Семен Кривонос, Володимир Зеленський та Гізо Углава (фото: колаж РБК-Україна) Автор: Юлія Акимова, Мілан Лєліч
Національне антикорупційне бюро переживає внутрішню кризу, допоки в Офісі президента спостерігають і змагаються за контроль. Як "зливи" з Бюро позначилися на внутрішніх процесах у структурі, кому це вигідно і як Банкова бореться за контроль над НАБУ, – у матеріалі журналістів РБК-Україна Юлії Акимової та Мілана Лєліча.
Зміст:
- «Зливи» з НАБУ — з чого почалася криза
- Як Банкова та посольство США боряться за контроль над Бюро
- Кому вигідна криза в НАБУ
«Замість того, щоб ловити корупціонерів, детективи ловлять детективів», – описує поточну ситуацію у Національному антикорупційному бюро співрозмовник РБК-Україна у владі. Йдеться про останні скандали, пов’язані із систематичними «зливами» інформації про розслідування.
З самого заснування у 2015 році НАБУ було помітним учасником різних політичних скандалів. Тодішня влада, яка за українською традицією намагається збудувати єдину силову вертикаль, була дуже незадоволена появою «непідконтрольного» органу, який часто приносив їй несподівані проблеми.
У політичних кулуарах Бюро зазвичай відносили до американської сфери впливу, описуючи ситуацію словами «за ними ж посольство» – не було потреби уточнювати, яке саме.
Тим не менш, боротьба за контроль над органом із великими повноваженнями не припинялася ніколи, і зараз розпочався її новий виток. При цьому співрозмовники РБК-Україна у різних групах впливу, у владі і не лише, активно переконують у тому, що «за спиною» НАБУ стоять їх опоненти.
«Західні партнери втрачають ґрунт під ногами, вони у страшному сні не могли уявити, що це їхнє виплекане НАБУ керуватиметься тим, ким керується зараз», – каже співрозмовник. І додає: зараз Захід знову після довгої перерви почав говорити про корупцію як про актуальну проблему України.
Справа, очевидно, не в тому, що останнім часом цієї корупції стало якось відчутно більше – а в тому, що справедлива захисна війна проти російських агресорів перестала бути індульгенцією від проблем усередині країни.
У розрізі цих двох процесів: боротьба за контроль над НАБУ та критичніший погляд Заходу на те, що відбувається в Україні, і варто розглядати останні конфлікти всередині органу, публічним тригером яких стала історія про «зливи».
«Зливи» з НАБУ — з чого почалася криза
Про те, що у Бюро є люди, які «зливають» певну інформацію, було відомо ще у 2022 році, про це говорили співрозмовники РБК-Україна як усередині НАБУ, так і за його межами. Далі розмов довгий час не йшлося.
Але з кінця травня ця історія почала стрімко набирати обертів. У самому НАБУ несподівано зареєстрували справу проти своїх же. У фабулі йшлося про те, що співробітників Бюро підозрюють у «розголошенні даних досудового розслідування та проведенні оперативно-розшукової діяльності».
22 травня Спеціалізована антикорупційна прокуратура разом із Національною поліцією провели обшуки в одного із співробітників Бюро. Пізніше у ЗМІ назвали його ім’я – Валерій Полюга, один із провідних детективів НАБУ, який брав участь у розробках «топів».
24 травня, після обшуків у Полюги, голова НАБУ Семен Кривонос усунув свого заступника Гізо Углаву від виконання обов’язків за його ж заявою.
Гізо Углава (фото: parlament.ua)
У середині червня з різницею кілька тижнів журналісти «Bihus.info» та «Української правди» публікують розслідування про «зливи» в НАБУ. Йдеться про два кейси – справу, в якій фігурують колишній голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації Валентин Резніченко та «куратор» «Великого будівництва» Юрій Голик, а також провадження, в якому фігурує голова правління НАК «Нафтогаз» Олексій Чернишов.
