Президент США Дональд Трамп і спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммад ібн Салман (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот
Дональд Трамп паралельно з українським напрямком почав рішучі дії на Близькому Сході. Як він планує вирішити проблеми Сектора Газа, Ірану та яким чином через Близький Схід може натиснути на Росію – в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
- Саудівська Аравія — тиск на Іран і Росію
- Ізраїль-ХАМАС: Розрубати Гордіїв вузол
- США і (не)ядерний Іран
Після Мюнхенської безпекової конференції президент України Володимир Зеленський вирушив у Об’єднані Арабські Емірати. Паралельно велика українська делегація працює в Саудівській Аравії, куди Зеленський також має завітати найближчим часом.
У тій-таки Саудівській Аравії плануються переговори США та Росії щодо завершення війни за участі держсекретаря США Марко Рубіо та міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Поки що Україна до них не буде долучена. Натомість у Києві відбудуться переговори України і США без Росії.
Вибір Саудівської Аравії як майданчика для переговорів з Росією не випадковий. Більше того, він пов’язаний не лише з російським контекстом. Президент США Дональд Трамп взявся закінчувати не тільки війну Росії проти України. Не менш активно він замирює Близький Схід, де Саудівська Аравія відіграє важливу роль.
Цей регіон після 7 жовтня 2023 року став другою гарячою точкою у світі після України. Теракт ХАМАС проти Ізраїлю, згодом справедлива відплата у вигляді ізраїльської військової операції в Секторі Газа, втягування в конфлікт «Хезболли», інших іранських союзників та самого Ірану створювало ризик регіонального конфлікту, якого досі вдавалося уникнути дипломатичними надзусиллями.
Саудівська Аравія – тиск на Іран і Росію
Президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв, що одним із засобів тиску на Росію та Іран будуть низькі ціни на нафту – на рівні 45-50 доларів за барель. Цього неможливо досягти без Саудівської Аравії – одного з найбільших постачальників нафти у світі. Щоб ціни впали країни, країни Перської затоки, зокрема й Саудівська Аравія, мають наростили видобуток нафти, аби збільшили її пропозицію і спровокувати зниження цін.
Не випадково, що тепер до перемовин між США та Росією долучився спецпредставник Трампа щодо Близького Сходу Стівен Віткофф. Саме він 11 лютого літав у Москву, аби повернути американського заручника Марка Фогеля. Водночас, за даними Fox News, Віткофф мав розмову із російським диктатором Путіним, яка могла тривати 3,5 години. А напередодні посланець Трампа обговорював завершення війни із лідерами Саудівської Аравії та Катару.
Стівен Віткофф (фото: Getty Images)
Країни Перської затоки, особливо Саудівська Аравія, також мають ресурси для відбудови (чи перебудови) Сектору Газа. Крім того, Трамп зацікавлений у арабських інвестиціях у самі Сполучені Штати – напряму чи опосередковано через закупівлю американської зброї.
Це королівство також зацікавлене у відновленні повноцінної співпраці зі США, адже в часи Байдена відносини між країнами були далеко не першим пріоритетом Вашингтона.
«Саудівська Аравія зустріла прихід адміністрації Трампа з великими сподіваннями, що він продасть їй зброю та технології, проти постачання яких США раніше заперечували. І головне – підтримає її в розробці ядерної програми та наданні певних гарантій оборони», – зазначив в коментарі РБК-Україна науковий співробітник Інституту досліджень національної безпеки та Центру Моше Даяна при Тель-Авівському університеті Ілан Залаят.
Під час свого президентства Байден запровадив обмеження на продаж високоточних боєприпасів та іншого озброєння, аби примусити Саудівську Аравію припинити військову кампанію проти хуситів у Ємені. Також у нього були зауваження щодо прав людини і взагалі погані особисті відносини із фактичним очільником країни спадкоємним принцем Мухаммадом ібн Салманом. Тож тривалий час в Ер-Ріяді не погоджувались збільшувати видобуток, хоча команда Байдена просила про це.
