Фото: Росія могла втратити контроль над газовою станцією «Суджа» у Курській області (Getty Images) Автор: Данило Крамаренко
Експерт: Володимир Омельченко, Владислав Селезньов
Бої в Курській області призвели до того, що Росія втратила контроль над газовимірювальною станцією (ГВС) «Суджа». Це єдина точка входу в газотранспортну систему України, за якою російський газ транзитом постачається до Європи.
Докладніше про те, що відбувається та чи є загроза дострокового припинення транзиту, — у матеріалі РБК-Україна.
Зміст
- Що відбувається на ГВС «Суджа»
- Що це взагалі за об’єкт
- Що з транзитом російського газу через Україну
- Що з цінами на газ на європейському ринку
- Наступна мета — Курська АЕС?
Що відбувається на ГВС «Суджа»
Першим про втрату контролю над станцією «Суджа» 7 серпня повідомив провоєнний Telegram-канал «Рибар», близький до російського міноборони. Увечері цього ж дня інформація підтвердилася документальними свідченнями з Курської області.
Сам об’єкт розташований за кількасот метрів від однойменного пункту пропуску на кордоні. Судячи з карти Інституту вивчення війни (ISW), складеної на основі геолокованих кадрів, російська сторона не контролює територію на десятки кілометрів углиб.
Фото: судячи з карт ISW, територія станції «Суджа» не контролюється Росією (understandingwar.org)
Напередодні анонімний радник президента Володимира Зеленського підтвердив The Washington Post активність українських сил на території РФ та захоплення площі близько 100 кв. кілометрів. «За три дні, зазначив радник Зеленського, українські військові просунулися повз міста з тисячами людей, взяли сотні полонених і захопили газовимірювальну станцію, яку Росія використовує для енергетичних операцій з Угорщиною та Словаччиною», — пише WP.
Центр інформаційної стійкості (CIR), британської аналітичної некомерційної організації, наголошує на значних пошкодженнях прикордонного пункту пропуску. Але візуально не може оцінити збитки на ГВС «Суджа».
«У поєднанні з підтвердженими CIR кадрами, як кілька російських солдатів здаються в полон біля входу на газовимірювальну станцію, ймовірно, що станція постраждала, але на даний момент рівень пошкоджень не може бути перевірений», — йдеться у висновку аналітиків для Reuters.
Офіційно ані українські військові, ані влада про контроль на «Суджею» не оголошували. Як, втім, і про будь-які інші деталі операції в Курській області.
З військової точки зору контроль над газовою станцією не має жодного значення, вважає експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов. Бо створює загрози для транзиту російського газу, за який Україна отримує кошти, що покривають витрати на утримання всієї ГТС. За його словами, українська армія навряд чи діє таким чином, щоб шантажувати росіян «газовим вентилем».
«Цю історію варто розглядати більше з емоційно-політичної складової. До росіян почало доходити, що війна йде не десь там, а на їхній території. Хоча те, що військову колону розбили неподалік населеного пункту з мальовничою назвою Мазепино, гадаю, ставить під питання, чи є Курська область споконвічною російською землею в історичному контексті», — іронізує він.
Що це взагалі за об’єкт
Через станцію «Суджа» проходить магістральний газопровід Уренгой — Помари — Ужгород. Це ключовий та єдиний працюючий маршрут транзиту російського газу до країн Євросоюзу через Україну.
Фактично ГВС «Суджа» є прикордонним пунктом для газу з Росії. Проходячи через нього, паливо потрапляє до української газотранспортної системи, потім до Словаччини, Чехії та Австрії. Торік через станцію було прокачано близько 14,65 млрд кубометрів, тобто майже половина всього російського газового експорту до Європи.
Фото: газовимірювальна станція «Суджа» (Getty Images)
Основна функція газовимірювальної станції — облік витрати газу та вимір якісних показників. Не виключено, що втрата контролю над «Суджею» може стати приводом для припинення постачання «Газпрому».
