Південь Донецької області стає епіцентром боїв (фото: GettyImages) Автор: Уляна Безпалько
Найбільш активні напрямки фронту в останні тижні – Куп'янський, Покровський, Курахівський та Вугледарський. Як вони пов'язані між собою, що відбувається на фронті і який план окупантів – в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-України Уляни Безпалько.
Протягом минулого тижня росіянам вдалось окупувати чи не найбільшу площу українських територій від початку цього року. Епіцентр найважчих боїв – південна частина Донецької області. Про обвал українського фронту поки не йдеться, ба більше, ситуація не однаково критична на всіх ділянках.
Проте відразу на кількох напрямках – Куп’янському, Покровському, Курахівському та Вугледарському – повзуче просування ворога продовжується і не збавляє темп. Крім того, є загроза того, що противник може активізуватись ще на одній – нині відносно стабільній – ділянці.
Північний схід
Від середини жовтня особливих змін у курській операційній зоні не відбулось. В межах свого контрнаступу ворог зміг потіснити наші підрозділи з району Кореневого та Снагості в бік Новоіванівки. Наші військові намагаються проводити там контратаки. Параллельно росіяни хочуть відтіснити українські підрозділи на сході від Суджі. Після звільнення села Борки противник зміг зайти до Руської Конопельки, але не мав невдачу під час спроб захопити Плехово.
Курський плацдарм та Куп’янський напрямок (карта: DeepState)
Схоже, що задум ворога полягає в тому, щоб з різних сторін стиснути плацдарм ЗСУ до дороги Суджа — Суми. До цієї цілі поки що далеко – контрнаступ росіян йде досить повільно. І схоже, що це свідомий план: для більш швидкого просування Москві потрібно забирати додаткові війська з інших напрямків, і відтак – жертвувати темпом наступу там, а вона цього робити, вочевидь, не хоче.
На Харківському напрямку біля Липців та Вовчанська ситуація теж без істотних змін. Тоді як у районі Куп’янська окупанти змогли виконати своє проміжне завдання, за яке вони бились понад рік – дійти до річки Оскіл. Після того як ворог зайшов до села Кругляківка, наш плацдарм на лівобережжі Осколу роздроблений на дві частини. Це також ускладнює становище Борової, оскільки противник фактично перерізав шлях постачання до неї, який пролягав вздовж Осколу зі східної частини Куп’янська. Росіяни зараз намагаються пробитись і до самого Куп’янська з боку Синьківки.
Якщо спробувати зрозуміти логіку дій противника, що сама по собі окупація Харківщини чи Куп’янська йому наразі не потрібна. Можливо, він навіть не планує надалі форсувати Оскіл, через який знищено майже всі переправи. А натомість буде рухатись на південь. Плацдарм на лівому березі цієї річки необхідний росіянам для окупації північної частини Донецької області. Зокрема – Лимана, Сіверська і Слов’янсько-краматорської агломерації. А річка Оскіл зможе убезпечити їх від флангового удару з заходу з боку українських військ. Дуже можливий сценарій, що надалі варто очікувати пожвавлення противника на Лиманському та Сіверському напрямках.
Північна частина Донеччини
В районі Часового Яру є тенденція на погіршення ситуації. У межах міста просуванню окупантів довгий час перешкоджав канал Сіверський Донець — Донбас, який ділить його на західну та східну – меншу частину з півночі на південь.
Проте росіяни обрали вже традиційну для себе тактику – обхід міст з кількох боків, щоб якнайменше влазити у міські бої та змусити наших військових самостійно піти під загрозою оточення. У середині жовтня противник зміг просунутись на півночі від міста, де частково зачепився за мікрорайон Жовтневий, який знаходиться на західному березі каналу.