В обмін на зброю та технології від Трампа Саудівська Аравія уже оголосила, що інвестує 600 мільярдів доларів у США протягом наступних чотирьох років. Однак тут існують і обмеження. Країна реалізує амбітну програму модернізації «Vision 2030», яка спрямована на реформування економіки країни, аби знизити залежність від нафти. І саме на цю програму йшла більшість «вільних» коштів.
Саудівське керівництво непрямо підтвердило готовність посприяти зниженню цін. «Позиція королівства, позиція ОПЕК, спрямована на довгострокову стабільність ринку, щоб гарантувати достатню пропозицію для зростаючого попиту», зокрема з боку США і штучного інтелекту, — заявив на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 24 січня міністр економіки Саудівської Аравії Фейсал Алібрагім.
Втім, як будуть складатися домовленості США та Саудівської Аравії, залежить й від подій навколо Ізраїлю та Ірану.
Ізраїль-ХАМАС: розрубати «гордіїв вузол»
В часи Байдена американська дипломатія приділяла Ізраїлю та ХАМАС не менше уваги, ніж Україні. А за кількістю візитів Держсекретаря США Ентоні Блінкена в регіон – навіть більше. Втім, ефективність таких поїздок була сумнівною. Переговори про призупинення бойових дій та повернення ізраїльських заручників йшли місяцями без особливого успіху.
Все змінилося з приходом Дональда Трампа. Ще до своєї інавгурації спецпредставник нового президента США Стівен Віткофф за одну поїздку зробив більше, ніж вся команда Байдена за рік. І це визнали навіть ізраїльські посадовці. За посередництва вже згаданого Стівена Віткоффа, Ізраїль та ХАМАС були змушені піти на перемир’я, яке до кінця не влаштувало жодну зі сторін.
Попри постійний ризик зриву домовленості, тепер постало питання відбудови Сектора Газа. Там потрібно, перш за все, подолати гуманітарну катастрофу, до якої довела агресія ХАМАС проти Ізраїлю та подальші бойові дії. Крім того, саме соціальна база із мільйонів обездолених палестинців дозволяє терористам раз-по-раз відновлювати свої сили, використовуючи наратив, що у всіх бідах винен лише Ізраїль, а не ХАМАС.
Трамп, аби вирішити цю проблему, запропонував радикальний крок – переселити з Сектора Газа близько двох мільйонів палестинців. Замість руїн у Газі мають постати сучасні житлові та торгово-розважальні комплекси. Таку ідею він висунув під час візиту до США прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху.
Дональд Трамп і Беньямін Нетаньяху (фото: Getty Images)
Далеко не факт, що цей задум спрацює. Та при всій неймовірності ідеї переселення, Трамп її не залишає, хоч і з корективами. Зокрема, він обговорював тимчасове переселення із Сектора Газа із королем Йорданії Абдаллою ІІ під час візиту останнього у США 11 лютого.
В регіоні до ідеї Трампа різне ставлення. 69% ізраїльтян підтримують пропозицію вислати жителів Сектора Газа в інші країни. Разом з тим, як показало нещодавнє опитування ізраїльського 12 телеканалу, більшість громадян вважає цей план нереалістичним.
В арабських країнах ставлення радше негативне. ХАМАС у багатьох державах сприймається як ворожа сила, частина мережі «Братів-мусульман», які часто працюють на підрив традиційних владних інститутів. Проте відносно палестинців у широкому сенсі існує історичний сентимент.
«Я не розумію, як будь-яка країна в регіоні прийме ідею прийняття мас палестинців. Окрім важкого економічного тягаря, арабські держави протягом восьми десятиліть плекали наратив про те, що вони підтримують палестинців у їхній боротьбі за Палестину. Вони не можуть раптом погодитися, щоб палестинці виїхали в інші місця, навіть в обмін на фінансову компенсацію», – сказав Ілан Залаят.
