Розблокувати розширення НАТО: місія неможлива

На ювілейному саміті НАТО у Вашингтоні Україну знову не запросять до Альянсу. Мова навіть не йде про гіпотетичні умови для такого запрошення. УНІАН з’ясовував, скільки ще чекати на подолання такого «вето» та що для цього потрібно зробити.

Ще до початку 75-го саміту НАТО американські чиновники вирішили не повторювати торішній досвід Вільнюса, коли підсумкове комюніке погоджувалося майже до підсумкової прес-конференції генсека Альянсу Йенса Столтенберга, а президент України Володимир Зеленський в публічному просторі відчайдушно намагався переконати Захід щодо запрошення України до НАТО. Тому, ще у квітні 2024-го, речник Державного департаменту США Метью Міллер озвучив головний меседж: що Україна може приєднатися до Альянсу лише після завершення війни з РФ.

Згодом про це заявив і президент України: «Ми будемо в НАТО, тільки коли переможемо. Я не вважаю, що під час війни нас приймуть».

Проте навіть успішне для нашої держави завершення війни з російськими окупантами може вже не стати тим ключем, який нарешті відкриє двері до Альянсу. Приміром, президент США Джо Байден заявив, що не вважає членство України в НАТО обов’язковою умовою для її безпеки.

Відео дня

Долати виклики РФ без залучення до НАТО

Аргументи проти членства України в Альянсі не вирізняються новизною. Напередодні ювілейного саміту з’явився лист експертів у галузі зовнішньої політики з закликом не просувати питання членства України через російську загрозу.

«Чим ближче НАТО наближається до того, щоб пообіцяти, що Україна приєднається до Альянсу після закінчення війни, тим більший стимул для Росії продовжувати війну… Виклики, які створює Росія, можуть бути вирішені без залучення України до НАТО», – вважають автори листа, проте не пропонують, як саме це робити.

І, до речі, доволі цинічно, що серед підписантів є, приміром, Стівен Вертхайм — старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир…

На думку авторів цього листа, просування України до членства в НАТО може перетворити Україну «на місце тривалого протистояння між двома провідними ядерними державами світу», що зіграє на руку російському диктатору Володимиру Путіну.

Однак, на думку голови Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександра Мережка, ядерні погрози Путіна – вже давно виглядають як блеф.

«Я не дуже вірю в можливість ядерної ескалації. Оскільки, по-перше, використання ядерної зброї залишається табу в політиці. По-друге, для Путіна використання ядерної зброї навряд чи має військовий і стратегічний сенс. По-третє, у разі використання Росією ядерної зброї, вона опиниться в повній ізоляції, у тому числі з боку Китаю та Індії, які не зацікавлені у руйнуванні домовленостей про нерозповсюдження ядерної зброї у світі», — зазначив він.

«Втішний приз»

Втім, не всі аналітики проти членства України в НАТО. Нещодавно дослідники RAND Corp. зазначили, що якби на саміті у Вашингтоні Україні запропонували чіткі умови майбутнього членства, від цього всі тільки виграли б. Атлантична рада також наполягає на членстві України в НАТО, стверджуючи, що це довело б Києву, що підтримка Заходу не похитнеться.

У будь-якому разі, найближчими днями для України як не буде офіційного «червоного світла» щодо приєднання до Альянсу, так не буде й кроків до розширення НАТО. Натомість буде «втішний приз» — так званий міст до членства.

«На цьому саміті буде зроблено кілька заяв… Ви побачите нові оголошення про військову, дипломатичну та економічну підтримку України. Ви побачите додаткову конкретику щодо «мосту» України в НАТО… Будуть вказані кроки, які Альянс готовий зробити і які має зробити Україна, щоб просунутися цим мостом до повноправного членства», — заявив у переддень саміту представник Державного департаменту США Метью Міллер.

На цю «цукерку» пристали навіть найбільші симпатики розширення Альянсу. Приміром, президент Естонії Алан Каріс на спільній прес-конференції з президентом Литви Гінтасом Науседою заявив, що членство України в НАТО зараз не є предметом перемовин. Тож виглядає так, що такий результат Білий дім зміг продати союзникам як перемогу «вже зараз».

