Головним ворогом Путіна, як і будь-якого іншого російського шовініста, залишається навіть не український народ, а українська мова.
Без мови український народ перетворюється на фольклорне непорозуміння, “хохлів”, які здатні тільки на те, щоб танцювати гопак перед “старшим братом” і ліпити для нього вареники з вишнями.
Не випадково в Російській імперії не існувало не тільки самих українців, а й насамперел їхньої мови, яку мали за смішний діалект “справжнього” великоросійського “язика”.
Російська мова ніяк не допоможе здобути мир на Донбасі
Не випадково великий російський літературний критик Віссаріон Бєлінський, який відчував кожен рядок у творах Олександра Пушкіна, дорікав Тарасові Шевченку тим, що той написав свій “Кобзар” на “діалекті”.
І справді – навіщо мужичків із пантелику збивати? Нехай Пушкіна на “правильном язикє” читають! Пушкін – “наше все”!
Для сучасних росіян їхнє “все” – не Пушкін, а Путін. І відступати в боротьбі з українською мовою та культурою російський президент не збирається. Саме тому Росія вже вдруге вимагає розглянути в Раді Безпеки ООН питання закону про українську мову – мотивує це тим, що закон 16 липня розпочинає діяти.
Здавалося б, яке значення має питання функціонування української мови для міжнародної спільноти? Але для Кремля – визначальне.
Це закон, який ставить під сумнів саме майбутнє імперії Путіна. Якщо українці не говоритимуть своєю мовою – буде Російська імперія. Повернуться вони до рідної мови – й імперія зникне, не зможе диктувати великим регіонам України свої правила виживання та конфронтації з цивілізованим світом.
Ось чому для Кремля є таким важливим, щоб українці залишалися русифікованими, щоб в Україні була денаціоналізована влада, яка не зможе захистити інтереси українського народу та його мови, щоб будь-яка можливість повернути українцям їхню власну цивілізацію підміняли сурогатами.
І в цьому своєму прагненні зупинити розвиток України Москва готова звернутися навіть по допомогу Ради Безпеки ООН.
(Еще нет голосов, оставьте первым)