Днями проводив вебінар (закритий, на замовлення) щодо питань, пов’язаних із геополітикою під час та після кризи. І раптом усвідомив таку річ.
У нас фактично є лише три онтології геополітики.
1. Класична онтологія “війни цивілізацій”: “вони або ми”, ми правильні, а супротивник неправильний. Це стара історія, від джихаду до Гантинґтона. Цю стару онтологію сповідують Китай та ісламський фундаменталізм, а нині ще Росія.
2. Новочасна онтологія прогресу: більш розвинені мають перевагу над менш розвиненими. Вперше проголошена Великою Британією як “тягар білої людини”, звідтоді захопивши світ, а теоретично обґрунтована Геґелем. Нині представлена Америкою.
3. Постмодерна онтологія “хлопці та дівчата, нумо жити дружно”. Представлена Європою, де нині ніхто не хоче воювати навіть за власну країну, не кажучи вже про статтю 5 статуту НАТО.
(Знавці інтегральної динаміки легко побачать, відповідно, синю, помаранчеву та зелену парадигми.)
Цікава історія Російської імперії: стара імперія з її “православ’ям, самодержавством, народністю” плекала онтологію “війни цивілізацій”. Далі у ХХ сторіччі радянська імперія взяла на прапор онтологію прогресу. Холодна війна була зіткненням двох онтологій прогресу: Америка несла економічний прогрес, СРСР проголошував соціальний прогрес. СРСР гучно оголошував себе більш передовим соціальним ладом і спирався на Геґеля, у той час як Америка Геґеля втілювала мовчки. Після поразки в Холодній війні Росії не залишилося нічого, крім повернутися до “війни цивілізацій” (“рускій мір”).
Сьогоднішні російські стратеги мислять суто в цій парадигмі: “більш духовна російська цивілізація мусить перемогти бездуховну західну”. Це є і причиною, і наслідком зупинки прогресу. А ще обмежує експансію: адже можна було переконати африканців, азіатів і латиноамериканців гинути за комунізм у всьому світі, але чому вони мусять гинути за “рускій мір”? Максимум, що можна, це відірвати шмат України, де ця ідея знайде прихильників. І тоді виявиться, що мав рацію Гантинґтон, який казав, що Україна не може існувати в такому вигляді, як є.
Нині у світі протистоять фактично три онтології. Америка несе на прапорі онтологію прогресу: перевага більш розвинених над менш розвиненими, переможців над невдахами. Онтологія війни цивілізацій стала долею відсталіших, тих, хто зупинився, не встиг наздогнати або деградував: Росія, Китай, Іран тощо. Європа несе безплідну онтологію “живімо дружно”.
(Еще нет голосов, оставьте первым)