Олександр Сєнкевич (фото: Getty Images) Автор: Юлія Акимова
Миколаїв уже два роки живе без питної води — перспективи відновлення водопостачання все ще залишаються перспективами, не формуючись у плани з дедлайном. Крім того, у місті також відключають світло, через що припиняється видача питної води. Як миколаївці справляються в таких важких побутових умовах і як вирішується питання щодо відновлення водопостачання, — в інтерв'ю РБК-Україна розповів мер Миколаєва Олександр Сенкевич.
Миколаїв уже понад два роки живе у режимі відсутності водопостачання. У квітні 2022 року росіяни підірвали внутрішні мережі, які забезпечували Миколаїв водою. За два роки це питання обговорювалося багато разів, були залучені інвестори, але досі місто не має жодних конкретних перспектив щодо відновлення водопостачання.
Крім цього, Миколаїв, який знаходиться у відносній близькості від лінії фронту, періодично обстрілюється. У місті, як і в інших українських містах регулярно відключають світло, що позначається на роботі свердловин для видачі води. У яких складних побутових умовах живуть миколаївці та як справляються з цим, – в інтерв’ю РБК-Україна розповів мер міста Олександр Сєнкевич.
– Яка оперативна ситуація в Миколаєві, як живе місто?
– Ситуація важка. Це пов’язано насамперед з відключенням електроенергії, людям важко, це також впливає на подачу питної води. Ми роздаємо воду через спеціальні точки видачі та під час відключення електроенергії люди не можуть отримати воду. Проблеми з водою та електрикою створюють серйозну напругу, люди озлоблені. Відсутність перспектив, людям нічого не роз’яснюють, графіки змінюють, важко підлаштовуватись, ламається техніка, псуються продукти. Все це поєднується із відсутністю води.
– Скільки зараз людей живе в місті?
– За нашими оцінками, близько 430 тисяч. Це пов’язано з тим, що ж у нас є внутрішньо переміщені осрби – близько 60 тисяч. Це люди, які переїхали із Миколаївського регіону, Херсонського. Миколаївці повертаються, іноді у місті навіть утворюються затори. Кількість людей, які хочуть їздити громадським транспортом, зростає. Зоопарк працює, магазини працюють, кафе, всі ходять, літники зайняті.
– Скільки загалом за день у миколаївців немає світла?
– Дві години є світло, чотири години немає. Іноді три години є.
— У «Укренерго» є ідея не відключати прифронтові міста та регіони від світла. Чи з вами це обговорювали?
– З нами про це не говорили. Нас узагалі ставлять перед фактом. Нас навіть не запрошують на наради. Оскільки місто не є ні співзасновником, ні управителем цих організацій, нас просто ставлять перед фактом прийнятих рішень.
У Миколаєва зовсім інша історія. Якщо люди мають можливість набрати ванну питної води, відро і, коли немає світла, використовувати питну воду, у Миколаєва немає такої можливості. Через перебої з електроенергією біля точок видачі води втричі зменшилася їхня можливість роботи. Вода навіть не завжди встигає набиратися, не працюють диспенсери. А на це потрібно три тонни палива.
– Ми бачимо, що періодично Миколаїв потрапляє під обстріли, куди окупанти намагаються влучити?
– Не секрет, що вони намагаються стріляти у старі військові об’єкти. Територією міста востаннє стріляли близько місяця тому. Вони в середньому раз на місяць намагаються стріляти по Миколаєву.
– Чи обговорюється ситуація із посиленням ППО для захисту міста?
– Ні, з місцевим самоврядуванням ситуація з ППО не обговорюється. В ОВА мені не кажуть, що там обговорюється, вони мають свою комунікацію. Коли я їжджу за кордон у відрядження, я на всіх зустрічах говорю, що Миколаєву потрібна ППО, бо практично всі ракети, які летять до Миколаєва, долітають. Але розуміючи, що в місті практично не залишилося військових об’єктів, нас не обстрілюють.
– Яка зараз ситуація з водою у Миколаєві?
– В Миколаєві немає води з 12 квітня 2022 року. Сьогодні місто використовує воду з іншого ресурсу, за який ми ще платимо. Ми очищаємо її, щоб зробити її технічною. Воду ми зараз роздаємо. Ми використовуємо воду з водопроводу, а також там, де можна пробити свердловини, буримо свердловини, очищаємо їх системами та роздаємо воду безкоштовно. Фактично у людей завдання вийти вдень, взяти дві пластикові пляшки і набрати воду для дому.
– А технічна вода?
– У ній можна купатися, мити посуд, але не пити її. Вона є, але проблеми з електрикою створюють проблеми із водою. Але основна проблема – це точки видачі води. Люди зараз мають проблему з отриманням питної води на території міста.
Вода у нас технічна поганої якості, питну ми роздаємо, проектом займався Кубраков та Найєм. Після їхнього звільнення проект будівництва нового водогону зупинився. Мене не запрошували на жодні наради і я не в курсі, що там обговорюється.
– Миколаєву ж збиралися допомогти інші країни? Данія, наприклад.
– Сума коштів дуже велика, близько 200-300 млн євро. Данія готова співфінансувати, але не готова бути єдиною, хто це профінансує. Тому вона просить, щоб інші допомагали, включалися, але ми поки що не бачимо, щоб хтось включався.
– Тобто кошти мають бути виділені з державного бюджету і до цього додасться партнерська допомога?
– Так, державний бюджет, партнерський.
– І це все гальмується на державному рівні?