Справа Голіка та Резніченка стартувала ще 2022 року і стосувалася тендеру на 1,5 млрд грн на ремонт доріг у Дніпропетровській області. Детективи НАБУ за результатами експертизи оголосили, що внаслідок дій підозрюваних держава зазнала збитків у 300 млн грн. Проводячи чергові обшуки, у Голіка забрали телефон і після довгих спроб його «вскрити», виявили залишки листування між ним, радником Офісу президента Георгієм Біркадзе та таким собі «високопоставленим японцем» (так на сленгу називають співробітників НАБУ). Його серед активістів-антикорупціонерів поспішили ідентифікувати як заступника голови Бюро Гізо Углаву.
Після інформації про «зливи» Комітет з питань антикорупційної політики Верховної Ради запросив до себе на засідання Кривоноса. Голова Бюро спочатку обіцяв прийти, а потім зненацька відмовився. Можливо, це пов’язано з тим, що у день засідання комітету вийшло друге розслідування про «зливи». Воно стосувалося голови НАК «Нафтогаз» Олексія Чернишова, у якого у рамках справи мали провести обшуки, але так і не провели. І цього разу журналісти звинувачують у цьому вже самого Кривоноса, котрий «попросив» за Чернишова. Це розслідування, на думку співрозмовника РБК-Україна у парламентській фракції «Слуга народу», застало Кривоноса зненацька, що, мабуть, і спричинило його відмови бути присутнім на засіданні Комітету.
«Я можу припускати, чому він не прийшов — він підтверджував свою участь рівно до моменту розслідування журналістів. Воно вийшло зранку, коли було заплановано засідання комітету. Коли воно вийшло, Кривонос сказав, що не може нічого сказати на користь слідства. Він вирішив це лише після розслідування», – каже співрозмовник.
Семен Кривонос (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)
Сам Кривонос у себе на Facebook подякував народним депутатам за запрошення і сказав, що за фактами зливів розпочато досудове розслідування і поки обговорювати його заборонено законом. Мабуть, директор НАБУ вирішив, що виходити до нардепів і стати об’єктом критики, на яку він поки що не готовий відповісти, немає сенсу.
Як Банкова та посольство США борються за контроль над Бюро
За роки роботи Бюро його відносини з Банковою пройшли різні історії, але незмінним залишався один наратив – будь-яка влада хотіла знайти механізми якщо не контролю, то хоча б права на те, щоб знати справи НАБУ. І тому задіялися різні механізми.
Деякі співрозмовники РБК-Україна стверджують, що за часів Артема Ситника, до 2022 року, Банкова так і не змогла знайти з ним вигідний для обох сторін контакт, тому спустилася нижче – на рівень його заступників. Таким чином, одним із «друзів» Офісу президента в Бюро нібито став Гізо Углава.
Інші джерела РБК-Україна зазначають, що Углаві в різний час приписують «тісні контакти» як з Офісом, так і з західними партнерами, які так чи інакше спостерігають за роботою Бюро.
Як би там не було, за останній рік можна було побачити, що НАБУ та ОП періодично вступають у конфронтацію. Наприклад, майже рік тому президент Володимир Зеленський несподівано виступив з ініціативою прирівняти топ-корупцію до державної зради та, відповідно, передати високопоставлених хабарників до рук СБУ та Офісу Генпрокурора – структур, які підпорядковуються ОП.
Володимир Зеленський (фото: Getty Images)
Проти цієї ідеї одразу виступило як керівництво НАБУ в особі Семена Кривоноса, якого призначили за п’ять місяців до цього, так і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Потім про своє негативне ставлення до цієї ідеї Банковій акуратно сигналізували і західні партнери. У результаті цю ініціативу постаралися тихо забути.
Ще один цікавий епізод стався, коли НАБУ розробляло Ігоря Коломойського. Бюро не вистачило буквально кількох днів, щоб оголосити олігарху про підозру та «забрати» собі – агентів обійшли БЕБ та СБУ, затримали та відвезли його до СІЗО Служби безпеки. У результаті, щоб допитати Коломойського, детективи НАБУ повинні повідомляти про це перелічені вище структури. Іншими словами, зважаючи на все, спілкування у «топів» з НАБУ якщо і було з Банковою, то, мабуть, мало нестабільний характер, раз періодично Офіс здійснював подібні речі.
