Пандемія коронавірусу, яка вирує в усьому світі, стала причиною безпрецедентних обмежень навіть у найліберальніших демократіях Європи.
Однак досвід Угорщини виглядає наразі унікальним.
На тлі пандемії уряд Віктора Орбана, а фактично угорський прем’єр особисто, отримав необмежені повноваження, які сьогодні мають хіба що диктатори.
І сьогодні ключове питання: як саме цими повноваженнями Орбан скористається і які це матиме наслідки як для Угорщини, так і для Європейського Союзу загалом.
Для України це важливо ще й тому, що Угорщина є сусідом, відносини з яким за останні три роки суттєво загострилися. І як не парадоксально, саме сьогодні дві країни як ніколи близькі до порозуміння.
Карантин по-угорськи
З 11 березня в Угорщині діє надзвичайний стан через коронавірус, який передбачав одночасно низку доволі типових обмежень, як то скасування масових заходів (зокрема, урочистостей 15 березня з нагоди річниці початку угорської революції 1848-49 років), часткове закриття кордонів тощо.
Дещо згодом, 27 березня було запроваджено обмеження на вихід з дому – лише на роботу та в аптеки чи продовольчу крамницю.
На той час – нічого надзвичайного, чого б не робили інші уряди в Європі. Тим паче, що уряд Віктора Орбана намагався не відставати від інших, зокрема Франції чи Британії, у анонсуванні заходів підтримки бізнесу, в тому числі скасування окремих податків.
Вже з 11 березня угорський уряд почав працювати через укази, але їхня дія обмежувалася 15 днями, і щоб пролонгувати дію указів ще на 15 діб, парламент мав проголосувати двома третинами зі складу. Тобто конституційною більшістю, яку має правляча команда “Фідес”-ХДНП.
Однак вже в понеділок, 30 березня 137 голосами “за” і 58 “проти” Національна асамблея Угорщини ухвалила новий спеціальний закон для протидії епідемії коронавірусу в країні.
Його ключове нововведення: уряд Віктора Орбана отримав право керувати Угорщиною фактично одноосібно, без участі парламенту.
Керівництво відбуватиметься через ті ж укази, які відтепер не мають терміну дії, не потребують пролонгації з боку Національної асамблеї, і можуть заміняти собою закони.
Також новим законом запроваджувалося суворіше покарання за порушення карантину та поширення неправдивої інформації про коронавірус з конкретними термінами ув’язнення від 1 до 5 років.
Напис на стіні: “Залишайся вдома”
Запровадити такі нововведення правляча команда “Фідес”-ХДНП хотіла ще на тиждень раніше, але за процедурою тоді необхідно було понад дві третини голосів у парламенті, а ніхто з опозиції не зголосився надати Орбану необмежені, в тому числі в часі, повноваження.
Віктор Орбан дочекався свого моменту та, судячи з усього, добре до нього підготувався.
“Ласкаво просимо до Орбаністану”
Після ухвалення закону угорська опозиція, національні та світові медіа, експертна спільнота, правозахисники, політики та інтелектуали просто вибухнули з критикою на адресу Віктора Орбана.
Свою стурбованість висловили і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, і профільний комісар з юстиції, а також у Раді Європи та ОБСЄ.
Взагалі, за останні два тижні в медіа дуже важко знайти бодай одну позитивну або хоча б нейтральну згадку не від проурядового угорського джерела про скандальне рішення угорського парламенту. Хіба що стаття засновника Danube Institute Браяна О’Саллівана в National Review, за що він відразу ж наразився на критику від історикині Енн Епплбаум.
Spiegel згадав травневий саміт Східного партнерства у Ризі в 2015-му, коли тодішній президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер жартівливо привітав угорського прем’єра фразою “Привіт, диктаторе!”, дружньо поплескавши його по обличчю.
Авторитетний оглядач Едвард Лукас назвав свою колонку про Угорщину після ухвалення скандального закону “Ласкаво просимо до Орбаністану”.
Більш того, 13 країн-членів ЄС підписали спільну заяву щодо небезпеки згортання демократії та прав людини під приводом боротьби з коронавірусом, а низка членів Європейської народної партії закликали негайно виключити “Фідес” з її лав, хоча членство угорської правлячої партії в ЄНП і так наразі призупинено.
Та Віктор Орбан був готовий до цього всього.
Відразу після ухвалення скандального закону президент Угорщини Янош Адер миттєво його підписав, зауваживши, що він відповідає і конституції, і міжнародним зобов’язанням Угорщини.
Одночасно підконтрольні уряду медіа розпочали ще більш масовану “роз’яснювальну роботу” щодо нововведень, мовляв, уряд Орбана отримав спецповноваження лише на боротьбу з коронавірусом, а Конституційний суд та парламент можуть ці повноваження відкликати. Дарма, що в обох інституціях Віктор Орбан має лояльну більшість.
