Володимир Зеленський та Олексій Гончарук
Останні заміри електоральних вподобань показали закономірну картину, яку прогнозували всі більш-менш незаангажовані експерти – різке падіння рейтингу всієї “Зе-влади”, пише Богдан Буткевич для “Еспресо”
І самого Зеленського, і надто – всіх інших гілок влади, зокрема – Кабінету міністрів та прем’єр-міністра Олексія Гончарука. Це – прямий наслідок того, що медовий місяць любові українців до “Зе” закінчився остаточно та безповоротно. Які так і не дочекалися омріяного чуда. Навпаки, нинішній президент ще має бути вдячний, що цей медовий місяць тривав так довго – вісім-дев’ять місяців, а не чотири-шість як зазвичай. Наразі виборець упевнився, що “бояри” точно погані, президент – ну, може, поки ще не “кривавий барига”, але вже точно – не ідеал як раніше.
У боротьбі за збереження рейтингу нинішня влада нічим від попередніх не відрізняється. Тобто найближчим часом збирається влаштувати кадрові чистки проти поганих “бояр”, щоб показати свою принциповість і чуйність щодо народної думки. За впертими чутками, доля нинішнього Кабміну висить на волосині, яка має всі шанси обірватися впродовж буквально двох тижнів. Вже йдуть нібито співбесіди з кандидатами на пост прем’єра. Що ж буде з Гончаруком і Ко найближчим часом?
Отже, вже 53% українців вважають, що країна йде у неправильному напрямку. Два місяці тому таких було 36%. У самого Зеленського рейтинг прямої особистої недовіри вже 41%. 65% українців не довіряють Гончарукові та Кабміну, тобто вже майже дві третини. Ці цифри – це критична межа, яка говорить про те, що якщо влада, яка критично залежна від цих рейтингів, хоче бодай якось зупинити падіння в безодню народної нелюбові, то потрібно терміново щось змінювати. Що досить важко на тлі повних провалів Зеленського у ситуації з Оманом, збитим літаком, тепер ось – коронавірусними бунтами на Полтавщині та Львівщині, подвійними платіжками та постійними провалами у стилі “собаки Брагаря”, води в Крим Арахамії чи “коронабєсія як однієї з найбільших афер світу” від відомої “інтелектуалки” Лізи Богуцької.
Якщо ж до цього додати неміч виконавчого крила нинішньої влади у вигляді Кабміну, який так і не зміг запустити нічого путнього за півроку своєї діяльності, та ще перебуває під постійним ударом коломойських падложерів типу Дубінського чи Шарія, то ситуація починає видаватися геть кепською для колективного “зеленського”. Який, здавалося, ще вчора розповідав, що “хакнув” систему українського суспільства.
У такій патовій ситуації завжди є два виходи – або починати нарешті безкомпромісні зміни, або починати переставляти ліжка в борделі. Для першого варіанта потрібні, по-перше, відповідні люди в команді, по–друге – наявність політичної волі та розуміння у свого лідера, і, по-третє – голоси в парламенті. Нічого з вищезгаданого у Зеленського немає.
Замість професіоналів – гримуча суміш ставлеників вже ексголови ОПУ Богдана, добросердих теоретиків без реального впливу на ситуацію на кшталт Милованова та просто пристосуванців, які точно не ризикуватимуть нічим заради того, хто вже показав свою слабкість. Немає в президента й розуміння, що робити, як і голосів у парламенті, де абсолютна більшість “зе-депутатів” вже підсіли на голку щомісячних виплат і не бажають бути безкоштовним додатком до хаотичних рухів президентового тіла, у марних спробах здобути оплески та зберегти безнадійно почилі в Бозі “73%”.
Тому – ліжка в борделі. Тобто стандартна історія скидання баласту, який накопичив на собі зайвий негатив. Мова – безумовно, про Кабмін Гончарука. Звичайно, злопам’ятний пан Зеленський не забув Гончарукові достопам’ятного “профана” із записів з його службового кабінету. І дав йому місяць тому шанс багато в чому через те, що тоді ще на Банковій сидів Андрій Богдан, який і привів за ручку свого часу нинішнього прем’єра до президента. А також і тому, що абсолютно не зрозуміло, на кого та на яких умовах його міняти. Особливо – в умовах фракції, яка все більше починає нагадувати “Нашу Україну” часів її розпаду 2010–2012 років.
Такий дріб’язок як законодавчий імунітет, який має пан Гончарук через те, що парламент восени схвалив програму уряду, тобто, гарантії незвільнення на рік, упевнений, в голову пана Зеленського навіть не приходить. Бо ж він явно мислить за принципом: “Я вас всіх породив – тому я вас всіх й буду… танцювати”. Та й важко хотіти від людини, що порушила закон прямо під час процедури інавгурації розгоном попередньої Ради, дотримання принципу легітимності.
