На чому грунтується впевненість президента України Володимира Зеленського, що війну на Донбасі вдасться закінчити ще під час його каденції? Можливо, на мрії і самого президента України, і багатьох українських громадян. На мрії про те, що війна рано чи пізно має закінчитися. Але для закінчення війни недостатньо мрії.
На останньому засіданні Мінської групи українська сторона ініціювала створення спеціальної комісії, яка буде займатися поверненням під український контроль тієї ділянки українсько-російського кордону, яка зараз знаходиться під повним контролем росіян. Це відповідає політиці президента України Володимира Зеленського, який вважає, що вибори на тимчасово окупованих територіях Луганської і Донецької областей можуть відбутися тільки в разі, якщо Україні буде повернуто контроль над кордоном.
Ми тільки не знаємо, як саме російська сторона відреагувала на українську ініціативу. Чи буде вона реально працювати у такій комісії? Чи збирається вона взагалі повертати Україні контроль над кордоном?
Але ми знаємо про те, що відбувається зараз, в реальному часі, коли маріонеткові адміністрації так званих “народних республік” фактично закрили лінію розмежування на території Донецької і Луганської областей – і таким чином унеможливили для мешканців окупованих районів цих регіонів України відвідувати вільну територію країни.
Ми також знаємо, що російсько-український кордон, частина якого контролюється Москвою, зараз повністю є відкритим саме для тих українських громадян, які проживають на окупованих територіях.
Це – не декларації. Це – не наміри. Це – реальні справи.
І якщо ми говоримо про реальні справи, ми бачимо, до чого тяжіє Москва.
Володимир Путін не втомлюється нагадувати: будь-яке врегулювання на Донбасі є можливим тільки якщо в українській Конституції буде зафіксований особливий статус окупованих районів. До речі, на останньому засіданні Мінської групи українська сторона знову категорично відмовилася від ухвалення такої пропозиції.
Путін навіть нагадує про необхідність фіксування цього особливого статусу, коли розмовляє з закордонними політиками про проблеми, пов’язані з епідемією коронавірусу, як це нещодавно було під час телефонної розмови російського президента з федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Вирішили говорити про коронавірус, але Путін і тут не втримався і нагадав про особливий статус Донбасу. Це те, чого він прагне з першого дня окупації окремих районів Донецької і Луганської областей. Просто з 2014 року. І це те, від чого, як бачимо, російська сторона не збирається відмовлятися.
І з цієї точки зору варто подумати: а на чому ж грунтується впевненість президента України Володимира Зеленського, що війну на Донбасі вдасться закінчити ще під час його каденції? Можливо, на мрії і самого президента України, і багатьох українських громадян. На мрії про те, що війна рано чи пізно має закінчитися.
Але для закінчення війни недостатньо мрії. І навіть недостатньо політичної волі – з української сторони. Для того, щоб закінчилася війна, потрібно, щоб її закінчив той, хто її розпочав. Тобто, агресор. Щоб політична воля з’явилася у Росії. І щоб у Росії не виникало бажання використовувати війну на Донбасі як такий собі “стоп-кран” для призупинення європейської та євроатлантичної інтеграції України.
(Еще нет голосов, оставьте первым)