Кремль хоче підчепити Україну на гачок, із якого досі не можуть зірватися Грузія та Молдова

“Діалог можливий, якщо Зеленський почне виконувати свої передвиборні обіцянки, серед яких встановлення прямих контактів із власними співвітчизниками на Донбасі, перестане називати їх сепаратистами”, – заявив російський президент Володимир Путін в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera

Власне, назвати цю умову чимось новим я б теж не зміг. До прямих переговорів із керівниками окупаційних адміністрацій російське керівництво заохочувало й попередника Зеленського – Петра Порошенка, й навіть тимчасове українське керівництво, яке було сформовано після Майдану.

Але найголовніше: модель переговорів з окупаційною “владою” – це саме та модель, яку Кремль нав’язує керівникам колишніх радянських республік ще з 1990-х. 1992 року Москва посадила за стіл переговорів президента Республіки Молдова Мірчу Снегура й очільника маріонеткового режиму окупованого Придністров’я Ігоря Смирнова. Саме з ним, а не з командувачем російської армії в регіоні, Снегур домовлявся про мир за “посередництва” президента країни-окупантки Бориса Єльцина.

Потім Єльцин і Путін роками “посередникували” в організації контактів керівників Грузії та окупованих Москвою автономій цієї країни – аж до їхньої остаточної анексії 2008 року. Почалося рукостисканням президента Грузії Едуарда Шеварднадзе й “очільника” Абхазії Владислава Ардзінби того ж таки 1992-го.

Хочеться поцікавитися: може, обидві країни відновили свою територіальну цілісність за російського посередництва? Домоглися вражаючих успіхів в інтеграції та примиренні? Не дуже якось помітно. Навіть економічні досягнення Грузії не наблизили, а тільки віддалили можливість повернення територій. І про це повинні подумати ті, хто дотепер вірить у гасла про те, що спочатку Україна повинна домогтися успіху, а потім “вони самі попросяться”. Не попросяться! Не треба брехати.

Найголовніше, чого Росія домоглася цими прямими переговорами законної влади та своїх маріонеток – так це посадила і Молдову, і Грузію на гачок, із якого обом країнам не вдалося зірватися всі ці 27 років – що б вони не робили, за кого б не голосували. І Молдова, і Грузія залишаються країнами, які не контролюють свої власні зовнішні та внутрішні кордони. Країнами, за владу в яких проросійські сили конкурують з олігархічними угрупованнями. Країнами, в яких тільки протест населення може захистити державу від приниження – ніяких інших важелів просто немає.

Зараз на такий самий гачок Кремль хоче за допомогою Зеленського підсадити Україну. Хоче змусити Зеленського почати спілкуватися з Пушиліним і Пасічником – ну, щоб просто перестати стріляти. А там як нагороду влаштує і зустріч із Путіним, і навіть тимчасове припинення обстрілів.

Чом би й ні, якщо рибалка виявиться вдалою?

(Еще нет голосов, оставьте первым)