Василь Сачко: «»Шахтар» домінуватиме, але «Ворскла» повинна бути дисциплінованою» 

Завтра, 15 травня, «Шахтар» і «Ворскла» розіграють Кубок України з футболу. «Гірники» підходять до зустрічі у статусі фаворита й чемпіона Української Прем’єр-ліги 2023/2024. «Ворскла» — андердог, від якого чекають дива. Це вже було. 15 років тому. Перед тим «гірники» здобули історичну перемогу у фіналі останнього розіграшу Кубка УЄФА, тому, очевидно, були фаворитами. Попри всі очікування, полтавці спромоглися вразити українську футбольну громадськість: «Ворскла» тоді перемогла з мінімальним рахунком — 1:0. Єдиний гол на свій рахунок записав форвард Василь Сачко.

Напередодні цього фіналу ми поспілкувалися з героєм того поєдинку, колишнім тренером «Ворскли» Василем Сачком, який відтворив картину 15-річної давності. В інтерв’ю LB.ua він розповів, як вдалося перемогти в Кубку України, які емоції були у гравців і що потрібно зробити, щоб полтавці вдруге підняли трофей над головою.

Василь Сачко з партнером по команді стоїть біля Кубка України з футболу. Чи пам’ятаєте, які були ваші емоції, коли вийшли у фінал Кубку України 2009 року? 

Таке не забувається. У нас на той час була потужна команда, яку створив Микола Петрович Павлов за підтримки Олега Бабаєва і власника клубу Костянтина Жеваго. Цим людям вдячні я та вся Полтава. Ми змусили поважати себе, потрапивши до фіналу. Доля звела нас із «Шахтарем». Це був чинний володар Кубка УЄФА. 

Які настанови перед тим поєдинком давав Микола Павлов?

Напередодні були певні вказівки на матч. Микола Павлов багато не говорив. З кожним окремо він поспілкувався за декілька днів до цього. Перед грою тренер сказав: «Грати у фіналі й виграти фінал — це дві великі різниці. У вас, тих, хто сидить тут, можливо, не буде більше шансу потрапити у фінал Кубку, а тим паче — виграти. Віддайте все, що у вас є зараз, ви заслуговуєте на це». Промова спрацювала, адже матч закінчився нашою перемогою. Ми — володарі Кубка України.

Василь Сачко й Микола Павлов радіють забитому голу. Чи думали після забитого гола, що кубок уже близько? 

Ні, такого відчуття не було, адже до кінця гри залишалося ще чимало часу. «Шахтар» домінував, створював моменти біля наших воріт, але ми зіграли досить розумно й конструктивно, шляхом дисципліни та правильних тактичних дій. Той м’яч, який забила команда, додав ще більше віри у власні сили. Звісно, нам також допомогло вилучення у складі «Шахтаря». Усе складалося так, що ми зможемо вистояти в тому матчі й завоюємо кубок. Так і сталося.

Які емоції вирували після фінального свистка? 

Важко описати ті емоції. Спочатку, звісно, настала тотальна радість. Ми не знали, куди бігти, адже емоції буквально зашкалювали. Спершу команда побігла до наших уболівальників, а їх тоді чимало приїхало на «Дніпро-Арену». Потім ми зайшли в роздягальню. Там було дуже багато поважних гостей: президент клубу, представники різних регіонів. Безпосередньо в роздягальні відкорковували шампанське. Тоді частина людей ще певний час не могла повірити в нашу перемогу. Ми отримували купу дзвінків, а потім раптом бац — повне спустошення. У фіналі «Ворскла» віддала всі сили, тому після гри стало важко. В автобусі, під час переїзду в Полтаву, спочатку були пісні й веселощі, а потім — цілковита тиша. Лише звуки смс. У Полтаві нас зустріли вболівальники й не хотіли відпускати. Було дуже приємно.

Микола Павлов дозволив тоді порушити спортивний режим хоч на декілька днів?

Звісно [усміхається]. Потім керівництво клубу віддячило нам преміями, вихідними й нагороди. Це були неймовірні емоції. Бажаю пережити їх кожному футболісту, кожному спортсмену. Особливо це стосується молоді, адже такі події додають мотивації. Не всі грають у «Динамо» чи «Шахтарі». Звісно, що це елітні клуби, у які варто прагнути потрапити. Звідти переїхати до еліти європейського футболу. Водночас є такі команди, як полтавська «Ворскла», сімферопольська «Таврія», яка теж була володарем кубка, та багато інших команд. Про них можна говорити, про них можна писати історії. 

Василь Сачко під час тренування у складі полтавської «Ворскли». Чи можна сказати, що Кубок-2009 був імені Василя Сачка? У вашому активі чотири голи в тому розіграші кубка. Два з них ви забили в півфіналі проти «Металіста», ще один — у фіналі проти «Шахтаря».

Я не казав би таких гучних слів. Я лише ставив крапку, був наконечником у тій «машині, яка їхала». У нас був непростий кубковий шлях у тому сезоні. Ми перемогли «Оболонь», а потім донецький «Металург». Останні тоді в єврокубках грали. Потім ми пройшли харківський «Металіст»: 0:0 на виїзді й перемога 2:0 удома в дуже важкому матчі. Перемогли 2:0 у тяжкій дуже грі. Після цього потрапили у фіналі на володаря Кубка УЄФА «Шахтар». Тому я не зациклювався б на одній особистості. Тодішній успіх — результат великої праці всієї команди, тренерського штабу. Микола Павлов зібрав класний колектив, команду і на полі, і за його межами. Ми з повагою ставилися один до одного. З багатьма легіонерами тієї команди спілкуємося досі. «Ворскла» зразка 2009 року — це колектив із серйозною дисципліною та командним духом. Тому ми змусили поважати себе.

