Рішення Кремля зірвати обмін заручниками – ще один доказ того, що на саміті “нормандської четвірки” в Парижі Володимирові Путіну не вдалося домогтися від свого українського колеги тих результатів, на які розраховували в Москві.
І, можливо, тих результатів, про які попередньо домовлялися в Москві з українськими візитерами – ось чому був таким розлюченим Путінів помічник Владислав Сурков, ось чому такий роздратований вигляд мав сам Путін на заключній пресконференції.
Саме тому те, що видавалося за домовленості в Парижі – це були ніякі не домовленості. Це був набір кроків, відмова від яких дозволить якомога сильніше вдарити по позиціях нового українського президента. У Кремлі, як правило, опрацьовують і такий варіант закінчення переговорів.
На чому насамперед наполягає Зеленський, коли мова йде про війну на Донбасі? На необхідності звільнення українських громадян і необхідності припинення обстрілів – “потрібно просто перестати стріляти”. Отже, необхідно домовитися з ним і про те, і про інше – а потім зірвати й ті, й інші домовленості. Відмовитися й від обміну, й від перемир’я.
До речі, про узгодження ще трьох точок для розведення військ – а це була ще одна домовленість паризького саміту – тепер навіть і не згадують. Втім заради правди нагадаю, що після саміту 2016 року в Берліні все ж домовилися про визначення цих трьох точок. Але війська в них розвели тільки через три роки, коли в Україні змінилася влада.
Путін після Парижа хоче продемонструвати: Зеленський не здатний ані людей звільнити, ані обстріли припинити. А найголовніше – не здатний із ним, Путіним, домовитися.
І головне питання тут – навіщо Путінові потрібна ця відверта демонстрація нездатності Зеленського домогтися припинення конфлікту? Чи хоче він все ж таки спонукати колегу до капітуляції або ж після знайомства в Парижі махнув на Зеленського рукою і вирішив зайнятися дестабілізацією ситуації в Україні, щоб дочекатися нового, поступливішого партнера в перемовинах ?
(Еще нет голосов, оставьте первым)