Повідомлення про майбутню зустрічі президентів Сполучених Штатів і Росії в Парижі звично викличе море конспірологічних теорій та апокаліптичних прогнозів. Й особливо старатимуться у збільшенні цих теорій і прогнозів російські пропагандисти та їхня українська кліентелла. Про все домовляться! Трамп здасть Україну! Обміняє її на Сирію! Уже близько!
Так ось, не потрібно сприймати всі ці прогнози серйозно. Вони просто не можуть ні про що домовитися. За визначенням.
По-перше, варто зауважити, що про зустріч, яка відбудеться 11 листопада, стало відомо менш ніж за три тижні до її проведення. Уже сам цей факт свідчить, що ні про які такі серйозні домовленості говорити не доводиться, сторони просто не встигнуть їх узгодити.
По-друге, у Трампа й Путіна різне уявлення про домовленості. По суті кожен із них розуміє під домовленістю капітуляцію противника. Але діють вони по-різному. Трамп воліє перекинути стіл і домовлятися про те, на яке нове місце встановити меблі. Путін вважає за краще перекинути стіл і домовитися про те, як перекинутий стіл вважати неперекинутим. Отже, лідери живуть на різних планетах – щоб там не казали про “хімію” між двома літніми “нарцисами”.
По-третє, радники Трампа не можуть не враховувати того негативного іміджевого ефекту, який мала попередня зустріч американського та російського лідерів для президента США. Їхнє завдання – зменшити цей ефект під час зустрічі в Парижі, а не збільшити його. Мало хто сумнівається, що Путін викликає у Трампа неприховану симпатію – але дії американського президента повинні свідчити, що це почуття не заважає йому захищати інтереси власної країни.
Саме тому Джон Болтон, якому в Білому домі доручено домагатися домовленостей з Путіним, приїхав до Москви “без оливкової гілки”, як він і сказав своєму самовдоволеному співрозмовникові у Кремлі. США готові до нової гонки озброєнь, вони посилюватимуть санкції – але всього цього може й не статися, якщо Путін піде на поступки.
А тільки Путін не піде. Він краще просто “пересидить” Трампа, як перечекав Обаму, – навіщо поступатися? Путін чекає від Трампа, що той зрозуміє: з Росією можна дружити й домовлятися. Але на російських умовах. Якщо не зрозуміє – проблема Трампа, за кілька років буде наступний Трамп, цей вже четвертий на пам’яті Путіна. Поступатися кожному – Росії не вистачить.
Те, що відсутність поступок рано чи пізно призведе до краху російського режиму й навіть самої державності, Путіна не хвилює – бо він у це не вірить. І крах СРСР для нього не приклад, тому що він впевнений: цей крах – результат змови. Те, чим займається Путін, – попереджає нову змову, підсилює спецслужби, пригнічує іншодумство, будує поліційну державу.
Це і є його відповідь Америці – й таку логіку ані Трамп, ані Болтон просто не здатні зрозуміти та знайти до неї правильний підхід. І ця логіка має на увазі неможливість домовленостей: нема про що домовлятися, коли перебуваєш у паралельних реальностях.
(Еще нет голосов, оставьте первым)