Брати Стефанчуки
Дистанційна демократія від “Слуги народу”
Спроби влади скористатися боротьбою з коронавірусом для скорочення демократії тривають.
Українці вже чули про такі “ефективні” пропозиції як введення надзвичайного стану з комендантською годиною, ыз реквізиціями й дозволами поліції вдиратися в житло без рішення суду.
Нещодавно дізналися, що боротьба з українською культурою – теж важливий противірусний засіб. Тому за один тиждень стали свідками двох спроб змінити мовне законодавство. А потім ще й почули пропозицію забрати кошти з фінансування культури.
Об’єктом нової атаки влади став парламент. Місце, де, за твердженням президента Зеленського, “поки що можливі дискусії”. Напевно, аби усунути оце неприємне владі “поки що” перший віцеспікер Руслан Стефанчук і його рідний брат, нардеп Микола Стефанчук, зареєстрували законопроєкт №3250, яким пропонують під час карантину проводити засідання Ради та її комітетів у режимі відеоконференції.
Намір ніби й правильний: шукають вихід із ситуації, коли вже кілька депутатів хворі на коронавірус.
Але відкриваємо текст і бачимо, що йдеться не просто про голосування на відстані. Автори проєкту пропонують по суті скасувати дію регламенту ВР для таких засідань. А скликатиме їх одноосібно спікер за зверненням президента або 150 депутатів. Тобто самі “слуги”, формуючи без жодної опозиції та без жодних погоджувальних рад порядок денний.
Проєкт передбачає не просто дозвіл на віддалену участь, а пряму заборону на участь депутатів у сесії наживу.
Ще раз: приходить народний депутат у приміщення, де голова парламенту й іще кілька людей проводять “засідання в режимі відеоконференції”, а йому кажуть – а ти не маєш право бути на засіданні. Ну то й що, що ти депутат? Запускаємо лише по одній людині від фракції. І в обговоренні може брати участь лише ця одна людина. Хоча нічого не заважало б депутатам обговорювати закони в режимі відеоконференції.
Але функція кожного депутата за цим законом – лише засвітитися на 15 секунд у кадрі під час голосування та сказати, як ти голосуєш.
Процедура голосування в режимі відеоконференції розтягнута в часі й виписана так, що дозволяє владі тиснути на тих, хто проголосував “неправильно” чи не проголосував узагалі, і до кінця процедури “загітувати” їх додати свої голоси.
А якщо хтось захоче дізнатися, які саме депутати “присутні” на такому засіданні, доведеться повірити на слово спікерові, який озвучує відповідну інформацію зі слів апарату Ради, який “триматиме зв’язок”.
Такий формат засідання – впевнений крок назустріч “керованій демократії”, що функціонує в Росії. У такий спосіб зручно протягувати будь-які рішення – від дефолту до капітуляції. І все “винятково заради боротьби з епідемією”.
Я не голосуватиму за цей закон і закликатиму інших народних обранців цього не робити. У цей важкий для держави час усі (влада, опозиція, громадськість) маюють спрямовувати зусилля на те, аби після подолання епідемії українці залишались здоровими, а Україна – демократичною.
(голосов: 1, в среднем: 1,00 из 5)