росія вкотре здійснила акт тероризму, обстрілявши дитячу лікарню «Охматдит». Яка реакція ВООЗ та світових організацій на цей кричущий випадок?
– Те, що сталось у лікарні «Охматдит», вразило українців. Я дуже відчуваю це, коли спілкуюсь з колегами в офісі, розмовляю з друзями в Україні. Гадаю, в кожній сім’ї є хтось – або діти, які там лікувались, або ж ви знаєте когось, хто там проходив лікування. Тому ця лікарня – свого роду символ. І обстріл «Охматдиту» викликає багато емоцій.
Однак ми не маємо забувати, що того дня також було атаковано багато інших закладів охорони здоров’я. Це відбувається по всій Україні. Атака на «Охматдит» в якомусь сенсі вкотре повернула війну до Києва. Адже в Харкові, Херсоні або в Запоріжжі обстріли відбуваються постійно. По всій країні – десь більше, десь менше. У селі Липці Харківської області ВООЗ раніше встановили модульний пункт первинної медичної допомоги. Він також зазнав атаки, тепер цього пункту просто немає.
З одного боку, є емоції. А з іншого – необхідність фіксувати такі випадки. Станом на сьогодні ми відстежили та задокументували 1888 атак на інфраструктуру системи охорони здоров’я в Україні.
Наша роль як Всесвітньої організації охорони здоров’я – відстежувати, перевіряти та повідомляти про такі випадки. Без цієї функції документування багато атак на інфраструктуру охорони здоров’я були б непоміченими. Тож, серед іншого, наша роль і обов’язок – показувати, коли є атаки саме на медичну систему.
Гадаю, ми відрефлексуємо багато думок і емоцій після війни. Зараз же наша роль полягає в тому, щоб забезпечити моніторинг, перевірку та звітність про атаки на систему охорони здоров’я. Важливо розуміти, що всі ці обстріли позбавляють людей доступу до медичної допомоги. У зоні ризику також багато медичних працівників. Ми вже втратили багатьох, у тому числі молоду колегу в «Охматдиті». Обстріл «Охматдиту» – чергове похмуре нагадування, що обстріли продовжуються.
Якщо порівняти ситуацію після 24 лютого 2022 року, коли почалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації, то за перший рік було значно більше обстрілів. Але в 2024 році ми бачимо набагато більше подвійних атак. Зараз маємо більше обстрілів цивільної інфраструктури, ніж раніше. Ми втрачаємо колег – медичних працівників – медсестер, лікарів, парамедиків. У 2024 році також набагато більше працівників охорони здоров’я зазнали поранень.
Отже, є емоції, але значно більше ми аналізуємо це та засуджуємо. Бо те, що відбувається, суперечить міжнародному гуманітарному праву, а також має суперечити людській природі. Але, на жаль, це те, що війна приносить у наш дім.
Фото: У ВООЗ відстежили та задокументували 1888 атак на інфраструктуру системи охорони здоров’я в Україні (Віталій Носач/РБК-Україна)
– Скільки об’єктів медичної інфраструктури в Україні постраждало від повномасштабної війни?
– Ми опублікували звіт, де навели ці дані, які збирали з листопада 2022-го по травень 2023 року. Набільше частково пошкоджених закладів охорони здоров’я – в Харківській області – 134 обєкти (21%), Чернігівській – 102 (33%), Донецькій – 102 (37%) та у Херсонській – 42 (48%). Є дані й щодо повного пошкодження закладів. Тут цифри такі: Харківська область – 39 (6%) об’єктів, Херсонська – 8 (9%) та Донецька – 43 (16%).
– Які проблеми виникають у людей з доступом до лікування, до обстежень і ліків? В яких регіонах ситуація найскладніша?
– Точної цифри, скільки людей недоотримує допомогу, немає. Ці дані різняться по багатьох областях. Закладів охорони здоров’я, які пошкоджені або не можуть надавати послуги, набагато більше на Харківщині, в Херсонській та Донецькій областях. В деяких областях України 70% закладів не можуть забезпечити певну діагностику чи медичну підтримку. Здебільшого на сході й на півдні України.
У перші місяці вторгнення ми побачили, що фактично третина людей в країні мають проблеми з доступом до медикаментів через закриті аптеки. Отже, погіршився доступ не тільки до медпослуг, а й до ліків. Також люди не почувалися в безпеці, коли йшли за меддопомогою. Зараз люди почуваються більшій в безпеці, але атаки на охорону здоров’я все ще значно впливають.