Різко відкинув ідею Єгипет – країна, яка межує із Сектором Газа і розглядається Трампом як одне з місць для переселення. Водночас, Єгипет має намір висунути план із «всеосяжним баченням реконструкції Гази», аби гарантувати палестинському народу «продовження присутності на своїй землі відповідно до його законних прав». Саме таке бачення близьке Йорданії, ще одній сусідній з Ізраїлем країні, а також більшості інших в регіоні.
«Відбудова Гази без переміщення палестинців і вирішення жахливої гуманітарної ситуації має бути пріоритетом для всіх», – написав король Йорданії після зустрічі з Трампом. Він заявив, що у двох лідерів вийшла «конструктивна» розмова, але його країна як і раніше стурбована пропозицією Трампа. Так чи інакше, ідея переселення ще явно отримає розвиток. Тим більше, що США мають достатньо важелів впливу на Єгипет та Йорданію.
«По-перше, обидві країни достатньо сильно залежать від Сполучених Штатів у безпековій сфері. Вони оснащені американською зброєю, вони отримують допомогу на це озброєння. І це потужний фактор. По-друге, особливо в Єгипті далеко не найкраща економічна ситуація. Вони залежать від ринку капіталів позик та співпраці», – сказав РБК-Україна заступник директора Центру близькосхідних досліджень у Києві Сергій Данилов.
Як реагувати на дії Трампа, лідери Близького Сходу планують вирішити 27 лютого на саміті Ліги арабських держав.
США і (не)ядерний Іран
Поряд з активністю навколо Ізраїлю та Сектора Газа Трамп заявив про бажання укласти нову угоду щодо ядерної сфери з Іраном. Ці два напрямки пов’язані досить тісно, не кажучи вже про підтримку Іраном Росії, а також давнє суперництво з Саудівською Аравією.
Коли Ізраїль розпочав військову операцію проти ХАМАС, Іран на знак солідарності також активізував атаки проти єврейської держави. Спочатку – через підконтрольні організації в Лівані та Ємені. Після того, як Ізраїль відповів на атаки, Іран безпосередньо почав завдавати по ньому ракетні і дронові удари. Такий обмін ударами кілька разів доводив весь Близький Схід до межі великої регіональної війни, проте градус напруги вдавалося знизити.
Одним з наслідків цих дій стало ослаблення значної частини союзників Ірану в регіоні. Ізраїль серйозно зменшив бойовий потенціал ХАМАС у Секторі Газа та «Хезболли» в Лівані, а режим Асада в Сирії впав після багатьох років занепаду під натиском повстанців. Іранське керівництво розглядало мережу союзників, з одного боку, як інструмент впливу, з іншого – як засіб стримування від можливої агресії проти самого Ірану (як би параноїдально не виглядав цей сценарій).
Як наслідок, все більшої популярності серед іранських еліт набуває ідея створення ядерної зброї. За даними джерел видання The Telegraph, командування Корпусу вартових ісламської революції, воєнізованої структури, що відповідає за захист правлячого режиму, закликало верховного лідера Ірану Алі Хаменеї скасувати фетву, що забороняє розробку ядерної зброї. Як детально писало РБК-Україна, наразі Іран є пороговою країною, тобто має технології та ресурси, аби в осяжній перспективі таки створити ядерну зброю, однак досі не починав цього процесу.
Наразі таємна група іранських вчених працює над пошуком методів швидкого перетворення запасів ядерного палива на зброю, повідомляє The New York Times із посиланням на джерела, знайомі з розвідданими. Відповідно до джерел видання, Іран має збагаченого до 60% урану на чотири-п’ять бомб. Але його потрібно додатково збагатити до рівня 90%.
«Я хочу, щоб Іран був великою та успішною країною, але такою, яка не може мати ядерної зброї. Повідомлення про те, що Сполучені Штати, працюючи разом з Ізраїлем, збираються рознести Іран в «пух і прах», ДУЖЕ ПЕРЕБІЛЬШЕНІ. Я б віддав перевагу перевіреній ядерній мирній угоді, яка дозволить Ірану мирно розвиватися та процвітати», – написав Трамп у соцмережі Truth Social 5 лютого.