Це ж саме угорський прем’єр написав і в листі до генерального секретаря ЄНП, а квінтесенцією “угорського опору” стало приєднання офіційного Будапешта до згаданої заяви країн-членів ЄС щодо небезпеки згортання демократії під час пандемії коронавірусу.
Угорська дипломатія скористалася тим, що в цій заяві немає прямої згадки про Угорщину, і цей прийом виглядає як відвертий тролінг, що вже породив термін ‘troll diplomacy’.
Дії на випередження
Жодних сумнівів, усі закиди на адресу Віктора Орбана особисто та його уряду, а також суті того скандального закону проти коронавірусу, є більш ніж виправданими.
Ним де-юре було зруйновано ті формальні системи стримування та противаги, які ще збереглися в Угорщині за останні 10 років безперервного урядування Віктора Орбана та конституційної більшості “Фідес” в угорському парламенті.
Але виникає логічне запитання: для чого Орбану це все?
Адже де-факто він і так має необмежену владу в країні та міг керувати указами під час надзвичайного стану, формально продовжуючи їх кожні 15 днів своєю конституційною більшістю в парламенті?
Знайти відповідь на це парадоксальне запитання – означає зрозуміти і Віктора Орбана як політика, і сучасну Угорщину, і політичну ситуацію в цій країні.
Хоча майбутні парламентські вибори в Угорщині пройдуть лише навесні 2022 року, але немає ані крихти сумнівів, що Орбан та “Фідес” уже почали свою кампанію.
Ще на початку цього року на своїй розлогій пресконференції угорський лідер відверто сказав, що Угорщина входить у новий виборчий цикл.
У цьому ж контексті ходили чутки про можливі ротації в уряді, зокрема повернення добре знайомого українцям міністра МЗС Петера Сійярто в офіс прем’єр-міністра і призначення на його місце чи то держсекретаря у справах сім’ї Котолін Новак, чи нинішнього міністра юстиції Юдіт Ворго, чи її попередника Ласло Трочані, якого “зарубали” на пост єврокомісара.
Ще на початку березня, як тільки ситуація з вірусом в Угорщині почала загострюватися, Віктор Орбан особисто пов’язав епідемію коронавірусу з мігрантами – топтемою тріумфальної виборчої кампанії 2018-го. Видається, цей наратив може стати основою кампанії 2020 року.
Те, що вона вже неофіційно стартувала, добре помітно з медіаактивності владної команди та особисто Віктора Орбана, який веде щоденний відлік боротьби та часто презентує це як блокбастер у стилі “Війна світів Z” з Бредом Піттом чи “Я легенда” з Віллом Смітом (який, до речі, дуже часто гостює в Будапешті).
У ці дні Віктор Орбан ледь не щодня інспектує угорські лікарні та зустрічається з медиками, готує їм дотації та підтримку. У випадку з Угорщиною це не тільки через коронавірус, а й ще один крок на випередження.
Річ у тім, що медицина в країні залишається чи не найбільш нереформованою та відсталою сферою життя, і за останні 10 років урядування Орбана відчутних змін у цій сфері не відбулося.
Під час кампанії 2018 року саме низький рівень медицини, занедбаність лікарень та брак кваліфікованих медиків був одним із серйозних аргументів опозиції, який ставив під сумнів успішність команди Орбана. Досі популярними є порівняння угорських лікарень з футбольними стадіонами, рівнів зарплат футболістів та лікарів.
Епідемія коронавірусу ще більше оголила цю проблему, і Віктор Орбан прагне нейтралізувати своє “слабке місце” або ще краще – перетворити його на черговий наратив виборчої кампанії-2020.
Те ж саме – з економічною ситуацією в Угорщині, яка серйозно залежить від іноземних інвестицій та підприємств, які за ефектом доміно зупинилися.
Іншими словами, Віктор Орбан чудово розуміє, що саме він так чи інакше персонально нестиме політичну відповідальність за наслідки пандемії коронавірусу та дуже вірогідну економічну кризу, яка піде слідом.
А тому він діє на випередження і публічно бере на себе відповідальність за Угорщину.
Це дуже чітко збігається не тільки з моделлю лідерства Віктора Орбана, а й із запитами угорського суспільства, яке, згідно з дослідженнями, досі ностальгує за періодом стабільності часів соціалістичної Угорщини Яноша Кадара. І це, безсумнівно, буде ще один наратив виборчої кампанії-2020, коли Орбан вкотре ставитиме питання вибору також у контексті, чи є альтернатива йому персонально як лідеру нації.