Дуже обнадіює, що українська система охорони здоров’я функціонує. І, попри все, швидко реагує на потреби і виклики. Де є найбільші потреби, наприклад, на прифронтових територіях, гуманітарні організації також долучаються для надання допомоги. Таким чином доступ до медичної допомоги покращується.
На доступ до лікування впливає й висока вартість ліків. Четверо з п’яти людей і домогосподарств зазначають, що не мають доступу до всіх потрібних їм ліків через зависокі ціни. Тому на доступ до медицини впливають не лише обстріли: стан економіки погіршився, стало менше робочих місць, зарплат. І війна так чи інакше впливає на всіх і на здоров’я кожного в Україні.
– Що зараз можна зробити, щоб хоча б частково зменшити ці ризики і проблеми?
– Для цього нам потрібно щодня наполегливо працювати. Війна триває, вона фактично почалася в 2014 році, тобто не два з половиною роки тому. Такі виклики потребують постійного реагування, і потреби швидко змінюються.
На початку війни людям важливо було мати більше ліків. З початком атак на енергетичну інфраструктуру в жовтні 2022 року усім стали потрібні генератори. Медустанови, де це можливо, відбудовують. У Київській області швидко відновлюють приміщення лікарень. Одна з амбулаторій первинної допомоги, куди я їздив, була практично стерта з землі. Зараз там все повністю відновлено. Одне з рішень для прифронтових територій – модульні амбулаторії первинної медичної допомоги, які ми встановлюємо та де людям надають допомогу.
В Україні також за ініціативи МОЗ почали діяти мобільні аптеки, і це дуже хороша ідея, бо через війну багато аптек в сільській місцевості закриті. Українці реагують на виклики, реагує система охорони здоров’я. Українці люблять винаходити способи, як подолати ту чи іншу проблему. Але якщо навіть ліки є, то не всі можуть їх купити через фінансові проблеми. Особливо люди похилого віку з хронічними захворюваннями.
ВООЗ з багатьма партнерами надає ліки, якими пацієнтів забезпечують лікарі первинної ланки, але це тимчасове рішення, зазвичай як відповідь на гуманітарні потреби. І ми маємо думати про те, як буде відбуватись відновлення, щоб забезпечувати необхідні послуги в майбутньому.
Фото: В Україні, попри війну, медична система функціонує і реагує на виклики, – Ярно Хабіхт (Віталій Носач/РБК-Україна)
– Які з медичних проблем в Україні під час війни потребують найшвидшого вирішення?
– Я думаю, нам першочергово потрібно працювати над доступом до медичних послуг. Ми регулярно проводимо дослідження в Україні щодо медичних потреб. І, за нашими спостереженнями, загальний доступ до послуг покращується, але багато бар’єрів залишається. Наприклад, ціни. Тому нам необхідно знати, які медикаменти доступні, які з них дешевші, особливо для пацієнтів з хронічними захворюваннями, щоб справлятись з гіпертонією, діабетом та іншими, де після встановлення діагнозу лікування потрібне пожиттєво.
Ми також бачимо, що українська нація стає старшою через демографічні зміни, адже багато молодих людей залишило країну. Необхідно впевнитись, що літні люди мають доступ до медпослуг.
Є багато можливостей, щоб адаптувати систему, але дуже важливою є трансформація, яка розпочалася в Україні з 2016-2017 років. Медична реформа створює нові шляхи фінансування системи, сприяє наявністі інституцій для медичних закупівель. Важливо, що впровадження реформи продовжується, і хто б з партнерів не долучався до підтримки України, їм потрібно приймати до уваги національні інтереси та реформу. Оскільки допомога має відповідати візії самої України.
– Назвіть основні проблеми, які ви бачите в національній медичній системі протягом війни.
– Я часто порівнюю Україну з Естонією, моєю рідною країною. В Україні одна лише область може бути розміром з усю Естонію. Україна – велика країна, і проблеми в медицині в регіонах різняться. В пріоритеті – достатнє фінансування сектору охорони здоров’я, первинна медична допомога.