Найнадійніша гарантія безпеки

Голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко вважає, що президент США Джо Байден (з огляду, що його переобрання наразі під знаком питання) міг би на Вашингтонському саміті зробити рішучий крок і сприяти

отриманню Україною запрошення на членство в НАТО, «увійшовши в історію як великий політик, який виявив рішучість у важкий історичний час».

«Формально рішення в НАТО ухвалюються шляхом консенсусу, однак багато залежить від головного провайдера безпеки в рамках Альянсу, тобто від США», — нагадав парламентар.

На його переконання, саме членство України в НАТО є найнадійнішою гарантією безпеки: «Разом з тим, принаймні теоретично, можна розглядати й договір між США та Україною про надання безпекових гарантій у вигляді ядерної парасольки США. Але членство в НАТО є все-таки більш надійним».

Однак генеральний секретар Альянсу Йенс Столтенберг, який незабаром залишить свою посаду, спрогнозував поповнення НАТО хіба протягом 10 років.

«Я дуже сподіваюся, що Україна стане союзником», – сказав він.

А якщо не НАТО? Приміром, Томас Грехем, який займався російським напрямком у Раді нацбезпеки США за часів адміністрації екс-президента США Джорджа Буша, переконує, що захистити Україну можна і без інституційної інтеграції до Альянсу. На його думку, варто запропонувати Києві альтернативу під умовною назвою «оновлена Швеція». Це б передбачало тісну співпрацю з НАТО у сфері безпеки та оборони без формального членства, але з потужною допомогою Заходу у відновленні оборонно-промислового комплексу.

Однак експерт Ради зовнішньої політики Олександр Краєв вважає, що на даному етапі для України такий варіант вже не є достатнім.

«Шведський варіант — це обмежена співпраця. Це, по суті, розвинутий варіант ізраїльської співпраці. Він передбачає, що Альянс, розуміючи, що в будь-який момент може відбутися великий напад, готовий відбивати його — з повітря, збройово і ресурсно, допомагати економічно. Але повноцінної парасольки немає, немає повноцінного захисту… Якби такий варіант з’явився перед 2022-м роком, це могло б захистити нас від обстрілів, це могло б стримати РФ. На поточному етапі такий варіант не є достатнім. Наразі щось, окрім членства, нам не підійде», — підкреслив Олександр Краєв.

Не найкращий час

Своєю чергою, екс-посол України в США Валерій Чалий закликає не чекати запрошення до Альянсу вічно, а будувати «оборонно-безпековий союз з тими, хто готовий на це піти разом з нами».

А кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський переконаний, що

найкращим варіантом все одно є членство в НАТО. Однак нагадує, що свого часу були ініціативи створити безпековий альянс за участі Польщі, Британії та України, та все залишилось на рівні заяв. Зараз же потрібно слідкувати за результатами виборів у наших союзників, «дивитися, в якому напрямку буде рухатися процес за «формулою миру» та ситуація на полі бою».

На його думку, 2024 рік – не найкращий час для розмов про Альянси…

Станом на зараз, на жаль, зі змісту договорів про гарантії безпеку з сильними світу цього випливає, що поки Україну готові підтримати хіба зброєю. І її, як відомо, все одно не вистачає. Плюс, сильно гальмує можливості України заборона на використання військової допомоги союзників, приміром, для ударів вглиб російської території — США дозволили використовувати власну зброю лише в 100-кілометровій зоні від російсько-українського кордону.

Але усе це не означає, що треба здатися. На думку Олександра Мережка, необхідною складовою цього змін підтримки України є перехід від стратегії не поразки до стратегії безумовної перемоги України: «Це передбачає надання Україні всієї необхідної — з точки зору якості і кількості — допомоги, яка б дозволила перемогти Росію на полі бою. Зрозуміло, при цьому необхідно зняти всі обмеження щодо використання західної зброї на території агресора».

Наразі Захід про це лише думає. І обіцяє, що майбутнє України – у НАТО. Та, схоже, що це – дуже далеке майбутнє.

Ярослав Конощук

www.unian.ua