Після позачергових парламентських виборів, на яких більшість голосів отримала віртуальна партія нового президента країни, Україна стає схожа не стільки на себе саму з недавнього минулого, скільки на Росію Путіна або на Білорусь Лукашенка
Причому навіть не на Росію раннього Путіна, а на країну, в якій вдалося домогтися тотального об’єднання номенклатури й населення навколо нового президента, на країну “Єдиної Росії”. І не на Білорусь раннього Лукашенка, в якій парламент іще пручався самоправству нахабного зайдиголови, а на Білорусь, в якій законодавча влада просто перетворилася на продовження президентської адміністрації. Зеленському вдалося пройти шлях керівників двох сусідніх країн із нейтралізації парламенту значно швидше, ніж самим Путінові та Лукашенку.
Але це зовсім не означає, що вже завтра – або восени – Україна перетвориться на похмуру авторитарну державу, в якій всю владу буде зосереджено в офісі президента країни, парламент стане “скаженим принтером” за зразком Державної думи, судова влада розчиниться у виконавчій, а телеканали славитимуть “слугу народу”, який перетвориться на “батька нації”. Ні, звичайно, й Рада буде “принтером”, і суди стануть слухняними, й більшість телеканалів – лояльними.
Але весь цей банкет повинен хтось оплачувати. Путін і Лукашенко – не найвидатніші політики сучасного світу. І на населення їм плювати. Але Путін мав нафтодолари, а Лукашенко – російські подачки. Путінський режим збудований саме на доходи від продажу енергоносіїв, лукашенківський – на крихти з панського столу, на паразитуванні на російській економіці.
Вибудувати авторитарний режим на кредитах міжнародних фінансових організацій не вдавалося ще нікому. Україну, як завжди, врятує її бідність, відсутність у більшості населення державного інстинкту й готовність народу до опору в ситуації, коли його очікування не виправдовуються.
Росіян у рішучій боротьбі проти авторитаризму завжди зупиняв саме імперський інстинкт, боязнь “зруйнувати Росію” разом із режимом. У білорусів такого інстинкту немає, але і здатності до опору не спостерігається. А ось те, що в українців поєднуються й те, й інше, і третє, робить український народ великим руйнівником – і руйнівником чужих імперій, і руйнівником будь-яких спроб побудувати авторитаризм, і руйнівником власного майбутнього.
(Еще нет голосов, оставьте первым)