Всередині країни – багато внутрішньо переміщених осіб: більше 6 мільйонів людей виїхали з України. Ключове питання зараз – забезпечення достатньої кількості медичних працівників. Особливо в Харківській області, Донецькій області, також у Запоріжжі.
Працівники галузі охорони здоров’я переживали дуже важкі часи. Раніше – пандемія COVID-19, зараз – війна. Їм треба створювати хороші умови роботи. Наявні великі потреби в галузі психічного здоров’я, у реабілітації. Треба залучати і навчати нових медичних працівників.
Ми з партнерами підтримали понад 70 000 працівників первинної медичної допомоги: вони пройшли тренінги з mhGAP (Mental Health Gap Action Programme – флагманська програма ВООЗ з на підвищення доступу до послуг з психічного здоров’я з залученням терапевтів та інших лікарів – ред.). Тому потрібно, як кажуть, будувати корабель на плаву.
Фото: В пріоритеті – достатнє фінансування сектору охорони здоров’я, первинна медична допомога під час війни (Віталій Носач/РБК-Україна)
Важливо й те, що під час війни Україна намагається йти до Європейського Союзу. Це потребує змін і в секторі охорони здоров’я. Те, як ми обмінюємось інформацією та даними про здоров’я, має узгоджуватись з тим, як це роблять країни ЄС. Мають бути такі ж управлінські підходи.
І насправді такі речі роблять Україну більш здоровою. Один з прикладів – ВООЗ в усьому світі прагне до припинення використання трансжирів у виробництві продуктів. Якщо все піде у правильному напрямку, то їжа, яку ми купуємо, стане здоровішою і для українців.
– Ви нещодавно оприлюднили результати дослідження, за яким у близько третині українських перероблених продуктів виявлено перевищення вмісту трансжирів. Розкажіть про це детальніше.
– Є глобальна мета – виключити так звані трансжирні кислоти як речовину з харчового ланцюга, тому що це шкодить здоров’ю. Існує низка захворювань, які вони можуть викликати, в тому числі онкологію. Це так само шкідливо, як і тютюн. На глобальному рівні країни, в тому числі ЄС, погодилися, що з цим треба боротись. Україна також рухається в цьому напрямку.
Результати дослідження, яке провів ВООЗ, показують, що зі 120 зразків продуктів у 37 був занадто високий рівень трансжирних кислот. Тепер треба дати зворотний зв’язок виробникам харчових продуктів.
Коли ми їмо, а їмо ми зазвичай тричі на день, то точно не знаємо, яку їжу споживаємо. Але ми всі хочемо споживати здорові харчі, при тому, що іноді це досить важко самостійно контролювати.
Наприклад, щодня нам потрібно з’їдати п’ять порцій фруктів і овочів. Це легко зрозуміти, бо один фрукт – це щось, що поміщається в одній вашій руці. І якщо у вас є фрукти і овочі п’яти різних кольорів, це легко запам’ятати. Але використання трансжирів контролювати важко, для цього потрібне консолідоване рішення. Отже, якщо ми хочемо бути в Європейському Союзі, то на нашому ринку не має бути такої продукції.
З виробниками в Україні ми вже провели з цього приводу перші зустрічі. Думаю, в подальшому багато хто буде відкритим до змін. Бо постане питання: чи хочете ви бути присутніми на європейських ринках? Думаю, багато виробників визначаться зі своїми цінностями.
– Які проблеми зі здоров’ям можуть виникати під час відключень світла влітку? Зокрема, інфекційні хвороби? І як бути людям з хронічними хворобами, яким треба зберігати ліки в холодильнику?
– З жовтня 2022 року ми спостерігаємо масовані атаки на цивільну інфраструктуру, а з 24 березня – на об’єкти живлення електроенергією, на теплостанції та інші об’єкти. Кожен з нас живе зі світлом всього 2-4 години на день. Це впливає на нас дуже різними способами. Взимку через короткий день зростає ризик падінь, травмувань. Також часто ліки та продукти потрібно зберігати в певних умовах, у холодильнику.
Фото: Під час відключень світла влітку треба особливо дбати про здоров’я, пити багато води і мити овочі, – преставник ВООЗ в Україні (Віталій Носач/РБК-Україна)
Коли відбуваються атаки на тепло та електро станції, виникають проблеми з водою. У нас питання не тільки про те, чи є гаряча вода. Стоїть питання, чи є вода взагалі. Якщо у мене вода ще є, то у багатьох моїх колег під час відключень світла вона просто відсутня.
