Ми знову опиняємося в болоті дев’яностих, де все прийнятно для всіх. Бо громадяни чхають на державу і виживають самі, а влада живе в своєму світі. От тільки б нагадав хтось «духовному лідерові» «слуг народу» про те, що дев’яності давно минули.
В історії мають значення тенденції, а не тільки окремі факти. Останні можуть хіба відображати шлях, куди прямує політичний діяч чи сила. Якщо є тенденції на демократизацію та лібералізацію – це одне питання. На диктатуру та централізацію – інше. Так само як із зовнішньополітичним напрямком. Відразу видно, чи йдемо ми західним напрямком, як це було у 2014-2019 рр., чи повертаємося до Росії, як в останні часи Януковича, чи робимо «багатовекторність» імені Л.Д. Кучми.
І за останнім (і поки єдиним) роком президентства Зеленського можна бачити такі тенденції.
Багатовекторність, з легким розворотом в бік Росії (важкі переговори з МВФ, звільнення Смолія після отримання траншу, відсутність згадок РФ як держави-агресора, закиди попередній владі в безґлуздих справах).
Централізація та авторитаризм (постійні вказівки від глави держави за зразком Лукашенка – «розбійник, вийди звідси», невідповідність повноважень за Конституцією та перевірки будівництва, ледь не вирощування картоплі, абсолютне ігнорування громадської думки, наприклад, щодо Єрмака чи Авакова). Окремо слід згадати порушення власних обіцянок (що до того сам Зеленський і Ко закидали попередній владі). Переїзд офісу президента не відбувся, мало того, – президент сам переїхав у шикарну дачу в Конча-Заспі.
Ми, шановні, отримали не нового президента з новою командою лібертаріанців (бо їх там майже не залишилося). Після відставки Гончарука і приходу посадовців з позаминулого життя на зразок Шкарлета тенденції вимальовуються чіткіше.
Ми отримали Кучму-Януковича в одному флаконі. Бо оці бажання «нормальної» дачі (міг би переїхати в іншу квартиру в Києві), кортежі (міг би навіть їхати в двох-трьох машинах для безпеки), – це однозначно проффесор-йолка з його комплексами. А постійні мовчання щодо важливих питань, ухиляння від будівництва оборони країни, роз’їзди по полях та підприємствах – це ознака «червоного директора». А можливість другого походу в президенти тільки через рік після того, як обіцяв тільки один термін, – це ж чудово демонструє тенденції на втримання влади будь-якою ціною.
Ми знову опиняємося в болоті дев’яностих, де все прийнятно для всіх. Бо громадяни чхають на державу і виживають самі, а влада живе в своєму світі.
От тільки б нагадав хтось «духовному лідерові» «слуг народу» про те, що дев’яності давно минули.
(Еще нет голосов, оставьте первым)