Але ж рейтинги… Рейтинги волають про те, що щось треба змінювати. Особливо з урахуванням місцевих виборів восени, де “Слуга народу” може отримати таку катастрофічну поразку, що це завалить і центральний рівень. Ну, або просто залишить Зеленського без реальної влади. Та ще й новий голову ОПУ Єрмак мріє повикидати звідусіль “богданівські” кадри й остаточно стати головним центром влади при маріонетково-загубленому президенті, що тільки й рахує дні до закінчення свого терміну. Тому на Банковій таки вирішили, що Кабмін треба “перетр(а/я)хивать”, за методою “бацьки” Лукашенка. У сенсі – міняти.
Авторові цих рядків уже кілька досить високопоставлених представників “Зе-влади” підтвердили й так активно інформацію, що й так активно циркулює політикумом, про те, що Зеленський із Єрмаком вирішили упродовж буквально найближчих двох тижнів, щонайменше, поміняти від п’ятьох до семи міністрів, щонайбільше – змусити Гончарука написати заяву про відставку й поміняти весь уряд. За інформацією автора, дуже високі шанси втратити свої посади мають міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька, міністр інформації, культури, молоді та спорту Володимир Бородянський, міністр соціальної політики Юлія Соколовська.
Але найважливіше, мабуть, те, що Зеленський таки хоче позбутися Гончарука. Якого президент вважає ніким, якому дали шанс в унікальних умовах монокоаліції та безпрецедентної підтримки виборців. Але той не зміг ані налаштувати нормальну систему піару, ані комунікувати нормально з парламентом, ані зробити щось путнє в економіці, окрім величезного дефіциту державного бюджету. Та ще й дозволив собі вважати Зеленського, винятково на горбу якого він і в’їхав до влади, “пустоголовим” та закумулював на собі величезний негатив, який має нахабство постійно пробувати перекидати на самого Зеленського.
Тому, за впертими чутками, вже нібито навіть визначене коло претендентів на заміну Гончарукові. Називають п’ять прізвищ – голови СБУ та друга дитинства Зеленського Івана Баканова, виконавчого директора “Нафтогазу” та переможця “Газпрому” Юрія Вітренка, вічно “третьосильного” Сергія Тігіпка, ексголову СБУ й олігарха Валерія Хорошковського та людину, яка найдовше серед усіх міністрів внутрішніх справ обіймає цю посаду – Арсена Авакова. За останні дні нібито вже проведені співбесіди з усіма й визначене коло фаворитів. І вибір цей – напевно, найтяжчий для Зеленського.
Адже за умови стрімко падущого впливу президента, хто б не став головою уряду, він одразу стає самостійною політичною фігурою. Яка досить легко може почати власну гру. І це нічим не буде схоже на травоїдні коливання Гончарука. Якщо уряд отримає у свої руки, наприклад, Хорошковський чи Аваков, то можна не сумніватися, що президент у країні залишиться тільки номінальним. Та, власне, будь-хто з наведеної п’ятірки здатен перетравити нинішнього очільника держави з кісточками ц не поперхнутися – хіба окрім Баканова. Але чи ризикне Зеленський допустити до виконавчої владу того, хто нічого в цьому не розуміє і за величезних проблем в економіці – велике питання.
Щоправда, остаточного рішення ще ніби немає, як і строків та розуміння процедури відставки уряду, якщо раптом Гончарук не захоче сам піти до визначеного законом терміну. А це, на хвилинку – аж 5 жовтня. А є певні підстави думати так, адже останній місяць після публікації записів у себе в кабінеті він пройшов певну трансформацію.
Якщо спочатку Гончарук у принизливій формі готовий був мало не не повзти із Грушевського на Банкову, щоб отримати прощення від “найвидатнішого лідера сучасності”, то тепер прем’єр, очевидно маючи підтримку Ріната Ахметова, не вилазить із його каналів. Де намагається переконати всіх у своїй ефективності. Виходить, щоправда, як завжди, так собі. Адже заяви про те, що іпотеку можна виплатити тільки за умови, якщо ти торгуєш наркотиками чи зброєю, може, і правильні по суті. Але за формою та резонансом тільки ще раз переконують суспільство, що пан Гончарук виявився абсолютно не готовим до такої високої посади.
Єдине, в чому можна бути впевненим – час Гончарука майже вичерпаний. І на його місці досвідчений політик, розуміючи, що шансів утриматися майже нема, пішов би сам. Аби зберегти своє обличчя, закласти підвалини для свого повернення. А головне – не дати при відході навішати на себе весь негатив і всі непопулярні рішення, які тільки можливо. Наприклад, ходять уперті чутки, що Гончарук має освятити схему створення такого собі водного “РосУкрЕнерго” для постачання води до окупованого Криму.
Так само, можна не сумніватися, що всі проколи самого Зеленського в історії з коронавірусом теж навісять на нього. Але, виходячи з медійної активності й удаваного оптимізму Гончарука, він іти не збирається. А навпаки, готовий і надалі виступати в ролі спойлера, який уже, щоправда, не в змозі вбирати в себе негатив. Що ж, історія невблаганна до таких постатей. У 99,9% випадків на них очікує болюча відставка та забуття.