Наприклад, як у випадку з Україною у травні 2022 року. Тоді на тлі російського просування на Луганщині було оголошено форс-мажор. Компанія «Укртрансгаз» припинила транзит через втрату операційного контролю за компресорною станцією «Новопсков», на яку газ потрапляв із ГВС «Сохранівка» в Ростовській області РФ.
Україна має справу із ворогом, який може діяти абсолютно нераціонально. Тому не можна виключати, що Росія наважиться достроково припинити транзит, вважає директор енергетичних програм «Центру Разумкова» Володимир Омельченко.
«Я не бачу підстав і жодної вигоди для України від того, що «невідомі збройні формування» можуть перекрити вентиль на «Суджі». Вважаю, що все це спекуляції. Для чого це робити, якщо Україна могла б і раніше за бажання перекрити вентиль на своєю ГТС? На прохання європейців вона цього не робила, оскільки деякі партнери не змогли одразу забезпечити диверсифікацію поставок газу», — зазначив він у розмові з РБК-Україна.
Що з транзитом російського газу через Україну
Незважаючи на події у Курській області, транзит через Україну відбувається у штатному режимі.
«Транспортування газу європейським замовникам відбувається у штатному режимі, без змін. Номінації підтверджено, фізичний потік газу зберігається», — повідомив Оператор ГТС у коментарі РБК-Україна від 7 серпня.
Роботу газового коридору підтвердив міністр енергетики Герман Галущенко. За його словами, російська сторона не зв’язувалась з Україною щодо ситуації з транзитом, пише Reuters. За даними агентства, російський «Газпром» не планує припиняти поставки. Хоча якщо раніше через «Суджу» прокачували по 42 млрд кубометрів на добу (у рамках зобов’язання річних поставок на 14 млрд кубів), то зараз відзначається невелике зниження обсягів.
Як заявив представник «Газпрому» Сергій Купріянов, заявка на середу становила 39,4 млн кубів, на четвер — 37,3 млн, що на 12% нижче по відношенню до звичайного рівня. У п’ятницю поставки зростуть до 38,5 млн кубометрів. Згідно з погодинними даними європейської інформаційної платформи ENTSOG, фізичний потік на виході з України залишається безперервним, а в п’ятницю транзит може зрости.
Крім того, за даними ENTSOG, невелике зниження потоку російського газу в межах 5-10% зафіксувалося ще вранці 6 серпня. Це може бути пов’язане з поступовим зниженням попиту на пальне в Європі. Зокрема, там пройшла хвиля спекотної погоди, а отже спала активність працюючих кондиціонерів та систем вентиляції.
Сьогодні Оператор ГТС знову заявив, що транзит проходить у штатному режимі, номінації підтверджені і потік газу європейським замовникам зберігається. А в «Газпромі», вперше коментуючи події у Курській області, зазначили, що нібито саме вони призвели до піку біржових цін.
«Газпром» не припиняє поставки, оскільки йому це вкрай невигідно. Після повномасштабного вторгнення в Україну він втратив 90% ринку ЄС, на якому був основним постачальником. І сьогодні змушений отримувати бюджетну підтримку на сотні мільярдів рублів, пояснює Омельченко.
«Втрата маршруту постаувок через Україну до Словаччини, Чехії та Австрії позбавить «Газпром» близько 6 млрд євро. І ситуація стане абсолютно катастрофічною: доведеться зупиняти видобуток, заморожувати свердловини, а це великі економічні втрати. Вибір у Росії невеликий — припинити експорт, втратити свердловини у Західному Сибіру та величезні кошти або продовжити поставки», — каже експерт.
При цьому, на його думку, не виключено, що російська сторона скоротить прокачку. А також звинувачуватиме Україну в нібито захопленні ГВС «Суджа» та перекритті вентиля, через що «Газпром» не може виконувати контрактні зобов’язання в повному обсязі.
«Щоб Європа натиснула, щоб операція в Курській області припинилася. Думаю, така ІПСО може бути розіграна Кремлем», — додав він.
Що з цінами на газ на європейському ринку
Хоча непідконтрольна Росії ділянка газопроводу залишається справню, останнє загострення змусило європейський ринок нервувати.