Співрозмовники РБК-Україна зазначають, що призначенню Кривоноса на посаду нібито сприяв сам Углава. Офіс не міг прямо впливати на комісію з відбору керівництва і західні союзники за цим ретельно стежили. Але на неї міг впливати Углава, який на той момент, ймовірно, мав діалог з ОП.
«Був зв’язок ОП з Гізо на етапі вибору директора. Зрештою, він, щоб не дискредитувати НАБУ, активно не комунікував. Коли ці речі стали системними, реакція міжнародних партнерів змінилася. Зараз Захід має момент розчарування в менеджменті НАБУ. Воно, правда , не поширюється на всю структуру, плюс є велика довіра до САП, тому у риториці Кривоноса є багато перекидання на САП», – зазначає джерело, близьке до антикорупційних структур.
Про те, що «зливи» існують, знали давно, але їхній вміст чомусь розкрився тільки зараз. Джерела РБК-Україна у провладних колах зазначають – їхнє оприлюднення стало вигідно надто великому колу осіб. Тих самих, які в різні часи «образилися» на Бюро.
Коли розкрилася історія зі «зливами», в антикорупційних організаціях одразу ж звинуватили у цьому Гізо Углаву. У якийсь момент комунікація активістів у цьому питанні зійшла з, власне, справ, які «зливали», і звелася до вимог звільнити Углаву.
Наприклад, глава «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін буквально квапить Кривоноса вигнати свого заступника, а не займатися внутрішніми розслідуваннями, які, на переконання голови ЦПК, затягнуться і ні до чого не приведуть.
«Таку дитячу поведінку Кривоноса (відмова з’явитися на засіданні Комітету – ред.) можна пояснити тільки так: до зливів інформації з Бюро причетний не лише заступник директора Гізо Углава, а й сам Кривонос. Інакше як сильний керуючий директор НАБУ він мав би впевнено відповідати про те, що відбувається у його установі», – пише Шабунін у себе на Facebook.
У НАБУ, при цьому, намагаються вести діяльність з кількох напрямків – крім досудових розслідувань та обшуків у своїх же детективів, Бюро одного дня провело обшуки у Кирила Тимошенко та Юрія Голіка. Але криза в Бюро настільки очевидна, що ці дії навряд чи врятують ситуацію.
Кому вигідна криза в НАБУ
Сьогоднішню ситуацію в Бюро співрозмовники РБК-Україна описують як так звану «вилку» насамперед для самого Кривоноса. Він може вибрати незалежну позицію і не йти на контакт з Офісом, або більше не підтримувати його, якщо цей контакт існує. Може піти шляхом найменшого опору та дозволити Банковій взяти НАБУ «під крило». У будь-якому випадку від Бюро чекають якщо не повного перезавантаження, то хоча б часткової зміни менеджменту і, зважаючи на все, останній варіант може задовольнити всіх.
«Зараз складно сказати, як розвиватиметься ситуація. Увага буде сильна, це один із напрямків, який веде Захід. Чи буде зміна менеджменту – просто усунення Гізо і всіх це влаштує, чи Захід захоче перезавантаження керівництва та шукатимуть для цього механізми, – поки що не готовий сказати. Поки що все виглядає так, що вони готові оновити рівень заступників, але питання в тому, чи погодиться українська сторона», – зазначає співрозмовник РБК-Україна.
НАБУ (фото: РБК-Україна)
Одне можна сказати точно – сьогоднішня криза в НАБУ вигідна Офісу президента. Довгий час Банкова не хотіла миритися з концепцією незалежності Бюро і всіляко шукала механізми, як цю концепцію змінити. Втім, не йдеться про повний контроль з метою захищати своїх будь-що-будь.
За інформацією кількох джерел видання, президент Зеленський був дуже незадоволений тим, що він не був як мінімум в курсі низки гучних операцій НАБУ. Зокрема, щодо екс-глави Верховного суду Всеволода Князєва та екс-міністра аграрної політики Миколи Сольського. У випадку із Сольським ситуацію ускладнювало й те, що на той момент вручення підозри той був ключовим переговорником із Польщею щодо розблокування кордону.
