Українські війська намагаються зупинити ворога на півночі Харківщини (фото: РБК-Україна, Віталій Носач) Автор: Уляна Безпалько
Де росіяни просунулись на фронті за тиждень і чи здатні Сили оборони зупинити окупантів на півночі Харківщини — в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
Зміст:
1. Північ Харківщини
2. Схід та Південь
Росіяни відкрили новий фронт на Півночі, нанісши удар по тих територіях, які вони були вимушені покинути 19 місяців тому. Окупанти розпочали наступальні дії на Харківщині, при цьому продовжують штурми та рух чи не на всіх інших напрямках фронту.
Північ Харківщини
Вранці тиждень тому війська противника пробилися з території Бєлгородської області РФ на двох ділянках Харківської області: в бік Глибокого та Лук’янців і одночасно в бік Вовчанська. Вибір саме цих напрямків з точки зору військової справи і географії є досить логічним. На ділянці від Стрілечої до Глибокого росіяни фактично рухаються з півночі на південь вздовж Трав’янського водосховища. Воно розташоване на річці Харків і є природним запобіжником від флангового удару з боку наших військ. А в напрямку на Вовчанськ противник просувається вздовж річки Сіверський Донець.
На так званому вовчанському напрямку окупантам за тиждень вдалось захопити населені пункти Огірцеве, Плетенівка та Гатище. В останні дні вони змогли продавитись з північних та північно-західних околиць і в сам Вовчанськ, там тривають вуличні бої.
Паралельно ворожі підрозділи намагаються просунутися до міста з заходу. Вони хочуть вийти до дороги, що веде до Вовчанська з боку Стариці та Бугруватки, а також взяти під контроль міст через Сіверський Донець у районі Приліпки.
Карта DeepState
На ділянці в районі Стрілечої — Борисівки росіяни окупували до десятка населених пунктів. Схоже, що найближчий план противника на цьому напрямку – дійти до зони Липців — Нескучного. Проте протягом останніх двох днів Сили оборони змогли вибити росіян з села Зелене та призупинити їхній рух на лінії Глибоке — Лук’янці.
З огляду на дії та задіяні сили ворога за останні кілька днів саме вовчанський тактичний напрямок розглядається ним як основний, інший – допоміжним. Усі ці бої розгортаються у десятикілометровій прикордонній смузі. На кожному з напрямків противник просунувся лише до семи кілометрів у глибину. Тому казати про успіхи ворога оперативного рівня, чи навіть оперативно-тактичного рівня поки не доводиться і навряд чи доведеться.
Річ у тому, що чисельність усього угруповання «Север» налічує близько 50 тисяч особового складу. Група «Белгород», війська якої беруть участь у боях на Харківщині – до 30 тисяч. При цьому безпосередньо в наступальних діях – за різними оцінками, від 5 до 7 мотострілецьких батальйонів. Ні 7 батальйонів, ні 30 тисяч, ні 50 тисяч військ недостатньо для жодних операцій, метою яких буде захоплення чи оточення Харкова. Тому виглядає так, що наразі задача-максимум для росіян на Півночі – це взяття міста Вовчанськ.
Темпи просування окупантів на півночі Харківщини за останні три дні помітно впали, однак казати про повну стабілізацію ситуації поки передчасно. У ворога справді наразі не вистачає сил та резервів для прориву у глибину нашої території на десятки кілометрів. Однак їх буде достатньо для того, щоби створити неприємності на якомусь іншому відрізку нашого держкордону на Північному сході.
Схід та Південь
На сусідньому напрямку на Харківщині – на лінії Куп’янськ — Борова – окупанти теж продовжують наступальні дії. За останній тиждень противник зміг просунутися там на сотні метрів у районі Синьківки, яка залишається під контролем Сил оборони, та Кислівки. На цій ділянці фронту мета ворога – витіснення наших підрозділів за річку Оскіл. Слід очікувати, що найближчим часом окупанти можуть знову посилити інтенсивність наступальних дій на Куп’янському напрямку.
На Лиманському напрямку, де росіяни теж хочуть відкинути наші війська за річку Чорний Жеребець, продовжуються бої біля Терн та Ямполівки. Однак за останній час жодних успіхів вони там не досягли.
На Бахмутському або Краматорському напрямку на Донеччині окупанти продовжують «ломитись» до Часового Яра і докладають зусиль, аби пересікти канал Сіверський Донець — Донбас. За останній тиждень їм вдалось досягнути просування в кілька сотень метрів на його околицях. У Часів Яр, попри бажання Москви окупувати це місто до 9 травня, ворожі війська досі не зайшли.
Найважча ситуація складається на Авдіївському або ж Покровському напрямку. Тут росіяни наступають на відрізку фронту протяжністю в 20 кілометрів. За останній тиждень противнику вдалось просунутись на кілька сотень метрів у бік Калинового, Новоолександрівки, Сокола, Новопрокровського, Невельського та у Нетайловому і в Уманському.
Мета ворога на цьому напрямку – вихід до міста Покровськ. Проте якщо росіяни зможуть розвинути успіх з Очеретиного та Кераміку на північ одночасно з рухом від Часового Яру до Костянтинівки (це вже інший оперативний напрямок), то вони фактично створять загрозу охоплення всього Торецького району оборони наших військ. При цьому ділянка Нью-Йорк — Торецьк залишається єдиною, де окупанти не змогли зрушити лінію боєзіткнення, що сфомувалась ще в 2014 році.
Карта DeepState
Інший напрямок, де теж ситуація розвивається не на користь наших військ – Мар’їнський або Курахівський. Тут одна з ключових точок для окупантів – Красногорівки. Втрата контролю над територією вогнетривкого заводу цього тижня стає критичною для оборони міста. Противник зміг захопити вже близько 50% Красногорівки. Крім того, тривають бої за сусіднє село – Георгіївка. Ціль росіян на цьому напрямку – просунутися до Курахового і надалі створити загрозу охоплення міста Вугледар з півночі.
Одночасно на Півдні України агресор не полишає спроб повернути ті позиції, які він втратив під час контрнаступу Сил оборони влітку минулого року. Останнім часом ворог активізувався біля Урожайного та зайшов до Старомайорського – це Времівський напрямок. Там точаться бої. Паралельно ворог намагається скоротити Роботинський виступ, вибиваючи наші підрозділи західніше Вербового. На Роботине противник теж регулярно посилає штурмові групи, ситуація там складна, але досі всі спроби росіян взяти це село були відбиті. Зрештою, так само, як і на нашому плацдармі на Дніпрі в районі Кринків.
***
Коли противник відкривав новий фронт на Півночі, його самоціллю не був ні Харків, ні Вовчанськ. Насправді, його розрахунок полягав у тому, щоб українське командування буде вимушене забирати всі можливі сили та резерви на «гасіння» Харківщини. А тим часом він зможе наростити своє просування на Донбасі. Тому попри те, що протягом останнього часу багато уваги прикуто саме до півночі Харківщини, осередком найбільш тяжких боїв усе одно залишається Донецька операційна зона.
Пауза з постачанням допомоги від США досі відгукується для наших військ. І росіяни намагаються скористатись цим сповна, щоб досягнути якомога більше просувань на фронті, доки нове озброєння в більших масштабах не прибуде на передову.