– Так, тому що місто не може цим займатися, водозабір знаходиться не на території міста, труба йтиме не територією міста. Фактично ми можемо займатись питаннями реконструкції очисних споруд, але для цього потрібно безпосередньо розпочати проект роботи. Потрібно, щоб визначили головних учасників цього проекту тощо.
– Ви говорили про це з Мінінфраструктури, з Кабміном?
– Ми з усіма спілкуємося, говорили вже багато разів. Вони кажуть, що вони працюють над цим питанням. Але ніяких поступів ми в результаті не бачимо, ніяких дедлайнів не ставлять, ми не можемо сказати, коли це взагалі почнеться.
Я вважаю, що цей проект потрібно робити максимально публічним, говорити про це скрізь, бо Миколаїв два роки фактично без води.
– Ви нещодавно заявляли, що ви не можете використати кошти на відновлення міста. І говорили про те, що це питання треба вирішувати у Кабміні та у Верховній Раді.
– Так, є правила, за якими можна використовувати вільний залишок і його можна використовувати на облаштування бомбосховищ, оплату комунальних послуг та зарплат, допомогу армії тощо. Незважаючи на те, що є об’єкти, які ми були готові лагодити за бюджетні гроші, ми не могли цього зробити. Їм треба внести зміни до Бюджетного кодексу, щоби можна було ці кошти використати. Ми офіційно звернулися, але коли відповідь буде по факту, ніхто не знає.
– Ще у 2022 році головою робочої групи з відновлення міста було призначено Сергія Коренєва – вашого заступника. Він ще є головою цієї групи?
– Так. Робоча група – це формальність, тут більш серйозні процеси. Миколаїв та Харків – два єдині міста в Україні, які підійшли до процесу відновлення міста дуже глобально, з підготовкою, з майстер-планом. Сьогодні ми працюємо із Європейською економічною комісією при ООН над створенням майстер-плану. Нещодавно була презентація цього плану, ми працюємо над цим із італійською компанією. Разом ми готуємо свої документи, які будуть базою для реалізації стратегії відновлення міста. Це дуже серйозна робота.
– А Сергій Коренєв все ще є підозрюваним у кримінальній справі щодо реконструкції Соборної площі?
– Так, триває суд.
– Він якось представляє разом із вами інтереси Миколаєва у ваших закордонних відрядженнях?
— Так, представляє.
– А у наших партнерів є питання щодо його сьогоднішнього статусу?
– Ні, вони всі про це знають, посольство Данії та всі, хто з нами працює, навіть антикорупційні ініціативи. Усі очікують на рішення суду. Ми не прив’язуємося до особистостей, ми працюємо з Європейською антикорупційною ініціативою та змінюємо структуру. Структуру закупівель наших підприємств, найбільших споживачів бюджету. На підставі цього змінюємо структуру, зараз запроваджуємо першу наглядову раду у «Миколаївводоканалі», відома юридична компанія допомагає нам у підготовці.
Знову ж таки, ми перші в Україні, хто зробив сайт-звіт про міжнародну допомогу, більше таких ніде немає. Вся інформація всієї отриманої допомоги, починаючи з 2022 року до сьогодні, публікується на сайті.
Насправді про повне відновлення міста, поки йде війна, ніхто не може говорити. Ми можемо займатися відбудовою напівзруйнованих будівель, а повноцінним відновленням міста ми не можемо. Тому ми займаємося плануванням, працюємо з цього питання із нашими міжнародними партнерами.
– Що, на вашу думку, треба першим відновити у місті?
– Ми зараз займаємось відновленням житлових будівель, відновлюємо школи – 51, 48, Аркаса. Це ті об’єкти, відновленням яких має займатися місто. 48 і 51 нам потрібно будувати із самого початку, тобто це не відновлення, а практично будівництво нових шкіл.
Гімназію імені Аркаса ми відновлюємо, це історично-культурна будівля, яка пережила Першу світову, Другу світову, а росіян вона не пережила. Тому зараз працюємо із нашими партнерами, які зайдуть на початок ремонту вже з першого кварталу.
Нині треба створювати нове. Нові установи, нові заклади, будинки. Не тягнути старе. Є історичні будинки, які потрібно відновити та реставрувати, але є будинки, які реставрувати не потрібно, їх треба знести та збудувати заново. Для цього є архітектори, історики, люди, які оцінять їхню історичну цінність. Це написано в генплані, який ми постійно синхронізуємо з жителями.
– Російська пропаганда постійно згадує Миколаїв, називає його «російським містом», постійно загрожує його «звільнити». Мабуть, розрахунок на те, що миколаївці запанікують, до цього додадуться побутові труднощі, які пригнічують. Якими ви бачите настрій міста?
– Я думаю, що миколаївці страждають від того, що у місті немає світла, проблеми з водою. Але всі пам’ятають, що все це відбувається через Росію, яка знищила наш водопровід, водозабір, обстрілює це місце, не пропускаючи туди наших ремонтників. Це роблять росіяни, вони вбивають українців щодня. Те саме стосується енергетики. Усі миколаївці пам’ятають, через кого це відбувається і, я думаю, що тут з кожним днем все більше і більше миколаївців, чиї родичі загинули від обстрілів чи на фронті, і ненависть до Росії з кожним днем підігрівається з більшою та більшою силою. Росіян тут, крім їхніх безглуздих очікувань, нічого не чекає. Їх тут уже ненавидять так, як ненавиділи фашистів.
