Парламентські вибори у Латвії 6 жовтня, на яких несподівану перемогу здобули проросійські сили та націонал-популісти, стали однією з останніх у ланцюгу подій, які зумовлюють радикальну зміну політичного та ідеологічного портрету Європи. Країни Балтії традиційно випадали з уваги українських ЗМІ при висвітленні загальноєвропейських соціально-політичних тенденцій останніх років. Їх часто розглядали у відриві від подій у Західній Європі, однак для України Балтія має набагато важливіше значення, аніж здається на перший погляд. Балтійські держави не просто частина Європи, а ще й розділяють з Україною спільну проблему – кордон з Росією. Литва, Латвія і Естонія кілька разів ставали жертвами російського імперіалізму, і до сьогодні стосунки між ними далекі від дружніх. Саме Балтія, а не Німеччина, Австрія чи Франція – це перші країни, які мають бути стратегічними союзниками України як в економічному, торговельному, так і в політичному плані, особливо у питаннях протистояння з РФ.

Нинішні парламентські вибори у Латвії мають бути ретельно проаналізовані, а їхні наслідки – залишатися у центрі уваги офіційного Києва, особливо подальше формування правлячої коаліції. Зі свого боку, я хочу зробити три основні висновки з виборів у Латвії, які, на мою думку, є визначальними у цій історії.

№1. Політичний портрет Європи ще більше здвигається вправо

Результати парламентських виборів у Латвії засвідчили, як стрімко європейська політика рухається на правий політичний фланг під тиском глобальних трансформацій. Те, що перші місця зайняли праві націонал-консервативні сили, цілком відповідає загальноєвропейській тенденції. Старі, переважно ліберальні еліти, відходять на другий план, поступаючись місцем націонал-популістам, яких вважають найбільш компетентними у вирішенні нагальних питань.

Латвія стала першою країною серед держав Балтії, у якій відбувся цей політичний здвиг. Ліві ліберали та зелені на чолі з прем`єр-міністром Марісом Кучінскісом не виправдали очікувань і посіли лише шосте місце, хоча пророкували їм друге або третє. Їхні партнери – ліберали з партії “Нова єдність” – взагалі стануть найменшою фракцією у парламенті, здобувши лише 8 місць.

Найбільший куш урвали праві консерватори. Перше місце зайняла проросійська, але права, партія “Злагода”. Друге місце здобула націонал-популістська “Кому належить держава”. А третіми фінішували “молоді політики” з Нової консервативної партії. Всіх їх об`єднує кілька ключових політичних меседжів, які й привели їх до перемоги:

  • Боротьба з корупцією
  • Захист внутрішнього ринку
  • Анти-імміграційна риторика
  • Нова інституційна база на противагу ліберальній у Брюсселі
  • Критика старих еліт
  • Збереження національних цінностей і обережний антиглобалізм

Так само як у Австрії, Чехії, Угорщині, Польщі та нещодавно Швеції, праві сили прийшли до влади на хвилі загального розчарування виборцем у старих багаторічних елітах, які, на думку значної частини населення, не здатні захищати інтереси Латвії в умовах зростання регіональних і глобальних загроз, таких як конфлікти, економічні негаразди, криза ЄС, демографічні зміни, екологічні проблеми та міграційний тиск. Цікаво, що навіть консерватори з уже колишнього коаліційного уряду лібералів – партія “Національне об`єднання”, хоча також програла, але втратила найменше мандатів, лише чотири порівняно зі своїми партнерами по коаліції. Їх врятувало те, що один з ключових пунктів їхньої політичної програми – захист латиської мови та національної ідентичності – лише зріс у популярності на тлі кризи глобальної безпеки та глобалізації.

Латвія продемонструвала, що тенденція зміщення європейської політики вправо тепер не стосується лише Західної Європи, а й Північної також, яка протягом десятиліть була тихим монолітом лібералізму ще з кінця 1940-х років. Ця тенденція є новою для України. Офіційний Київ має виробити стратегію поведінки щодо нових правих еліт у Європі. Відсутність контактів між українською владою і націонал-популістами, які приходять до влади у європейських столицях, лише ізолює Україну і позбавляє її перспектив можливого формування нових регіональних альянсів для продовження ефективної протидії Росії і функціонування економіки в нових геоекономічних умовах.

№2. У Латвії відбулося оновлення еліт

Більшість депутатів з попереднього скликання не пройшли до парламенту Латвії за результатами цих виборів. Праві консервативні партії, які посіли перші місця, раніше рідко були у великій політиці, а чимало їхніх членів є новачками. Це означає, що Латвію чекає переосмислення своєї внутрішньої і зовнішньої політики та відхід від старих звичних для регіону практик.

Україна отримала шанс встановити контакти з новими латвійськими елітами, які є менш досвідченими у справах регіону. Однак оновлення еліт несе в собі й політичні ризики для України. Проросійська партія “Злагода”, яка здобула перше місце і отримала 19,8% голосів, попри спробу ребрендингу напередодні виборів, все ще зберігає тісні зв`язки з Москвою. А тому її участь у майбутньому коаліційному уряді може стати загрозою для позиції України у регіоні. Тим не менше, решта правих націонал-популістів з партій “Кому належить держава” та Нової консервативної партії будуть зайняті внутрішніми проблемами, а тому можуть зацікавитися більш тісній співпраці з Україною у питаннях торгівлі та економіки.

№3. У ЄС посилюється внутрішня структурна криза

Вибори у Латвії ще раз засвідчили, що боротьба всередині ЄС між старими традиційними повоєнними ліберальними елітами та новими позасистемними правими консервативними силами набере нових обертів. Одним з основних проявів цієї ідеологічної і політичної боротьби за реформування ЄС став розкол Союзу на західноєвропейський блок на чолі з Францією і Німеччиною та східноєвропейський блок на чолі з Польщею і Угорщиною. Вибори у Латвії додають цю країну до лав останніх, а нові еліти цілком прогнозовано можуть піти на зближення з угорцями, поляками, чехами та словаками у своєму протистоянні з Брюсселем.

Для України посилення структурної боротьби в ЄС може мати негативні наслідки, адже ця боротьба відтягує момент реформування Євросоюзу та послаблює позиції Європи на міжнародній арені. Цим вдало користується Росія, намагаючись грати на політичних і ідеологічних розбіжностях різних країн Європи з метою послаблення впливу ЄС, налагодження стосунків з новими елітами та лобіювання скасування санкцій проти Кремля.

Крім того, падіння одного ліберального уряду за іншим ставить під сумнів майбутню цілісність ЄС, а з нею і майбутні євроінтеграційні перспективи України. Відтак, Київ має виробити нову стратегію щодо стосунків з ЄС і прорахувати різні варіанти інтеграції з Євросоюзом, враховуючи ці тенденції. Також непоганою ідеєю було б встановлення комунікації з новими елітами Європи, щоб зрозуміти, які вони мають плани щодо майбутнього ЄС і його розширення.

Вибори у Латвії – не остання електоральна перемога націонал-популістів у Європі. Кульмінацією їхнього піднесення мають стати вибори до Європарламенту у 2019 році. Це та точка, після якої, у разі тріумфу правих, говорити про старий регіональний порядок буде вже не актуально.

(Еще нет голосов, оставьте первым)