Сумно й гірко це констатувати, але опозиція у Верховній Раді сьогодні, 17 березня, справляє жалюгідне враження. У час, коли навпаки потрібен артикульований і рішучий опір промосковській реваншистській диктатурі. Натомість ЄС, “Голос” і решта адекватних депутатів перебувають наче в напівсні.
Поодинокі приємні винятки, як аргументовані й емоційні виступи Володимира В’ятровича, Олексія Гончаренка й Інни Совсун, на жаль, лише підкреслюють загальну сумну картину.
Так, у меншості немає голосів, аби проводити власні рішення, і як правило немає можливості зірвати антиукраїнські дії більшості.
Але ж виразно протестувати проти беззаконня та зради, блокувати президію і трибуну 50–60 чоловік можуть! Якщо хочуть.
Опозиція проковтнула голосування без обговорення за зміни до Кримінального кодексу, за якими ледь не будь-кого можна тепер посадити ні за що на три роки! І лише після голосування виступили з якимись невиразними запереченнями.
Так само опозиція не протестувала, коли розпочалося скликане в абсолютно незаконний спосіб позачергове засідання про призначення генпрокурора. Зрадник Єрмак й антимайданівка Венедіктова, яку призначають генпрокуроркою, та й сам Зеленський із поважним виглядом сидять у Раді – без жодних протестів опозиції.
Зрозуміло, що коли опозиція сумирно легітимізує сваволю, то багатьох “слуг”, які не підтримували відставку Рябошапки чи виступали із заявами проти мінської зради, в такій атмосфері Зеленський із Єрмаком легко зламають.
(голосов: 1, в среднем: 1,00 из 5)