Паралельно ворог прорвався через канал на південь від міста – де водойма перетинається з автошляхом Т0405 (Н-32) і надалі вони намагаються рухатись вздовж цієї дороги. У разі втрати контролю над Часовим Яром наступною ціллю окупантів на цьому напрямку стане місто Костянтинівка, яке теж лежить на Н-32 і є важливим логістичним вузлом для наших сил у Донецькій області.
Район Часового Яру та Торецька (карта: DeepState)
Однак активне просування росіян тут, на півдні, поки сковує те, що наші військові продовжують втримувати ділянку в районі Кліщіївки – це створює для противника загрозу удару з флангу.
Просування ворога вздовж Н-32, підвищує загрозу і для всього Торецького району оборони. Впродовж останніх днів українським підрозділам вдалось відновити позиції в межах Торецька після того, як противник зміг прорватись у центрі. Росіян відтіснили до східної частини центрального району міста. Ймовірно, що у разі втрати нами контролю над цим містом окупанти теж будуть розвивати рух в напрямку на Костянтинівку.
Південна частина Донецької області і нова загроза
Найближчим часом окупанти можуть відновити інтенсивний наступ у бік Покровська. Вони знову активізувались на відрізку Новогродівка — Гродівка, що на схід від міста – ймовірно, щоб розвинути рух в напрямку Мирнограда.
Водночас ворог, вочевидь, зміг повністю зайняти місто Селидове на Покровському напрямку, створивши там загрозу оточення наших військ. Після його окупації росіяни будуть розвивати наступ у напрямку самого Покровська – вірніше, для його охоплення з півдня.
Втрата контролю над Селидовим одночасно погіршила становище наших підрозділів, які тримали оборону південніше – на північ від Курахівського водосховища. Окупанти намагаються витіснити звідти українських військових, щоб сформувати умови для наступу на Курахове – ще одного логістичного центру наших сил на півдні. Велика ймовірність того, що найближчим часом нашим підрозділам справді доведеться відійти щонайменше за лінію Ізмайлівка — Курахівка — Острівcьке, аби уникнути оточення. До Курахового ворог уже також підійшов впритул зі сходу, з боку Максимільянівки
Покровський, Курахівський та Вугледарський напрямки (карта: DeepState)
Ситуацію для цього міста погіршило падіння Вугледара, бо тепер на Курахове окупанти сунуть не тільки з півночі та сходу, а ще і з півдня – з боку низки сіл на відрізку Шахтарське — Катеринівка. Усі ці населені пункти знаходяться на північ від Вугледара на відстані до 10 кілометрів – саме на таку глибину ворогу вдалось просунутись після окупації міста на початку жовтня. Втрата Курахового може поставити під загрозу сусідній напрямок на півдні Донецької області – район Великої Новосілки.
Однак у близькій перспективі на Півдні може з’явитись ще одна загроза. Кілька співрозмовників у військових та політичних колах остерігаються, що окупанти можуть розпочати наступальні дії і у межах Запорізької області. Теоретичні напрямки удару – Гуляйполе, Оріхів, а також Кам’янське, де останнім часом почастішали вилазки ворожих ДРГ. Можлива ціль росіян – спроба просунутись щонайменше на 30 кілометрів вглибину, щоби підійти ближче до Запоріжжя і відсунути наші війська якнайдалі від Енергодару та ЗАЕС, а далі почати переговори з позиції ультиматуму. Наші військові готуються до протидії такому сценарію.
***
Зараз для України чи не найкритичніший період у війні. На тлі чи то втоми, чи то заклопотаності партнерів своїми власними проблемами, ніхто не зможе допомогти нам краще, ніж ми самі. Зараз росіяни воюють на піку своєї боєздатності. І їхнє подальше просування чи зупинка передусім залежить від того, чи зможуть ЗСУ вирішити ті проблеми, які заважають не просто зупинити агресора, але й проводити ефективну оборону. Починаючи від демотивації та нестачі особового складу, неналежної координації між підрозділами та побудови фортифікацій і закінчуючи місцями неефективним командуванням на нижній та середній ланці.