За відсутності води немає й можливості помити фрукти і овочі, а також підтримувати гігієну. Це збільшує ризики інфекційних захворювань. Тому обстріли цивільної інфраструктури є дійсно неприйнятними ще й тому, що це вчергове принесло війну в домівки кожного. Відсутність електрики, опалення і води впливатиме на все наше життя, починаючи від миття рук і закінчуючи тим, чи є у нас ліки належної температури.
– Якщо немає світла, як мають діяти люди, щоб мінімізувати шкоду для здоров’я? Що важливо пам’ятати про зберігання продуктів, ліків?
– Навіть у найважчі часи не варто забувати про правила гігієни. Поки йде війна, не варто забувати також про своє здоров’я. Ми вже багато знаємо про важливість миття рук з часів пандемії COVID. Зараз це собі треба нагадати. Миття рук, миття фруктів і овочів та всього, що ми їмо – все це має відбуватись регулярно. Також нам необхідно знайти спосіб підтримувати необхідну температуру для ліків.
Окрім підготовки до наступної зими, не варто також забувати й про специфіку літа. Під час хвиль спеки нам також потрібно захистити себе. І особливо – людей похилого віку, людей із хронічними захворюваннями. Треба пити достатньо води, бути в тіні та слідкувати за здоров’ям загалом.
– Яка наразі ситуація з підготовкою до зими українських лікарень, якщо відключення будуть тривалими?
– Ситуація в регіонах різниться. Ми працюємо з МОЗ та керівниками різних областей, зокрема над тим, щоб у лікарнях були встановлені модульні котельні. Це дуже важливо, бо зима вже через півроку, а реалізація такого проєкту для лікарні якраз і займає близько 6 місяців. Отже, якщо хтось ще не готовий, зараз якраз саме час готуватися.
Команда ВООЗ нещодавно встановила кілька таких котелень у Харківській та Чернігівській областях, на черзі – Одеська область та інші. Це допоможе забезпечити автономність лікарень і наявність опалення.
Фото: Людям з хронічними хворобами треба подбати про температурний режим зберігання ліків, – Ярно Хабіхт (Віталій Носач/РБК-Україна)
Але я також закликаю людей подбати про власний дім. Подумати про запаси води та їжі, чи буде у вас опалення. І що треба зробити, щоб воно було. Особливо така підготовка важлива для сімей, де є діти.
– Чи вдалося Україні перебудувати роботу системи охорони здоров’я так, щоб реагувати на виклики війни?
– Найважливіше те, що система охорони здоров’я продовжувала функціонувати та забезпечувала доступну, зокрема первинну медична допомогу. Змогла зробити так, щоб працювали лікарні. Це відбулося завдяки справді героїчній роботі, яку виконують медичні працівники. Ми з боку ВООЗ працюємо задля допомоги і підтримки. Також в країні продовжують працювати тисячі медичних працівників, які допомагають людям отримати медичні послуги.
По-друге, під час війни Україна пройшла і проходить шлях адаптації до нових викликів. Я б особливо підкреслив стійкість українців та системи охорони здоров’я загалом. Також українці та керівництво держави започаткували чесну дискусію щодо психічного здоров’я.
В Україні не чекали, поки закінчиться війна, а почали долати ці виклики прямо зараз. І зараз в Україні діє багато проектів, пов’язаних із психічним здоров’ям. Цей напрямок ми координуємо разом із першою леді Оленою Зеленською.
Щодо допомоги у галузі психічного здоров’я, ми ще не охоплюємо всіх, хто цього потребує, але відповідна робота ведеться. Порівняно з ситуацією два роки тому, зараз вже понад 70 000 працівників первинної ланки пройшли відповідне навчання.
В Україні вже є центри, де працюють з травмами спинного мозку. Розвивається галузь протезування для тих, хто пережив ампутації. Я бачив великі реабілітаційні центри у Дніпрі, у Запоріжжі, також у Полтаві. Їх будуть будувати більше. Необхідно й далі розбудовувати та адоптувати послуги для тих, кому вони потрібні.
Важливо те, що Україна не чекала і почала робити такі кроки відразу ж. Зі свого боку ВООЗ продовжує реагувати на гуманітарні потреби, працює над відновленням системи охорони здоров’я та водночас просуває програму реформ.