Український міністр не може виїхати на міжнародні переговори, бо чекає дозволу від слідчого – така потенційна ситуація представляла б Україну у вкрай поганому світлі (і поляки навіть встигли на цьому зіграти).
«І так нікому не довіряли, а тепер перестали довіряти й цій антикорупційній вертикалі», – констатує співрозмовник РБК-Україна у владі. Але в цілому Офісу вигідно, чим би ця криза не закінчилася. Навіть якщо за підсумком звільнять Углаву, за яким ходить слава «друга» Банкової. Хоча це, ймовірно, означає, що ОП доведеться шукати собі інших «друзів» у НАБУ. Якщо вони їх ще не знайшли.
«Це був би win-win для всіх, бо голова НАБУ впливає на комісію, яка впливає на обрання заступників. Може, у цьому процесі підвищиться внутрішня безпека, бо зараз вона зациклена на одному із заступників і, по суті, ми не чуємо ні про які справи», – додає співрозмовник НАБУ.
Крім того, у Бюро вже тривалий час просять у Верховної Ради надати їм окрему лінію «прослуховування» – поки цей «привілей» має СБУ, та експертну установу. Справа в тому, що в розслідуваннях детективам НАБУ дуже часто потрібні висновки економістів, які проводять аналіз дій підозрюваних, та на його основі дають свою експертизу.
Експертні установи є в інших правоохоронних органах, наприклад, у СБУ. Бюро звертається до СБУ для проведення експертизи у тій чи іншій справі і процес може затягтися на роки – причому не лише сама експертиза, а й очікування, коли її візьмуть у роботу. Довгий час НАБУ вело діалог з Офісом та парламентом з приводу лінії «прослуховування» та експертної установи. Тепер, коли у НАБУ утворилася криза, влада може сміливо говорити про те, що вимоги Бюро, м’яко кажучи, несвоєчасні.
«Я думаю, що спочатку НАБУ має вирішити внутрішні питання щодо витоків інформації, чітко відреагувати на це щонайменше звільненнями, що відповідають організаційними змінами НАБУ — від зміни внутрішньої структури до переатестації співробітників підрозділів, які, ймовірно, не впоралися, і лише тоді ми можемо говорити про надання НАБУ повноважень, таких як експертна установа», – зазначив співрозмовник у «Слузі народу».
***
Співрозмовники РБК-Україна у владі кажуть, що є два підходи до того, як вирішувати проблему з НАБУ. Перший – просто почекати, доки зміниться влада у США. «Прийде республіканець, умовний Курт Волкер, який не в це все влазитиме, а займатиметься війною, підтримкою, грошима», – каже один із співрозмовників.
Згідно з другим підходом, йти на конфлікт із Заходом через НАБУ – апріорі помилка. Адже навіть якщо демократи програють президентські вибори, вони матимуть солідне представництво в Конгресі. Крім того, кажуть у кулуарах, американський deep state має відмінну інституційну пам’ять, і може передати наративи про «крадучих українців» вже Дональду Трампу. Тим більше, вони впадуть на благодатний ґрунт – теза про «тотальну корупцію в Україні» широко ходить у середовищі трампістів, як один аргумент проти надання нам будь-якої допомоги.
Загалом схожі процеси – боротьба між Заходом та Банковою за контроль над антикорупційною вертикаллю і не лише – Україна вже проходила у розпал президентства Петра Порошенка. На загальну думку, закінчилася вона в цілому на користь Заходу. І це не дивно – адже це Україна від нього значною мірою залежала, а не навпаки. Очевидно, зараз рівень цієї залежності незрівнянно вищий, ніж вісім років тому, зі зрозумілих причин.
«Західники і далі зніматимуть розслідування, суспільство обурюватиметься — гляньте на соціологію, де корупція в топі проблем. І закінчиться все одно стратегічною перемогою Заходу. Розповідати, що ми боремося з корупцією і з нею не боротися нам буде все важче», — резюмує співрозмовник видання у владі.