Це не перша спроба світового співтовариства взяти під контроль іранську ядерну програму. У 2015 році п’ять постійних членів Радбезу ООН – США, Китай, Росія, Франція, Великобританія, а також Німеччина уклали з Іраном угоду під назвою «Спільний всеосяжний план дій». Вона передбачала допуск спостерігачів на ядерні об’єкти Ірану, аби контролювати, що країна не розробляти ядерну зброю. В обмін на це з Ірану зняли частину санкцій. Однак у 2018 році Трамп вивів США з «ядерної угоди» і відновив тиск на Іран.
Іранська ракета у натовпі посеред Тегерану (фото: Getty Images)
Реагуючи на заяву Трампа, верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї 7 лютого публічно виключив можливість нових переговорів зі США саме через минулий негативний досвід. «З таким урядом (Трампа) не повинно бути жодних переговорів, оскільки це не ані мудро, ані розсудливо, ані гідно», – заявив Хаменеї.
Це публічна заява, однак на менш формальному рівні все складніше. «У випадку з Іраном, ймовірно, що за лаштунками говорять інші речі, ніж у публічних заявах. Іран боїться нерозсудливості Трампа і готовий досягти певної угоди. Тим не менш, незрозуміло, чи існує якась формула, яку прийняли б обидві сторони на поточному етапі програми ядерної угоди Ірану (яка є набагато просунутішою, ніж під час підписання Плану дій у 2015 році)», — зазначив Ілан Залаят.
Одночасно із заявою про переговори Трамп підписав меморандум про відновлення тиску на Іран, який наказує Міністерству фінансів США чинити «максимальний економічний тиск» на Іран за допомогою санкцій і механізмів примусу до фізичних і юридичних осіб.
Після цього міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що переговори якщо і можливі, то не в рамках політики «максимального тиску» і за умови зняття частини санкції. Разом з тим, Трамп створив умови, коли час грає проти Ірану.
«Головний фактор тиску вже задіяно. Почалися проблеми з нафтовим експортом Ірану. Вони досить серйозно підтискають можливості постачати нафту в Азійсько-Тихоокеанський регіон. Враховуючи важку ситуацію в економіці і з бюджетом, залишитись без доходів від нафти буде катастрофою», – зазначив Сергій Данилов.
За його словами, ще один чинник, яким можна тиснути на Тегеран – це погрози ударів по ядерних об’єктах Ірану. Чи з боку самих США, чи інших держав. Ще в грудні The Times of Israel з посиланням на військових чиновників повідомляло, що Ізраїль розробляє такі плани про всяк випадок. Ба більше, подібний досвід вже є. У 1981 році ізраїльські ВПС знищили ядерний реактор «Осірак» на території Іраку.
Члени команди Трампа поки що утримуються від прямих заяв із підтримкою таких намірів, залишаючи стратегічну невизначеність. «Ізраїль та Америка стоять пліч-о-пліч у протистоянні загрозі з боку Ірану. Ми погодилися з тим, що аятола не повинен мати ядерної зброї, а також з тим, що агресія Ірану в регіоні має бути припинена», — заявив держсекретар США Марко Рубіо на пресконференції в Тель-Авіві 17 лютого.
Та якщо сценарій ударів буде задіяно, то регіон чекає велика війна. І тоді Трампу може бути не до України. Тож російська війна проти України та все більш заплутаний клубок протиріч на Близькому Сході стають все більше пов’язаними. Як події в регіоні можуть використати Україна чи Росія – не завжди очевидно, але можливостей для цього буде відкриватися все більше.
При написанні матеріалу використовувались публікації Fox News, Reuters, Bloomberg, The Telegraph, Times of Israel, The New York Times, коментарі наукового співробітника Інституту досліджень національної безпеки та Центру Моше Даяна при Тель-Авівському університеті Ілана Залаята та заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова.