За даними Bloomberg, ф’ючерси на газ відреагували зростанням на 2,6% — до 39 євро за МВт*год, до найвищого показника з грудня 2023 року. За дві доби ціни на хабі TTF зросли 40,1 євро за МВт*год.
Контракт на транзит російського газу через Україну спливає у 2024 році, але дострокове припинення постачання стане шоком, оскільки деякі країни Центральної Європи все ще залежать від українського маршруту.
На даний момент важко спрогнозувати, що буде з цінами. Як пояснює Володимир Омельченко, з одного боку, Україна гарантує поставки за контрактом, з іншого — Кремль може дати команду на припинення.
Зазначимо, політичні заяви вже надходять. Напередодні колишній міністр економіки Словаччини Карел Хірман припустив, що бойові дії у Курській області загрожують зривом транзиту. «Поставки російського газу помітно скорочуються. Моє попередження про те, що поставки російського газу через Україну до Словаччини перебувають під серйозною загрозою, підтверджується», — написав він у Facebook.
Однак, якщо загрози і є, то не від України, переконаний Омельченко.
«На мій погляд, таких загроз з нашого боку немає. Але, звісно, ми не знаємо, що придумають кремлівські стратеги», — додав співрозмовник.
Наступна мета — Курська АЕС?
Окрім газовимірювальної станції, у Суджанському районі є й інші важливі об’єкти. У тому числі підстанція на 330 кВ, яка раніше поєднувала Курську атомну станцію з енергосистемою України, а також гілка від АЕС на Бєлгородську область.
У ході операції повідомлялося про вибухи у Курчатові, де знаходиться атомна станція. За словами в.о. губернатора Андрія Смирнова, у цьому районі нібито збили дві ракети.
На ранок 9 серпня, згідно з підрахунками російського медіа ресурсу «Важливі історії», зона боїв розтяглася на 800 кв. кілометрів. Telegram-канали в паніці пишуть, що трасою від Суджі українські сили можуть пробитися на Курчатов. Від нього до найближчого місця бойових дій близько 50 км, за іншими даними, близько 30 км.
Нинішній рейд на Курськ оповитий сильною хмарою таємниці навіть за мірками «туману війни». The Economist з посиланням на джерело в Генштабі ЗСУ пише, що контроль над Курською АЕС у відповідь на захоплення Запорізької АЕС в Енергодарі вважається малоймовірним, бо потрібні більші сили та марш на 80 км углиб російської території. «Без належним чином організованих сил ми повторимо помилки, яких росіяни припустилися на північ від Києва у 2022 році. Ми відрізали їх від лінії, і вони стали здобиччю», — цитує його The Economist.
Омельченко не вбачає логіки в українському контролі над Курською АЕС.
«Як на мене, тут більше зовнішньополітичних ризиків, ніж переваг. Як її утримувати, хто це робитиме? Невідомо. Ми ж не можемо копіювати російських терористів, те, що вони роблять на нашій Запорізькій АЕС. На мою думку, основний план — стратегія невизначеності. Щоб ворог не знав, якими будуть подальші кроки. Перекриють вентиль на «Суджі» чи захоплять Курську АЕС? Буде прорив у Бєлгородську чи Брянську область, а, може, наші підуть на Москву? Щоб ворог був у невизначеності та був змушений перекидати війська з лінії фронту на всі небезпечні напрямки», — наголосив співрозмовник.
Військовий експерт Владислав Селезньов сумнівається, що українські сили намагатимуться контролювати ГВС «Суджа» чи Курську АЕС. Бо головна місія в іншому.
«Вона спрямована на те, щоб створити максимально незручні умови, змусити Росію перекинути і без того обмежені ресурси з нашого півдня чи сходу, послабити тиск на наш Вовчанськ. І дії нашої армії максимально ефективні. А щодо взаємодії авіації, систем ППО та артилерії, тут взагалі робота ідеальна», — додав він.
При підготовці матеріалу використовувалися: інформація з російських Telegram-каналів, публікації The Washington Post, Reuters, Bloomberg та The Economist, заяви «Газпрому» та Оператора ГТС України, коментарі експерта з питань енергетики Володимира Омельченка та військового експерта Владислава Селезньова.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.