Раніше говорили, що «Шахтар» був невмотивованим після перемоги в Кубку УЄФА. На вашу думку, чи справді це так?

Багато скептиків було щодо цього. Ми виходили грати проти «Шахтаря» у фіналі Кубку України. Усі навколо зазначали, що «Шахтар» — фаворит. Ми й самі розуміли розклад сил. Нам тренери казали: «Нікого дивувати не потрібно. Необхідно вийти на поле, залишити всі сили й перемогти. Якщо виграє «Шахтар», то не буде жодної сенсації, але якщо виграєте ви, тоді ви її створите». Після матчу можна говорити все, що завгодно. Нас недооцінили? Це вже питання не за адресою. Ми налаштовувалися на гру, діяли як професіонали на полі, тому Бог нагородив нас. Усе спрацювало до найдрібніших тонкощів, усе було прораховано. Так, нам трішки пощастило, але ми заслужили це.

Ви уродженець Донецької області, село Старомлинівка. Понад 10 м’ячів забили у ворота команд з Донецької області. Чи викликали ці голи особливі емоції у вас? 

Я з дитинства вболівав за «Шахтар». Ще хлопчиком їздив на матчі команди й чудово пам’ятаю такі моменти з дитинства. Коли став професійним гравцем, то почав по-іншому ставитися до окремих команд. Я грав за «Волинь», за «Ворсклу» і вже виходив на поле проти «Шахтаря». Найцінніше у спорті — це отримувати позитивні емоції від перемог. Важливо відчувати, що ти приносиш користь команді. У мене багато знайомих, родичів у тому регіоні, які вболівали за «Шахтар», але після гри дякували й вітали нас із перемогою. 

Перемога в Кубку України дозволила зіграти у єврокубку, ви навіть забили свій єдиний гол у ворота «Бенфіки» на міжнародній арені. Це була вершина кар’єри футболіста? 

Я мріяв пограти в єврокубках. Завдяки полтавській «Ворсклі» це сталося. Я віддав близько 10 років цій команді, тому вдячний усім, хто був причетний до тих успіхів, хто був поруч. Звісно, гол у єврокубку — це здійснення мрії, яку нереально було б втілити без команди. У пріоритеті завжди була команда, бо я, форвард, залежний від неї, а вона — від мене. Ми невипадково потрапили до єврокубків і грали в груповому етапі. Хоч час і не найкращий, але вірю, що завершиться війна і «Ворскла» виконуватиме серйозніші завдання, ніж зараз.

Тренер «Ворскли» Василь Сачко під час пресконференції Після ігрової кар’єри ви стали тренером. Під вашим керівництвом «Ворскла» завоювала бронзові нагороди чемпіонату України. Наскільки цей результат вагомий для вас і команди?

Власник клубу довірився мені. Для мене це була ще одна мрія. Я вдячній тим людям, які пліч-о-пліч працювали зі мною. Бувало різне, ніхто ж не знав проблем усередині клубу. Знову ж таки, колективно ми завоювали «бронзу» в УПЛ. Здобувши такий результат, написали історію. Комусь це не подобалося, дехто казав, що то чемпіонат слабкий. Повернемося до тієї нашої команди. Ми грали у єврокубках, потрапили до групового етапу. У тому сезоні пощастило спробувати свої сили проти лондонського «Арсеналу» і «Спортингу». Вважаю, що грали гідно. Звісно, трішки не вистачило досвіду, кадрових ресурсів. Підсумовуючи, зазначу, що це ще одна позитивна сторінка, яка залишиться в історії Полтави. 

Під час ігрової кар’єри виступали із Сергієм Долганським, зокрема у фіналі 2009 року. Чи зможе зараз колишній партнер по команді на чолі «Ворскли» подарувати Полтаві перемогу?

Що стосується полтавської «Ворскли», то у клубі сталися зміни. Сергій Долганський не мав так багато часу, щоб уже зліпити свою команду. Водночас багатьох футболістів він знає, з деякими навіть устиг пограти. Сергій взяв на себе велику відповідальність, але це кубковий матч, тому все може бути. Звісно, фаворитом є «Шахтар». Однак у «Ворскли» також багато гарних виконавців з амбіціями.

Які переваги має «Ворскла» перед фінальним матчем із «Шахтарем»? 

Важко говорити про якісь переваги. Полтавці повинні бути дисциплінованими, сповідувати командну гру. Я не виділяв би когось, але точно є колектив. Споглядав деякі їхні матчі, і мені сподобалося. В основному вони мали потужний вигляд, але моментами не вистачало везіння. Багато залежить від того, яку гру поставить тренерський штаб. Думаю, що «Шахтар» буде домінувати впродовж гри, але «Ворскла» має швидких футболістів, здатних обіграти один в один. Хочу, щоб усі були готові до матчу. Для мене «Ворскла» — рідний клуб. Я із задоволенням буду дивитися фінальний матч. Дива у футболі трапляються, ми це знаємо.

За кого будете вболіватимете у фіналі?

Я хочу сидіти на трибунах й отримувати задоволення від футболу. 30 квітня в Україні відзначали День прикордонника. Користуючись нагодою, хочу привітати всіх прикордонників з їхнім професійним днем і подякувати Збройним силам України за те, що вони боронили й боронять наші кордони, виконуючи бойові завдання. Лише завдяки їм можемо жити й дивитися футбол, зокрема фінал Кубку України.

lb.ua